Рішення № 79342205, 21.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 січня 2019 р. № 520/11351/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУНОМЕР_1) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, буд. 15,м. Харків,61140, код ЄДРПОУ41247824) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови та призначення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ".

- зобов'язати Слобожанське об'єднанане управління Пенсійного фонду України м. Харкова зарахувати до страхового стажу період роботи з 03.05.1985 року по 20.02.1993 року (7 років 09 місяців 18 днів); з 10.09.1996 року по 01.09.1999 року (2 роки 11 місяців 22 дні) та розглянути питання про призначення пенсії за віком з врахуванням даного страхового стажу.

В обґрунтування позову зазначила, що на звернення із заявою про призначення пенсії за віком, позивач отримала відмову відповідача, яку вважає протиправною, з огляду на те, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу період роботи з 03.05.1985 року по 20.02.1993 року (7 років 09 місяців 18 днів); з 10.09.1996 року по 01.09.1999 року (2 роки 11 місяців 22 дні) та розглянути питання про призначення пенсії за віком з врахуванням даного страхового стажу.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог позивача заперечував з тих підстав, що при призначенні пенсії було виявлено, що запис трудової книжки позивача містить некоректні записи, а саме: з 03.05.1985 року по 20.02.1993 року по відтиску печатки неможливо розжифрувати назву підприємства в якому працювала заявниця; з 10.09.1996 року по 01.09.1999 року - оскільки при зарахуванні у трудовій книжці містяться виправлення у даті наказу, що не відповідає інструкції ведення трудової книжки.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

29.08.2018 позивач звернулася до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова з заявою про призначення пенсії за віком та надала пакет необхідних документів.

Рішенням управління від 11.09.2018 відповідач відмовив позивачеві в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю страхового стажу, внаслідок незарахування до нього періодів з 03.05.1985 року по 20.02.1993 року по відтиску печатки неможливо розжифрувати назву підприємства в якому працювала заявниця; з 10.09.1996 року по 01.09.1999 року - оскільки при зарахуванні у трудовій книжці містяться виправлення у даті наказу, що не відповідає інструкції ведення трудової книжки.

Відтак, спірними періодами, наявність підстав щодо зарахування яких є предметом доказування у вказаній справі є:

- з 03.05.1985 року по 20.02.1993 року;

- з 10.09.1996 року по 01.09.1999 року.

Інші періоди визнаються сторонам як такі, які зараховуються до стажу позивача, а отже не входять в предмет доказування.

З матеріалів справи трудової книжки ОСОБА_1 судом встановлено щодо спірних періодів наступне.

В трудовій книжці позивача містяться записи щодо того, що позивач працювала: з з 03.05.1985 року по 20.02.1993 року - прийнята бухгалтером з 03.05.1985 року, наказ від 05.05.1985 року; 08.09.1985 року переведена маляром-штукатуром, наказ № 148від 13.09.1985 року; 13.09.1988 року призначена на посаду економіста бухгалтерії - наказ від 14.10.1988 року № 55, 20.02.1993 року звільнена за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, наказ від 12.02.1993 року № 27 к.

Щодо вказаного періоду суд зазначає наступне.

Відповідач посилається на той факт, що запис про звільнення має відбиток печатки, з якого неможливо встановити назву підприємства в якому працювала заявниця. Проте, вказаним відтиском було засвідчено запис про звільнення.

При цьому підстав для неврахування періоду роботи з 03.05.1985 року по 13.10.1988 року відповідачем не зазначено, в той час, як записи в трудовій книжці щодо вказаних періодів роботи не містять недоліків, які б могли стати підставою для неврахування цього періоду до стажу робот позивача.

Крім того, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення » № 1788-XII від 05.11.1991 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відтак чинне законодавство передбачає необхідність підтвердження стажу інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виключно у разу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Позивачем разом з матеріалами позову подано до суду копії наказів, зокрема наказу Донбаского виробничого об'єднання з видобування антрациту" Донбасантрацита" Ордена Трудового Червоного прапору шахта "Новопавлівська" № 27к від 12.02.1993 року, в якому зазначено "звільнити з роботи економіста обліку основних засобів тов. ОСОБА_1 за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 11.02.1993 року.

Відтак, матеріали справи містять додаткові докази на підтвердження запису, що містяться в трудовій книжці позивача.

Крім того, над записом про дату прийняття на роботу за допомогою штампу работодваця зазначено назву підприємства, на яке прийнято на роботу позивача, записи завірені печаткою та підписом посадових осіб. Відтак з трудової книжки можливо встановити підприємство, на якому працював позивач у вказаному періоді.

Відтак орган ПФУ не надав достатніх обґрунтувань причин, з яких ним не зараховано вказаний період роботи позивача.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення повинні бути виконані чітко, акуратно, відповідними чорнилами. Запис у трудовій книжці про звільнення завіряється печаткою і підписом. Записи повинні відповідати оригіналам наказів або розпоряджень та мати чітке формулювання чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт Кодексу законів про працю.

Судом не встановлено порушень правил ведення трудових книжок.

При прийнятті документів для призначення пенсії органом Пенсійного фонду звертається особлива увага як на записи періодів роботи, так і на підстави їх проведення, тобто наявність номерів наказів, дат їх видачі. Крім цього, до уваги береться правильність записів прізвища, ім'я та по батькові й їхня подальша зміна. Якщо в трудовій книжці є виправлення, то вони мають бути завіреними в установленому порядку. Відсутність номера та дати видачі наказу про прийняття (звільнення) з роботи, переведення на іншу роботу (особливо це стосується посад, які дають право на пільгову пенсію) або ж виправлення в цих записах, проведених в невстановленому порядку, є підставою для відмови в зарахуванні відповідних періодів до стажу.

Стосовно періоду роботи позивача з з 10.09.1996 року по 01.09.1999 року, який не зараховано відповідачем з огляду на те, що у трудовій книжці містяться виправлення у даті наказу, що не відповідає інструкції ведення трудової книжки.

З вказаного приводу суд зазначає наступне.

В трудовій книжці позивача міститься запис № 16 "10.09.96. Прийнята економістом з обліку основних фондів 2 ї категорії. Наказ № 139 від 10.09.1996". В даному записі, в частині, що стосується дати видання наказу міститься виправлення першої цифри місяця - а саме цифри "0".

Проте, вказане виправлення, з урахуванням дослідження характеру виправлення та другої цифри числа місяця, не викликає двозначності у трактуванні дати видання наказу.

Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інш. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

В матеріалах справи міститься копія наказу від 10.09.1996 року № 139 Донбаского виробничого об'єднання з видобування антрациту"Донбасантрацита" Ордена Трудового Червоного прапору шахта "Новопавлівська" в якому під пунктом 6 зазначено "Прийняти на роботу ОСОБА_1 економістом з обліку основних фондів 2 категорії з окладом 2500000 крб. з попереднім інструктажем з 11 вересня 1996 року в бухгалтерію."

Відтак, суд вважає, що дата видання наказу підтверджена в ході розгляду справи, а відтак період роботи на посаді економіста з обліку основних фондів 2 категорії у Донбаському виробничому об'єднанні з видобування антрациту "Донбасантрацит" Ордена Трудового Червоного Прапору шахта "Новопавлівська" підлягає зарахуванню до стажу позивача з 11.09.1996 по 01.09.1999 року.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005р. суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У практиці Міжнародного суду ООН, стосовно окупованих територій, сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 р. ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих «de facto» органів та інститутів окупаційної влади далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».

Аналогічний підхід закріплено в Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» № 5207-VI від 06.09.2012 р.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) ЄСПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу КЗПЛ сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийнятті рішення.

У справі, що розглядається відповідач не довів правомірності вчинених дій та винесеного рішення. В той же час позивачем було надано достатньо обґрунтувань та доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач у позові.

Таким чином суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, суд вбачає обовязок відповідача вирішити належним чином питання про призначення пенсії позивачу з урахуванням стажу роботи за періоди з 03.05.1985 року по 20.02.1993 року та з 11.09.1996 року по 01.09.1999 року, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Розподіл судових витрат належить провести відповідно до вимог ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242-246, 255, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування "від 11.09.2018 року.

Зобов'язати Слобожанське об'єднанане управління Пенсійного фонду України м. Харкова зарахувати до страхового стажу період роботи з 03.05.1985 року по 20.02.1993 року; з 11.09.1996 року по 01.09.1999 року та вирішити питання про призначення пенсії за віком з врахуванням даного страхового стажу.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, 15, м. Харків, 61140, код ЄДРПОУ 41247897) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в розмірі 704 грн. (сімсот чотири гривні).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Суддя Кухар М.Д.