Ухвала суду № 79342580, 18.01.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/382/19

Провадження № 1-кс/202/715/2019

УХВАЛА

18 січня 2019 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Шишляннікова О.В., розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Недова Д.С., погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Тимошенком В.В., про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області Недов Д.С.звернувся в рамках кримінального провадження № 420170426300000105 від 09.08.2017 року з клопотанням, погодженим із прокурором, в якому просить накласти арешт на мобільний телефон марки Blaсkview IMEI1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з підстав, передбачених пунктом 1, 3 статті 170 КПК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження за ознаками частини 3 статті 206-2 КК України, про підозру в якому повідомлено ОСОБА_3

Зокрема, ОСОБА_3 підозрюється у протиправному заволодінні майном установи шляхом вчиненні правочину з використанням підроблених документів, що заподіяло велику шкоду.

16 січня 2019 року на підставі заяви ОСОБА_3 про добровільне надання для проведення слідчих дій мобільного телефону марки Blaсkview IMEI1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2, був проведений огляд даного мобільного телефону, за результатами чого якого виявлено два контакти, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Також є достатні підстави вважати, що на вказаному пристрої містяться і інші відомості (листування, журнали вхідних та вихідних дзвінків тощо), що мають значення для кримінального провадження. Після огляду вказаний мобільний телефон був вилучений та поміщений до спецпакету №ЕХРТО 208003.

16 січня 2019 року мобільний телефон марки Blaсkview IMEI1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

З метою забезпечення збереження речового доказу та можливої конфіскації майна в майбутньому виникла необхідність у накладанні арешту на вказаний мобільний телефон.

У судове засідання учасники кримінального провадження не з'явилися, їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим і підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42017042630000105 від 09.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 206-2 ч.3, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України.

16 січня 2019 року в даному кримінальному провадженні було повідомлено про підозру ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 206-2 КК України.

Під час досудового розслідування 16 січня 2019 року у ОСОБА_3 було вилучено мобільний телефон марки Blaсkview IMEI1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2, на якому виявлено два контакти, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були сторонами правочинів, вчинення яких з метою заволодіння майном установи з використанням підроблених документів інкримінується ОСОБА_3

Постановою слідчого зазначений мобільний телефон визнано речовим доказом.

Отже, виходячи з положень частин 5, 7 статті 237 КПК України, мобільний телефон марки Blaсkview IMEI1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2 є тимчасово вилученим майном.

За змістом частини першої статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною другої статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

Так, за приписами статті 98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 173 КПК визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (частина четверта статті 170 КПК).

Слідчий суддя вважає доведеним, що було вчинено кримінальне правопорушення і наявні обґрунтовані підстави вважати, що вилучений мобільний телефон є доказом такого правопорушення, відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В той же час існує загроза знищення вказаного мобільного телефону чи інформації, яка на ньому міститься, оскільки підозрюваний як його власник є особою, яка заінтересована в результатах досудового розслідування.

Отже, з метою збереження речових доказів необхідно накласти арешт на вилучений мобільний телефон марки Blaсkview IMEI1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2 шляхом заборони користування ним.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на мобільний телефон марки Blaсkview IMEI1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2 шляхом заборони користування ним.

Роз'яснити, що арешт майна може бути скасований в порядку, визначеному статтею 174 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя Марченко Н.Ю.