Ухвала суду № 79343205, 04.01.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

04.01.2019 Єдиний унікальний номер 205/9286/18

Єдиний унікальний номер 205/9286/18

Провадження № 2-з/205/16/19

УХВАЛА

04 січня 2019 року м. Дніпро

Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Приходченко О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2018 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

29 грудня 2018 року позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно відповідача ОСОБА_2 та заборонити відповідачу покидати територію України до набрання рішенням по цій справі законної сили. В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що відповідач має невиконані зобов’язання перед позивачем по поверненню коштів за договором позики, від виконання яких ухиляється, контакти не підтримує. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Перевіривши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суд вважає за необхідне позивачу відмовити у її задоволенні за наступних підстав.

ОСОБА_1 просить накласти арешт на нерухоме майно відповідача, загальна вартість якого менша розміру заявлених позовних вимог. Разом з тим, позивачем в заяві не обґрунтовано необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві; не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказані заходи забезпечення позову, також не було вказано пропозиції щодо зустрічного забезпечення. Крім того, не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі невжиття цих заходів забезпечення позову; в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози відчуження майна на користь третіх осіб, а лише містяться посилається на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб’єктивним припущенням сторони заявника, крім того до заяви не надано жодного доказу на підтвердження вище зазначеного, тобто з зазначеного витікає, що заява немотивована та до неї не додані додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві.

Також слід зазначити, що з відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доданих позивачем до заяви, вбачається, що постановою Ленінського ВДВС від 18 жовтя 2016 року вже було накладено арешт на майно відповідача, про що було внесено відомості до реєстру у встановленому порядку.

Разом з тим, слід зазначити, що арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.

За таких обставин, суд не вбачає необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2

Також у заяві про забезпечення позову не наведено докази неспроможності відповідача сплатити суму заборгованості за договором позики, оскільки небажання у добровільному порядку виконати зобов’язання за договором не є доказом відсутності у нього коштів, достатніх для її сплати у разі задоволення судом позовних вимог позивача, та наміру відповідача вчинити дії щодо ухилення від виконання рішення суду по цій справі, а також вчинення дій спрямованих на відчуження майна за для неможливості задоволення вимог кредитора.

Вимоги позивача про заборону відповідачеві залишати територію України також не підлягають задоволенню, оскільки таке обмеження буде суперечити засадам законності та буде порушувати конституційні права відповідача на його вільне пересування.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон, а також громадянинові, який має паспорт може тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.

Відповідно до Конституції України обмеження пересування громадянину є одним з найсуворіших заходів впливу на особу, що умисно ухиляється від виконання судового рішення.

Оскільки спір по суті судом не розглянуто, рішення чинності не набрало та відсутні дії, які б свідчили про умисне ухилення відповідача від його виконання, то у суду відсутні підстави у задоволенні заяви у цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України, ч.ч. 1, 2 ст. 149, ч. 1, 6, 10 ст. 153, ч. 1 ст. 260 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом п’ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя: