Рішення № 79342262, 16.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 р. № 2040/6202/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,

за участю: представника позивача - не прибув, представника відповідача - Гончаренко В.В., представника третьої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області, третя особа: Департамент служби у справах дітей по Основ`янському району м. Харкова про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Департаменту реєстрації Харківської міської ради щодо зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати відповідача поновити реєстрацію місця проживання зазначеної особи.

В обгрунтування позовних вимог, представник позивача зазначила, що у січні 2018 року ОСОБА_3, як матір неповнолітньої ОСОБА_4, звернулась до Центру адміністративних послуг за довідкою з місця проживання та дізналась, що ОСОБА_4 знято з реєстраційного обліку без належного повідомлення. Позивач, вважаючи, що її неповнолітню дитину знято з реєстраційного обліку за відсутності належних підстав та без повідомлення позивача, звернулась до суду із даним позовом.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказала, що 30.09.2017 року до Регіонального центру надання адміністративних послуг надійшла заява ОСОБА_1, який діяв в інтересах ОСОБА_5 - нового власника об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 щодо зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 При цьому, представником ОСОБА_5 для зняття з реєстрації вищезазначених осіб з підстав на право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 було надано необхідний пакет документів на підтвердження права власності ОСОБА_5 на вказаний об'єкт нерухомого майна, зокрема дублікат договору купівлі - продажу нежитлового будинку, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На підставі вказаних документів, Відділом реєстрації було прийнято рішення про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4, з огляду на що представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи через канцелярію суду (вх. № 01-26/62459/18) надав пояснення, в яких зазначив, що право дитини на житло є одним з основних прав, адже без мінімальної забезпеченості житлом або право користування ним, нормальне існування дитини неможливе, а тому Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради вважає за доцільне поновлення реєстрації неповнолітньої ОСОБА_4.

Представник позивача через канцелярію суду 22.12.2018 року надала відповідь на відзив, в якій зазначила, що з доданих до відзиву документів не вбачається яким документом підтверджуються повноваження представника гр. ОСОБА_5 (власника житлового приміщення) - гр. ОСОБА_1, які саме повноваження надання представнику, що, на думку представника позивача, не відповідає п. 26 Правил реєстрації місця проживання № 207 від 02.03.2016 року.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 16.01.2019 року не прибув, із заявами про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без її участі не зверталась. З урахуванням вищезазначеного, приймаючи до уваги, що позивача не обмежено у виборі кількості представників, які можуть представляти її інтереси в суді, а також з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи та уникнення затягування процесу розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справи без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.01.2019 рок підтримав свою правову позицію по справі.

Представник третьої особи, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгялду справи у судове засідання не прибув, в процесі розгляду справи надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі - продажу житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується дублікатом договору купівлі - продажу від 17.04.2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 268 та посвідчено приватним нотаріусом Милиця М.Л. (а.с. 117).

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 33528391 від 23.01.2017 року) приватним нотаріусом Милиця М.Л. внесено запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_5.

Для вирішення питання про зняття з реєстрації ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 з адреси: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 (діючи в інтересах ОСОБА_5 на підставі довіреності від 15.01.2016 року серії НВС №092096) звернувся до Відділу реєстрації місця проживання по місту Харкову Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою від 30.09.2017 року (а.с. 126).

Так, підставою для зняття з реєстрації ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 слугував факт відчуження житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку від 17.04.2007 року.

Як вбачається з відзиву на позов, ОСОБА_1 разом із вказаною заявою надано документи, що підтверджують право власності ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, зокрема, дублікат договору купівлі-продажу житлового будинку від 17.04.2017 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.01.2017.

В подальшому, на підставі вказаних документів, 30.09.2017 Відділом реєстрації було прийнято рішення про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1.

03.07.2018 року ОСОБА_3 звернулась до Відділу реєстрації місця проживання в Основянському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою щодо підстав зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4 та поновити реєстрацію її місця проживання (а.с. 119).

Листом від 18.07.2018 року № 04-09-35/1379/18, ОСОБА_3 повідомлено, що 30.09.2017 до Відділу реєстрації надійшла заява нового власника жила за адресою : АДРЕСА_1 про зняття з реєстрації доньки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, у зв'язку з відчуженням нерухомого майна, згідно доданих до заяви документів (а.с. 122).

30.09.2017 року Відділом реєстрації прийнято рішення про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1, на підставі заяви представника за довіреністю власника житла, ОСОБА_1, від 30.09.2017, що також підтверджується залученим відповідачем витягом з реєстру територіальної громади м. Харкова.

Дублікат вказаного листа отримано ОСОБА_3, у зв'язку з неотриманням відповіді поштою, що підтверджується відміткою на вказаному листі та спростовує твердження представника позивача про ненадання суб'єктом владних повноважень відповідь на заяви позивача (а.с. 120).

Позивач, не погоджуючись з підставами зняття з реєстраційного обліку своєї неповнолітньої доньки - ОСОБА_4, звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Вимогами ч.1 ст.6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Згідно статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 затверджено Правила реєстрації місця проживання та Порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.

Відповідно до пункту 3 Правил реєстрації місця проживання реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Абзацом першим пункту 8 Правил №207 передбачено, що документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги».

У відповідності до абз. 9 п. 26 Правил, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Зняття з реєстрації місця проживання на підставах, визначених в абзацах восьмому та дев'ятому цього пункту, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або за заявою власника/наймача житла або їх представників.

Виходячи з аналізу наведених вище норм, суд приходить до висновку, що інші документи, які свідчать про припинення права на користування житловим приміщенням стосуються інших передумов, які випливають з договірних відносин (продаж квартири, припинення договору оренди, проживання у гуртожитку тощо), які за своєю природою є безспірними та не стосуються позбавлення права власності.

При цьому, зняття з реєстрації особи, що втратила право на користування житлового приміщення у зв'язку з відчуженням відповідного житла (у тому числі, у разі продажу обєкту нерухомості) здійснюється, зокрема за заявою власника/уповноваженої особи власника на підставі документів, що підтверджують відчуження житла.

Отже, за заявою власника житла може бути знято з реєстрації місце проживання особи на підставі документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням чи відчуження житла. У знятті з реєстрації місця проживання може бути відмовлено, зокрема, у випадку якщо особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію, при цьому у рішенні про відмову мають бути зазначені причини відмови.

Частиною першою статті 9-1 Закону № 1382-IV та абзацами 1 - 4 пункту 11 Правил №207 встановлено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Пунктом 23 Правил №207 визначено, що працівник органу реєстрації в день звернення особи або її представника чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадової особи виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку, органів державної реєстрації актів цивільного стану або даних від органу соціального захисту населення: приймає рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації місця проживання особи; вносить відомості про реєстрацію місця проживання у документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - у разі реєстрації місця перебування). Датою реєстрації місця проживання/перебування осіб, які подавали документи через центр надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадову особу виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку, є дата отримання органом реєстрації відповідних документів; формує і вносить дані про реєстрацію місця проживання особи до реєстру територіальної громади відповідно до Порядку; формує інформацію про реєстрацію місця проживання/перебування особи для її передачі до Реєстру; оформляє і видає довідку про реєстрацію місця проживання/перебування дітям до 16 років та громадянам, які мають паспорт громадянина України у формі картки, за формами згідно з додатками 13 або 14 відповідно; повертає особі або її представнику, адміністратору центру надання адміністративних послуг, представнику спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або посадовій особі виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителю багатоквартирного будинку документ, до якого вносяться відомості про реєстрацію місця проживання, довідку про реєстрацію місця проживання, що оформлена особі відповідно до абзацу шостого цього пункту, та інші документи, які подавалися.

За змістом вищенаведених нормативних актів, прийняттю рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації місця проживання особи передує процедура перевірки поданих заявником документів на відповідність вимогам п. 18 Правил №207 та ст. 6 Закону № 1382-IV, та лише у випадку відповідності поданих документів таким вимогам працівником органу реєстрації приймається рішення про реєстрацію/зняття з місця проживання особи.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно із частиною першою статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. За змістом частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з набуттям ОСОБА_5 права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору купівля - продажу від 17.04.2007 року, та з метою реалізації права на володіння, користування та розпорядження своїм майном у відповідності до вимог Цивільного кодексу України, ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_1 звернувся до Відділу реєстрації місця проживання по місту Харкову Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради з метою зняття з реєстрації у вказаному будинку ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, у зв'язку з відчуженням відповідного житла.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви ОСОБА_1, як представником ОСОБА_5, були надані наступні документи: дублікат договору купівлі - продажу від 17.04.2007 року (реєстраційний номер № 268), витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.01.2017 року, довіреність від 15.01.2016 року (серія НВС 092096, реєстраційний номер № 64),паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області.

Таким чином, ОСОБА_1, як представником ОСОБА_5 у відповідності до вимог чинного законодавства надано пакет необхідних документів на підтвердження права власності за ОСОБА_5 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, що в свою чергу є достатньою підставою для припинення право користування вказаним житловим приміщенням іншими особами - ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_4

Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, звертаючись в інтересах ОСОБА_5 до суб'єкта владних повноважень із заявою про зняття ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання в житловому будинку, придбаного ОСОБА_5, було надано необхідні документи, що підтверджують перехід до нього права власності на вищезазначений об'єкт нерухомості.

Натомість ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 втратили право користуватися зазначеним нерухомим майном після продажу будинку ОСОБА_5, з огляду на те, що документ, який свідчить про припинення підстав на право користування житловим приміщенням є договір купівлі-продажу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом № 1382-IV.

Стосовно позиції представника позивача з приводу того, що з доданих до відзиву документів не вбачається яким саме документом підтверджується повноваження представника ОСОБА_1 діяти від імені та в інтересах ОСОБА_5 та які саме повноваження надані вказаному представнику, то суд зазначає наступне.

Орган реєстрації здійснює: формування та ведення Реєстру територіальних громад; реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці; передачу інформації та/або внесення у встановленому законом порядку відомостей про реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування до Єдиного державного демографічного реєстру (ч. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Відповідно до п. 6 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, у разі коли особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку.

Документи для здійснення реєстрації / зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративні послуги". Особа може доручити в установленому законодавством порядку подати заяву про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання відповідній посадовій особі виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителю багатоквартирного будинку за місцем її проживання (п. 8 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру).

З огляду на викладене, законодавець передбачив можливість звернення осіб до відповідного суб'єкта владних повноважень для зняття з реєстрації місця проживання через своїх представників, за умови наявності довіреності, якою представники уповноважуються на здійснення відповідних дій.

Дослідивши зміст довіреності від 15.01.2016 року серії НВС № 092096(зареєстрована в реєстрі за № 64), якою ОСОБА_5 надано повноваження ОСОБА_1 представляти інтереси ОСОБА_5, суд зазначає, що ОСОБА_1 було наділено повноваженнями представляти інтереси ОСОБА_5, зокрема в Центрі надання адміністративних послуг, в органах державної влада та місцевого самоврядування, подавати та отримувати від імені ОСОБА_5 та на ім'я ОСОБА_5 заяви (к тому числі про належність майна на праві особистої приватної власності), заяви про державну реєстрацію стосовно житлових будинків літ. « А-1», «І-1» за АДРЕСА_1.

Вищевказані обставини спростовують доводи позивача відносно того, що ОСОБА_1 не мав повноважень діяти від імені ОСОБА_5 та звертатися до відповідача із заявою про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_4

Окремо суд вважає за потрібне звернути увагу позивача, що вирішення питання про правомірність вчинення ОСОБА_1, як уповноваженою особою ОСОБА_5, дій з метою реєстрації ОСОБА_5, як нового власника житлового будинку за АДРЕСА_1 за вказаною адресою може бути окремим предметом розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, також враховує що у відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Крім того, згідно з ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. (ч. 5 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вирішуючи спір по суті, суд також враховує необхідність уникнення порушення прав та законних інтересів неповнолітньої дочки позивача.

Так, як зазначено у статті 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20.11.1989 р. N 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. N 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Крім того, суд неодноразово встановлював, що вирішальним є те, чи вжили національні органи усіх необхідних для сприяння виконанню заходів, що можуть обґрунтовано вимагатися за особливих обставин кожної справи. Розглядаючи питання про те, чи становило невиконання рішення суду недотримання права заявника на повагу до сімейного життя, Суд повинен забезпечувати справедливий баланс між інтересами усіх причетних осіб та загальним інтересом забезпечення дотримання верховенства права.

Насамкінець, суд вважає, що позитивні обов'язки, які стаття 8 Конвенції накладає на Договірні держави щодо возз'єднання батьків з їхніми дітьми, повинні тлумачитися з урахуванням Гаазької Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (див. вищенаведене рішення у справі "Ігнакколо-Зеніде проти Румунії", п. 95), а поняття "найкращі інтереси" дитини також є першочерговим міркуванням у контексті процедур, передбачених Гаазькою Конвенцією (див. рішення у справі "Нойлінгер та Шурук проти Швейцарії" [ВП], заява N 41615/07, п. 76, ECHR 2010).

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України "Про охорону дитинства" (Преамбула Закону).

Відповідно до статті 18 вказаного Закону Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Отже, у випадках, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції "Про права дитини", пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, вирішення питання про місце реєстрації неповнолітньої дитини безпосередньо залежить від місця реєстрації батьків, на яких покладено обов'язок щодо пріоритетного забезпечення інтересів дитини та запобігання порушенню її прав та законних інтересів, а відтак враховуючи те, що ОСОБА_3 (після розлучення - ОСОБА_3) знята з реєстрацій за адресою: АДРЕСА_1, то, відповідно, відсутні підстави для поновлення реєстрації її неповнолітньої дитини - ОСОБА_4

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищезазначене, враховуючи те, що зняття з реєстрації ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, які втратили право на користування житловим приміщення у зв'язку з відчуженням відповідного житла в результаті продажу об'єкту нерухомості проведено суб'єктом владних повноважень у відповідності та в межах чинного законодавства, та за наявності законодавчо передбаченої підстави - заяви нового власника об'єкту нерухомості - ОСОБА_5, поданої через свого уповноваженого представника ОСОБА_1 на підставі документів, що підтверджують відчуження житла, а також зважаючи на те, що позивач (мати неповнолітньої особи) не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, а поновлення реєстрації дитини за вказаною адресою спричинить її проживання окремо від матері, то суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області, третя особа: Департамент служби у справах дітей по Основ`янському району м. Харкова про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23 січня 2019 року.

Суддя Горшкова О.О.