Рішення № 79342443, 22.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 січня 2019 року Справа № 280/4964/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ароуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до: Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд.2-б, код ЄДРПОУ 41248629)

про: визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (далі - відповідач, Центральне ОУПФУ м.Запоріжжя), в якій просить суд:

- скасувати рішення від 08 жовтня 2018 року №70/2128/06 про відмову в призначенні пенсії за списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу для призначення пенсії за Списком №1 період роботи з 07.10.1999 по 14.05.2000 та з 16.05.2005 по 30.08.2005 електрогазозварником в ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»;

- зобов'язати відповідача призначити пенсію за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачувати пенсію, починаючи з 16 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 27.11.2018 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 20.12.2018 без повідомлення (виклику) сторін.

Позовна заяву обґрунтована тим, що позивач працював на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: з 06 березня 1996 року по 19 травня 2006 року працював на ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (з 01.06.2011 року перейменоване на ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат») на посаді електрогазозварник в електролізному цеху. 02 жовтня 2018 року звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України М.Запоріжжя з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки на день звернення мав загального стажу 27 років 6 місяців та 11 днів та пільгового стажу 10 років 2 місяці 13 днів та надав всі необхідні документи. Рішенням відповідача від 08 жовтня 2018 року № 70/2128/06 відмовлено в призначенні пенсії за списком №1 відповідно до ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскаржуване рішення мотивоване тим, що пільговий стаж за списком № 1 підтверджено 09 років 03 місяці 22 дні згідно пільгової довідки від 27.04.2018 року № 56 виданою ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», та зараховано на підставі атестації робочих місць ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» № 713 від 06.10.1994 року, № 261 від 15.05.2000 року, № 451 від 31.08.2005 року, при цьому не враховано до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи з 07.10.1999 року по 14.05.2000 року та з 16.05.2005 року по 30.08.2005 року, тобто періоду роботи на посаді електрогазозварник, оскільки не були надані документи щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці за ці періоди. Вважає, що непроведения чергової атестації робочого місця за умовами праці до 07 жовтня 1999 року, при наявності наступної атестації робочого місця і незмінності умов праці у 15.05.2000 року, та непроведения чергової атестації робочого до 16.05.2005 року при наявності наступної атестації робочого місця і незмінності умов праці у 30.08.2005 року не можуть обмежувати гарантії працівника на зарахування пільгового стажу його роботи і отримання пенсії на пільгових умовах.

20 грудня 2018 року позивачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із змінами, внесеними статтею 114 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148 право на пенсію за віком на пільгових умовах мають особи, які зайняті повний робочий день на роботах з особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій. Посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з яких не менше 10 років на зазначених роботах. Позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком 1 через відсутність необхідного пільгового стажу у кількості 10 років.

Відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

02.10.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058).

Разом із заявою позивачем були надані наступні документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт серії НОМЕР_3, трудову книжку серії НОМЕР_2, дублікат трудової книжки НОМЕР_4, військовий квиток НОМЕР_5, диплом про навчання НОМЕР_6, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії по списку №1 від 27.04.2018 №56) та довідку про заробітну плату за період роботи з 10.01.1995 по 31.12.1995, з 06.03.1996 по 30.06.2000

Рішенням Центрального об`єднаного УПФУ м. Запоріжжя №70/2128/06 від 08.10.2018 позивачу було відмовлено у призначенні пільгової пенсії за Списком № 1, у зв'язку з недостатністю пільгового стажу, оскільки при розгляді поданих документів для призначення пенсії, пільговий стаж підтверджено 9 років 03 місяці 22 дні. У зв'язку з чим відмовлено позивачу в призначенні пенсії за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. "а" ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними ст. 114 Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017р. № 2148-VIII право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з яких не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно абз.3 пп.2 ст.114 Закону № 1058 за відсутності стажу роботи, встановленого абз.1 цього пункту, у період з 01.04.2017 по 31.03.2018 пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи у чоловіків не менше 21 року 6 місяців.

Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого п.2 абз.1 ст.114 Закону № 1058, але мають не менше половини стажу роботу з особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням загального пенсійного віку, встановленого абз.1 ч.1 ст.26 Закону № 1058 чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, яка підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в поряду встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Також, згідно із п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442, та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Відповідно п.4.2. Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінилися докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до Роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Зазначена позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.10.2018 в справі №348/1079/17), постанові від 18 вересня 2018 року по справі №345/3301/17 та постанові від 01.11.2018 №455/1053/16-а, в яких Верховний Суд зокрема зазначив, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Як вбачається з оскаржуваного рішення та позовної заяви, відповідачем не зараховано до пільгового стажу періоди роботи на посаді електрогазозварника в ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» з 07.10.1999 по 14.05.2000 та з 16.05.2005 по 30.08.2005.

Як вбачається з трудової книжки позивача, 06 березня 1996 року позивач прийнятий в електролізний цех газоелектрозварником по 4 розряду (наказ №173/к від 06.03.1996). 25.04.2001 переведений електрогазозварником 4 розряду електролізного цеху (наказ 63/к від 05.04.2001) (записи у трудовій книжці №31 та №32, відповідно). Також міститься відмітка в трудовій книжці під записом №33 про пенсійне забезпечення по Списку №1 за результатами атестації робочих місць по умовах праці (наказ №451 від 31.08.2005).

08.04.2011 ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» перейменовано в ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», про що міститься запис і в трудовій книжці позивача за №24.

Як вбачається з довідки №56 від 27.04.2018, виданої ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 06.03.1996 по 19.05.2006 працював повний робочий день в електролізному цеху «Металургійне виробництво (кольорові метали). Одержання металів електролітичним способом у розплаві металу» за професією електрозварник, як робітник ремонтних служб, зайняті ремонтом устаткування в місцях його установки на дільницях (робочих місцях) діючих виробництв, де основні робітники, які ведуть технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, що передбачене Списком 1, розділ VII, підрозділ 10а, позиція 7.10а-3 шифр професії 1071200а-17531, код КП 7212.1 підстава ДК 003:2005. Підстава для видачі: штатний розклад електролізного цеху, ДКХП і накази по комбінату, відомості нарахування заробітної плати,архівна особиста справа, Списк №1, заверджений постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 та №36 від 16.01.2003. Дана професія пройшла атестацію: наказ №713 від 06.10.1994, наказ №261 від 15.05.2000, наказ №45 від 31.08.2005. Робота зареєстрована в державній експертизі умова праці Запорізької області, реєстраційний номер 3-00030-3 від 31.05.1996, реєстраційний номер 11-3-0003-3 від 11.09.2000, реєстраційний номер №70 від 09.09.2005.

Крім того, згідно вказаної довідки №56 від 27.04.2018 судом встановлено, що Дніпровський алюміієвий завод ім. С.М.Кірова перейменовано в «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (підстава наказ №449 від 16.08.1990). З 22.08.2004 перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (наказ 23-р). З 01.06.2011 перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (наказ №ЗАЛК-ПР-2011-01-177 від 06.06.2011).

Станом на 02.10.2018 (день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії), позивач має 36 роки 06 місяців 11 днів загального стажу. Дані обставини визнаються сторонами і не потребують доказуванню

Щодо підтвердження пільгового стажу, суд зазначає наступне.

Первинна атестація робочого місця позивача проводилась у 1994 році (наказ №713 від 06.10.1994), В подальшому атестація проводилась у 2000 році (наказ №261 від 15.05.2000) та в 2005 році (наказ №45 від 31.08.2005). Робота зареєстрована в державній експертизі умов праці Запорізької області, реєстраційний номер 3-00030-3 від 31.05.1996, реєстраційний номер 11-3-0003-3 від 11.09.2000, реєстраційний номер №70 від 09.09.2005.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» професія за кодом 1071200а-17531 «Робітники ремонтних служб, зайняті ремонтом устаткування в місцях його установки на дільницях (робочих місцях) діючих виробництв, де основні робітники, які ведуть технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1:слюсарі-ремонтники, електрогазозварники, електрозварники ручного зварювання, електромонтери по ремонту і обслуговуванню електроустаткування»

Безперервне перебування позивача на зазначеній посаді з 06.03.1996 по 19.05.2006 підтверджується записом у трудовій книжці та Довідкою №56 від 27.04.2018 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

В даному випадку, як було встановлено судом, трудова книжка позивача включає в себе відповідні записи, які встановлюють роботу позивача на посаді передбаченої Списком №1 та обґрунтованість віднесення якої підтверджено відповідними наказами про атестацію робочого місця.

Отже, з зазначених обставин справи вбачається, що перебування позивача на посадах передбачених Списком №1 у періоди з 07.10.1999 по 14.05.2000 та з 16.05.2005 по 30.08.2005 підтверджується належним чином, що свідчить про необхідність врахування вказаних періодів роботи до пільгового стажу роботи по Списку №1.

З викладеного слідує, що позивач має пільговий стаж по Списку № 1, у зв'язку з чим, йому повинен бути здійснений перерахунок стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У п.3.3 Розділу ІІІ «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (надалі - «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»»), зазначено: «3.3. Орган, що призначає пенсію, надає: … допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення».

Відповідачем документально не доведено виконання ним приписів п.3.3 Розділу ІІІ «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»» при розгляді заяви позивача.

За матеріалами справи позивач має стаж роботи, що дає право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, Рішення відповідача №70/2128/06 від 08.10.2018 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним і підлягає скасуванню.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині скасування рішення відповідача від 08.10.2018 №70/2128/06 та зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії за Списком №1 період роботи з 07.10.1999 по 14.05.2000 та з 16.05.2005 по 30.08.2005 електрогазозварником в ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Щодо позовних вимог зобов'язати відповідача призначити пенсію за списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачувати пенсію, починаючи з 16 вересня 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

"Ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13).

Тобто, призначення та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2)визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3)визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 8 частини 1 статті 4 КАСУ передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАСУ, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

Відтак, з урахуванням вищевикладеного суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені під час розгляду заяви позивача, з урахуванням обставин, встановленим цим судовим рішенням.

Таким чином, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити призначення та нарахування позивачу пільгової пенсії, оскільки це є повноваженнями відповідача.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів відповідача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя повторно розглянути заяву позивача від 02.10.2018 про призначення пенсії за списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням обставин висновків, встановлених судовим рішенням по даній справі.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було Центрального ОУПФУ м.Запоріжжя, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені (квитанція №0.0.1191886594.1 від 21.11.2018) у сумі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд.2-б, код ЄДРПОУ 41248629) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя від 08.10.2018 №70/2128/06 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за Списком №1.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу для призначення пенсії за Списком №1 період роботи з 07.10.1999 по 14.05.2000 та з 16.05.2005 по 30.08.2005 на посаді електрогазозварника в ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2» від 02 жовтня 2018 року про призначення пенсії за списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд.2-б, код ЄДРПОУ 41248629).

В іншій частині позовних вимог відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22.01.2019.

Суддя /підпис/ О.О.Артоуз

Суддя О.О.Артоуз