Рішення № 79343469, 23.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2019 р. № 520/11645/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Вайленко Г.О.,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянувши в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - ОСОБА_3 про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову головного державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Щегульної Ганни Олександрівни від 08.11.2018, про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 21941,13 грн, яка винесена у виконавчому провадженні ВП № 30584898.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в провадженні Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває ВП № 30584898 з примусового виконання виконавчого листа № 2-502/10 від 10.11.2010, виданого Люботинським міським судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів у розмірі 450,00 грн, починаючи з 16.08.2010 і до досягнення дитиною повноліття. 08.11.2018 головним державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 21941,13 грн. Проте, на думку позивача, вказана постанова є незаконною та порушує його права, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 14.01.2019 відкрито провадження по даній справі.

У судовому засідання позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надав відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 зі сплати аліментів, оскільки у останнього наявна заборгованість зі сплати аліментів, відповідно до рішення Люботинського міського суду Харківської області.

Третя особа - ОСОБА_3, у судовому засіданні проти позову заперечувала, зазначила, що постанова про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 21941,13 грн, яка винесена у виконавчому провадженні ВП № 30584898 є законною, оскільки боржником не виплачуються аліменти. У зв'язку із чим, просила у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що за результатами розгляду судової справи про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у розмірі 450,00 грн від усіх видів заробітку щомісяця на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 16.08.2010 до досягнення дитиною повноліття, Люботинським міським судом Харківської області видано виконавчий лист № 2-502/10 від 10.11.2010.

На підставі вказаного виконавчого документа Міськрайонним відділом державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито ВП № 30584898 від 12.12.2011, в межах якого головним державним виконавцем Щегульною Г.О. було винесено постанову про накладення штрафу від 08.11.2018, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 21941,13 грн (у розмірі 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів).

Не погоджуючись з таким рішенням державного виконавця, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу від 08.11.2018 за ВП № 30584898, оскільки вважає, що вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 26 цього Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно частини 1 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", порядок стягнення аліментів визначається законом.

Абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Суд звертає увагу, що згідно з абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Зазначену статтю доповнено вказаною нормою згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03.07.2018, який вступив в дію з 28.08.2018.

Згідно із статтею 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Враховуючи те, що заборгованість позивача, щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2011 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацем 3 частини 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" введена лише у 2018 році, а тому позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв'язку із несвоєчасністю такої сплати.

Крім того, відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, тому Закон України "Про виконавче провадження", а саме норма щодо відповідальності за наявність заборгованості зі сплати аліментів не має зворотної дії в часі.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що зазначена норма не має зворотної дії у часі, оскільки не скасовує та не пом'якшує відповідальність особи.

Окрім того, суд зазначив, що у постанові про накладення штрафу головний державний виконавець Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 08.11.2018 ВП № 30584898 визначив юридичну підставу статтю 75 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої передбачена відповідальність за невиконання рішення у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає відповідно 1700,00 грн.

Відтак, посилання у постанові про накладення штрафу як юридичну підставу частини 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої, як зазначає відповідач, був накладений на позивача штраф у розмірі 21941,13 грн, взагалі відсутнє.

Крім того, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у розмірі 450,00 грн від усіх видів заробітку щомісяця на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 16.08.2010 до досягнення дитиною повноліття, Люботинським міським судом Харківської області видано виконавчий лист № 2-502/10 від 10.11.2011. Таким чином, ОСОБА_1 був позбавлений можливості на добровільне виконання судового рішення.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи те, що позивачем доведено відсутність підстав для винесення постанови від 08.11.2018 про накладення штрафу 21941,13 грн (50 % від суми заборгованості зі сплати аліментів), суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити в повному обсязі.

Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 4 пов., м. Харків, 61022, код 41430395), третя особа - ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Щегульної Ганни Олександрівни від 08.11.2018, про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 21941,13 грн, яка винесена у виконавчому провадженні ВП № 30584898.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 4 пов., м. Харків, 61022, код 41430395).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О.Чудних