Рішення № 79342314, 17.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5658/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача - Копцюха Н.Р.

представника відповідача - Чабана О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіжук" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіжук" (далі - позивач, ТОВ "Мобіжук") до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України №849698/3741113 від 23.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №524 від 30.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов'язати ДФС України зареєструвати податкову накладну №524 від 30.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.05.2018 позивачем подано на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну № 524 від 30.04.2018. Однак, 15.05.2018 вказану податкову накладну прийнято, втім реєстрацію зупинено. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної вказано, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку", запропоновано надати позивачу пояснення та /або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПП. Позивач вказує, що на виконання вище зазначених вимог, ним було надано пояснення та документи на підтвердження реальності здійснення господарської операції. Проте, 23.07.2018 відповідач прийняв рішення про відмову в реєстрації податкової накладної позивача з підстав ненадання позивачем копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки останнім було надано первинні документи, які засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов'язань. Стверджує, що відповідач до розгляду пояснень та наданих позивачем документів поставився формально та не з'ясував усіх обставин, які могли б вплинути на позитивний розгляд питання про реєстрацію спірної податкової накладної. Просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому зазначив, що не погоджується з вимогами позовної заяви, вважає її такою, що не враховує усіх обставин справи та не базується на нормах чинного законодавства. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засідання 10.01.2019 судом протокольною ухвалою було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Заслухавши доводи представника позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі правовідносини.

Суд встановив, що TOB "Мобіжук" зареєстровано як юридичну особу 23.05.2011 за № 1 415 102 0000 025609, код ЄДРПОУ 37741113, юридична адреса: 79015, Львівська обл., місто Львів, вул. Кульпарківська, будинок 59, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, 01.04.2018 між ТОВ «Мобіжук» та ТОВ «Лайфселл» було укладено додаткову угоду № 139/1 та додаткову угоду №188 до Договору № AS12UPA567 від 01.07.2012, на підставі яких наприкінці кожного звітного місяця ТОВ «Лайфсел» проводить нарахувань винагороди, суми якої сторони погоджують підписанням відповідного акту, копія яких наявна в матеріалах справи.

30 квітня 2018 року ТОВ «Мобіжук» та ТОВ «Лайфселл» підписали акт про надання послуг згідно з Договором № AS12UPA567 від 01.07.2012 у звітному періоді з 01.04.2018 по 30.04.2018 на суму 430 735.51 грн., в т.ч. ПДВ.

За результатами підписання акту про надання послуг, ТОВ «Мобіжук» складено податкову накладну №524 від 30.04.2018 на суму 430735.51грн., яку було направлено засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних для реєстрації.

Однак, через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" 15.05.2018 ДФС України направила позивачу квитанцію, в якій містилась інформація про зупинення реєстрації вказаної податкової накладної, відповідно до пункту 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Додатково зазначено: показник "D"=0, Р=6800820.99 та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

13 липня 2018 року ТОВ «Мобіжук» направило повідомлення № 13 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої зупинено. У вказаному повідомленні позивач надав пояснення та копії документів, що підтверджують реальність господарської операції, кількість документів, що додаються становить 20.

23 липня 2018 року комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було прийнято рішення № 849698/37741113 про відмову у реєстрації спірної податкової накладної.

Позивач вважає, що рішення комісії про відмову у реєстрації спірної податкової накладної є протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним рішенням, суд враховує, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється ПК України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1. статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1. статті 188 ПК України).

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246) визначено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;

дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

01.01.2018 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" №2245-VIII від 07.12.2017. Вказаним Законом, пункт 201.16. Податкового кодексу України викладено в новій редакції, за якою: "Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України".

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №117 від 21.02.2018 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (надалі - Постанова КМУ №117).

Пунктом 2 вказаної Постанови передбачено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 року зупинено реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України №2245-VIII від 07.12.2017 та які станом на 1 грудня 2017 року не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.

Пунктом 3. Порядку зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ПН/РК не підлягають моніторингу та реєструються в ЄРПН за умови відповідності одній із цих ознак:

- ПН, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування;

- обсяг постачання, зазначений в ПН/РК, зареєстрованих у ЄРПН у поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в ЄРПН ПН/РК, становить менше 500 тис. грн. та керівник платника обіймає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

- одночасно значення показників D та P мають такі розміри: D > 0,03, P < P м х 1,4, де:

D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T;

S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено ПН/РК, сум єдиного внеску та податків і зборів (крім суми ПДВ, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами;

T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником в ПН/РК, зареєстрованих у ЄРПН за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено ПН/РК;

P - сума ПДВ, зазначена платником у ПН/РК, зареєстрованих у ЄРПН у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію ПН/РК;

P м - найбільша місячна сума ПДВ, зазначена у ПН/РК, зареєстрованих платником в ЄРПН за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено ПН/РК.

Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховує ДФС станом на перше число календарного місяця і 10 числа платник може переглянути зазначений показник в електронному кабінеті.

Пунктами 6 та 7 вказаного Порядку визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Положення п.п. 6 та 7 Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов'язків фіскальних органів.

Проте, як видно із змісту квитанції № 1 від 15.05.2018 підставою для зупинення реєстрації податкової накладної позивача було те, що податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6. п.1. "Критеріїв ризиковості платника податку".

Тобто, відповідачем застосовано формулювання, яке п.п. 6 та 7 Порядку №117 не передбачено, а відтак реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав, які не передбачені законодавством.

Так, згідно з пп. 1.6. п.1. Критеріїв ризиковості платника податку, оприлюднених листом ДФС України від 21.03.2018 року № 959/99-99-07-18, комісії Головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

1) платник податку зареєстрований (перереєстрований)з а адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

2) дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

3) платник податку-юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

4) платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

5) платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

6) платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

7) наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Втім, встановити із наявної в матеріалах справи копії квитанції від 15.05.2018 №1, які саме із перелічених критеріїв пп. 1.6. п. 1. "Критеріїв ризиковості платника податку" стосуються позивача не можливо.

Також, під час розгляду справи судом, відповідачами не було надано суду жодних доказів щодо приналежності позивача до перелічених категорій ризикових платників податків.

Відповідно до п.п. 14-16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про:

- реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;

- відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня. (п. 23 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. (п. 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних).

З наведеного слідує, що виключного переліку документів, що надаються на підтвердження господарської операції не встановлено.

На підтвердження реальності господарської операції ТОВ «Мобіжук» 13.07.2018 подало пояснення та копії первинних документів.

Як слідує із змісту наявного в матеріалах справи повідомлення № 13 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої зупинена, позивач надав пояснення в додатку № 20. Зокрема у вказаних поясненнях, позивач зазначив, що відповідно до договору № AS12UPA567 від 01.07.2012 ТОВ «Мобіжук» купляє у ТОВ «Астеліт» (в подальшому ТОВ «Лайфселл») і оплачує товар з метою його подальшої реалізації кінцевому споживачу (п. 1.1. Договору). 01.04.2018 ТОВ «Мобіжук» і ТОВ «Лайфселл» підписали додаткову угоду № 188 до Договору № AS12UPA567 від 01.07.2012 про розрахунок сум винагороди згідно п.1, п.2, п. 3 додаткової угоди та Додаткову угоду № 139/1 від 01.04.2018 до Договору № AS12UPA567 від 01.07.2012 про нарахування винагороди ТОВ «Мобіжук» у разі виконання обов'язків з дотримання рівня обслуговування Абонентської бази, щодо дотримання вимог до пунктів продажу, виконання умов розміщення телекомунікаційної продукції лайфселл за період з 01.04.2018 по 30.04.2018 за Послуги надані ТОВ «Мобіжук». Розрахунок винагороди ТОВ «Лайфселл» проводить за формулами, описаними у вищевказаній Додатковій угоді №188 від 01.04.2018, (п.1, п. 2, п.3) відповідно до даних білінгової системи оператора про кількість підключень проведених у звітному місяці, тарифних планів, розміру платежів проведених споживачами оператору, тощо, здійснених по всій Україні. ТОВ "Мобіжук" погоджує розрахунок наданий ТОВ «Лайфселл» про відповідну суму винагороди, яка підлягає виплаті, підписуючи Акт про надання послуг. 30.04.2018 ТОВ «Мобіжук» та ТОВ «Лайфселл» підписали акт про надання послуг у звітному періоді з 01.04.2018 по 30.04.2018 на суму 430735,51 грн, в т.ч. ПДВ (20%). В наслідок цієї події в ТОВ «Мобіжук» виникають податкові зобов'язання, тому що підписаний акт являється першою подією, оплати були здійснені 07.06.18 платіжними дорученнями № 538898, № 538960, № 538961, № 538959, № 5386929 згідно виписки, що відображено в ОСВ 361 рахунку за 2 квартал 2018. Згідно вищевказаного акту виписана податкова накладна № 524 від 30.04.2018 на суму 430735,51 грн.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що рішеннями комісії ДФС України від 23.07.2018 №849698/37741113 відмовлено позивачу у реєстрації податкової накладної № 524 від 30.04.2018 в ЄРПН з підстави: ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Таким чином, рішення комісії не містить чіткого визначення підстав для прийняття комісією ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, оскільки у такому не вказано, які саме первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні не надані позивачем, не зазначено, якими мотивами керувалася комісія ДФС України, вважаючи, що надані позивачем документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної.

Отже, оскаржуване рішення комісії ДФС України містить формальну підставу для його прийняття, що зазначена у Постанові КМУ №117, а саме: ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Проте, зазначений висновок контролюючого органу спростовується наявними у справі письмовими доказами, а саме документами, які були позивачем надані суду та скеровані разом з поясненнями до ДФС на підтвердження здійснення господарської операції, зокрема: Договір № AS12UPA567 від 01.07.2012, акт надання послуг до нього за квітень 2018 року, додаткова угода №21/4 до договору № AS12UPA567 від 01.07.2012, листи №№ 312, 2405 від ТОВ «Лайфселл» від 02.02.2016 та 10.07.2018, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, накладні, платіжні доручення, додаткова угода №139/1 від 01.04.2018, додаткова угода №188 від 01.04.2018, договір оренди №080716 від 08.07.2016 та рахунки на підтвердження сплати оренди складу за березень - квітень 2018 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку 6851, договір з ТОВ «Нова пошта» про надання послуг від 18.05.16 та акт надання послуг до нього за квітень 2018 року, рахунок-фактура, виписка з банку, пояснювальна записка.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем мало місце порушення вимог підпункту 201.16.1 пункту 201 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на дату зупинення реєстрації спірної податкової накладної), оскільки в квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних чітко не вказано, на підставі якого саме критерію оцінки ступеня ризиків було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної № 524 від 30.04.2018 в ЄРПН та не зазначено, які копії документів пропонується надати позивачу, які були б достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію спірної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, відповідно до п. 21. Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Відтак, суд вважає, що дії відповідача стосовно прийняття оскаржуваного рішення, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 року, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наданих сторонами доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують відповідність суті укладеного позивачем правочину та відповідають вимогам чинного законодавства України, а відтак спірна податкова накладна підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення від 23.07.2018 № 849698/3741113 про відмову в реєстрації в ЄРПН податкової накладної прийнято необґрунтовано з порушенням вимог зазначених вище нормативно-правових актів, без зазначення у ньому мотивів його прийняття, тому, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення підлягає до задоволення.

Стосовно позовної вимоги зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 524 від 30.04.2018, суд зазначає наступне.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Так, у відповідності до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Відповідно до пункту 28 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;

протягом п'яти робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить менше 30 млн. гривень;

протягом семи робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 30 млн. гривень включно.

При цьому, згідно з нормами пунктів 19, 20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації в ЄРПН податкової накладної № 524 від 30.04.2018, ознак щодо порушення позивачем вимог законодавства щодо складення податкової накладної немає, є достатні підстави для прийняття комісією рішення про реєстрацію вказаної податкової накладної.

Відтак, позовна вимога про зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН подану ТОВ "Мобіжук" податкову накладну № 524 від 30.04.2018 є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт правомірності своїх дій та рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України № 849698/37741113 від 23.07.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіжук" №524 від 30.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати ДФС України зареєструвати податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіжук" № 524 від 30.04.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок її бюджетних асигнувань 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн сплаченого судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіжук» (79041, м. Львів, вул. Кульпарківська, 59, код ЄДРПОУ 37741113).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2019.

Суддя Р.М. Брильовський