Рішення № 79342738, 11.01.2019, Тиврівський районний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

іменем України

"11" січня 2019 р. 145/260/18

2/145/34/2019

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Мазурчака А. Г. ,

при секретарі Мигдальській Н.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тиврів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою,

встановив :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь гроші в сумі 340 000 гривень та судовий збір.

Позов обґрунтовує тим, що 10 грудня 2015 року ОСОБА_3 під розписку позичив у нього вказану суму коштів з терміном повернення на першу вимогу, але не пізніше 10 грудня 2020 року.

14.03.2017 року ним на адресу відповідача направлений лист-вимога від 13.03.2017 року про повернення грошових коштів та отримана відповідь від 07.04.2017 року про відмову у виконанні вимоги.

До сьогоднішнього часу відповідач ухиляється від повернення суми боргу, чим порушив взяті на себе зобов'язання.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали , просять задоволити його із наведених в ньому підстав.

ОСОБА_1 пояснив, що відповідач працював комерційним директором на одному із підприємств, де він є засновником і якихось особливих претензій до його роботи в нього не було. Тому, в грудні 2015 року він позичив ОСОБА_3 340 тис. грн. на завершення будівництва будинку. Кошти передавав відповідачу на житомирському картонному комбінаті в кабінеті начальника служби безпеки даного комбінату – ОСОБА_5, про що попередньо, по телефону домовились із ОСОБА_3 Гроші передавались в присутності свідків. ОСОБА_3 власноручно написав розписку про отримання грошей, а потім більше одного року не виходив на зв’язок. Факти недостачі, які виникали на підприємстві відношення до даного боргу не мають.

Представник позивача ОСОБА_2 пояснив, що передача коштів ОСОБА_3 та написання ним розписки відбулось 10.12.2015 року, а звільнили ОСОБА_3 з роботи лише в лютому 2017 року. У своїй відповіді на лист-вимогу від 13.03.2017року відповідач говорив зовсім інше ніж те, що пояснює тепер в судовому засіданні. Вважає правочин таким, що відповідає вимогам закону.

Запис розмови, проведений відповідачем між ним та свідком ОСОБА_5 проведений без згоди ОСОБА_5, а тому є незаконним. Якщо діями ОСОБА_1 було порушено права відповідача, то у нього було достатньо часу та можливостей звернутись до відповідних органів за захистом своїх прав, однак він про це заговорив лише після пред’явлення позову про стягнення боргу.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позов не визнали, просять відмовити в його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 пояснив, що із 2015 року працював на посаді комерційного директора ПП «Укрпромресурс-2008», тобто на підприємстві, власником і засновником, якого є ОСОБА_1 Дане підприємство розташоване в м. Вінниці, по вул. І.Гонти 39-а, (територія заводу «Пневматика»). Він на підприємстві організовував роботу по закупці, зберіганні та реалізації на Житомирський картонний комбінат сировини (пластик, поліетилен, макулатура).

В період його роботи на підприємстві виникла недостача сировини, в чому він не вважає себе винним, про що повідомив ОСОБА_1, однак той його заспокоїв та порадив працювати і далі , а недостачу пообіцяв в подальшому перекрити за рахунок підняття ціни на сировину та збільшення її ваги, для чого, він (ОСОБА_3І.), перед продажею сировини на Житомирський картонний комбінат поливав її водою. Однак нестачу протягом двох років «перекрити» так і не зміг.

Насправді, нестачі товару не було, а мало місце неправильний облік товару через невірну систему обліку на підприємстві, зокрема, через неврахування відходів, вологості, засмічення, про що він неодноразово повідомляв ОСОБА_1

Потім, в період із 07.12.2015р. по 05.05.2016р., шляхом погроз фізичною розправою, звільненням з роботи, притягненням до кримінальної відповідальності, також шляхом введення в оману, ОСОБА_1 заманив його на Житомирський картонний комбінат, де під психологічним тиском змусив написати заднім числом розписку про те, що він нібито отримав від позивача грошові кошти в розмірі 340 000 грн., які зобов'язується повернути ОСОБА_1 на першу вимогу, але не пізніше 10.12.2020 року. ОСОБА_1 пояснював, що ця розписка потрібна нібито для вищого керівництва. Тиск на нього чинили сам ОСОБА_1 та начальник служби безпеки Житомирського картонного комбінату – ОСОБА_5 і начальник юридичної служби ОСОБА_2 В грудні 2016 р. ОСОБА_1 повідомив його, що на роботу може не виходити, а офіційно його звільнили в лютому 2017 року. ОСОБА_5 неодноразово приїжджав у м. Вінницю та приймав участь в проведенні ревізії на підприємстві, де він працював директором та під час їхніх зустрічей, вже після його звільнення вимагав від нього повернення ОСОБА_1 340 тисяч грн. під час однієї із таких зустрічей він таємно записав їхню розмову за допомогою мобільного телефону.

За допомогою до поліції не звертався, оскільки побоювався ОСОБА_1, так як знав, що в того є зброя і звернувся в поліцію лише після пред’явлення до нього даного позову.

Представник відповідача ОСОБА_4 пояснив, що під час ревізії на підприємстві у відповідача виявлено недостачу 3 т. плівки, 3945кг. пластикових пляшок та 1946 кг. поліпропілену, а по іншій сировині навпаки надлишки (12т. мокулатури та 312 кг. пластикових ящиків) і дані обставини стверджуються актом інвентаризації від 07.12.2015 року та від 02.12.2016 року. Претензій до ОСОБА_3 про погашення боргу ніхто не пред’являв, вже при зустрічі із ОСОБА_5 у Вінниці той говорив ОСОБА_3 : «Поверніть гроші і питання буде закрито». Розписка у ОСОБА_3 була взята обманним шляхом, йому обіцяли поливати сировину водою і таким чином ліквідувати недостачу, але після отримання розписки відповідача звільнили.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до задоволення , виходячи з наступного.

Згідно розписки ОСОБА_3 від 10 грудня 2015 року (а.с.3,64), він позичив у ОСОБА_1 гроші у розмірі 340 000 гривень з терміном повернення коштів - на першу вимогу, але не пізніше 10 грудня 2020 року. Згідно розписки передача коштів відбувалась в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які своїми підписами підтвердили даний факт.

Факт власноручного написання відповідачем даної розписки останнім не заперечується.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковиних мінімумів доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, факт укладення вищевказаного договору позики між сторонами стверджується показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Так, будучи допитаною в ході судового розгляду свідок ОСОБА_6 дала показання про те, що вона працює юристом Житомирського картонного комбінату. 10.12.2015 року її, як юриста, запросив до свого кабінету начальник служби безпеки Житомирського картонного комбінату – ОСОБА_5 для того, щоб бути присутньою при передачі грошей та написанні розписки про їх отримання між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 В кабінеті ОСОБА_5 окрім нього самого вона застала ще ОСОБА_3, якого вона знала раніше, так як він неодноразово здавав сировину на їхнє підприємство та ОСОБА_1, який також співпрацює із їхнім підприємством і якого вона бачила частіше. ОСОБА_1 викладав на стіл гроші в пачках, які були обв'язані резинкою, купюри були в основному номіналом по 500 та по 200 грн. Особисто вона грошей не рахувала, однак було озвучено, що там 340 тис. грн. і ОСОБА_3, забравши дані гроші, написав про це розписку, яку вона також особисто підписала.

Свідок ОСОБА_5 дав показання про те, що він працює начальником служби безпеки Житомирського картонного комбінату, добре знає ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 Оскільки мережа підприємств ОСОБА_1 є постачальниками сировини для їхнього комбінату, то він неодноразово перевіряв якість зібраної ними сировини, а на прохання ОСОБА_1 Є він навіть виїжджав до Вінниці для проведення ревізії на підприємстві, яке очолював відповідач. Одного разу, до нього звернувся ОСОБА_1 з проханням бути присутнім при отриманні в нього позики ОСОБА_3, а так як потрібно було дану позику оформити письмово, то він з метою недопущення помилок запропонував юрисконсульту їхнього комбінату – ОСОБА_6 підійти в його кабінет та бути присутньою при цьому. Судячи із розмови, яка відбулась між позивачем та відповідачем вони вже раніше обговорили всі умови даної угоди. Гроші при них було передано і вони всі засвідчили про це в розписці, яку добровільно написав ОСОБА_3 Після звільнення ОСОБА_3 із роботи ОСОБА_1 йому говорив, що в нього виникають непорозуміння із ОСОБА_3 з приводу повернення коштів. Перебуваючи в службових справах у м. Вінниці, вони із ОСОБА_3 зустрічалися біля 2-х разів за взаємною згодою.

Він запитував у ОСОБА_3 чи повертає він борг позивачу, однак той обидва рази відмовлявся повертати борг ОСОБА_1, пояснюючи це відсутністю коштів. Прослухавши в судовому засіданні запис його розмови із ОСОБА_3 він не заперечує, що це може бути розмова за його участю, однак свого обличчя там не побачив та не впевнений, що даний запис проведено за один раз і тут не має монтажу. Зазначив, що нагадував відповідачу про допущену ним недостачу і наголошував, що не лише його вина в тій нестачі, але він директор підприємства, під його відповідальність надавались великі суми грошей і саме він повинен був слідкувати за роботою підприємства, витратами коштів, прийомом і здачею закупленої сировини і йому керівництво пропонувало працювати далі та надавалась можливість ліквідувати нестачу сировини. При цьому жодних погроз та вимагань, чи то коштів отриманих в борг, чи то коштів, які могли б стосуватись недостачі, з його сторони до ОСОБА_3 не було, немає такої інформації і на записі зробленому відповідачем без його відому та іншого належного дозволу.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

14.03.2017 року ОСОБА_1 на адресу відповідача направлений лист-вимога від 13.03.2017 року про повернення грошових коштів (а.с.4).

На даний лист-вимогу позивачем отримана відповідь від ОСОБА_3 від 07.04.2017 року про відмову у виконанні вимоги, яку обґрунтовує тим, що коштів зазначених у розписці він не отримував, розписка була ним написана під впливом обману та певним психологічним тиском, оскільки в момент її написання він був підлеглим ОСОБА_1, то при її написанні його волевиявлення не було вільним і в нього не було намірів позичати кошти. Зазначає, що даний правочин не породжує для сторін будь-яких прав та обов’язків (а .с.5).

Проте, відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Тобто на день пред'явлення позову з дня пред'явлення вимоги позивачем до відповідача про повернення коштів минуло 30 днів.

Відповідно до ст. 204 ЦПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Проте, позову про визнання правочину недійсним ( удаваним) відповідач не подавав, відповідних судових рішень щодо встановлення таких обставин суду не надано. З огляду на положення цивільного законодавства даний правочин є укладеним, нікчемним законом не визнаний.

За змістом частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, доводи відповідача щодо неукладення даного правочину, складення ним розписки від 10.12.2015 року під випливом обману, насильства та надані відповідачем акти інвентаризації ТМЦ ПП «Укрпромресурс 2008» (ав.с.57,58) від 07.12.3015р та від 02.12.2016 року, звукозапис розмови без дати її проведення , відтворений в ході судового засідання, даного позову не спростовують.

За наведеного, оскільки зобов'язання за вказаним правочином у строки визначені договором відповідачем не виконані, даний позов підлягає до задовлення.

На підставі 4, 5 10, 12, 13, 81, 204, 263-265 ЦПК України, ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 340 000 (Триста сорок тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 3 400 (Три тисячі чотириста) гривень.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд з дня виготовлення повного тексту рішення, тобто з 21.01.2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мазурчак А. Г.