Рішення № 79341823, 22.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2019 року м. Київ Справа № 320/6360/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1доВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській областіпровизнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправними та скасування постанов відповідача від 19.09.2018 ВП № 57259613 про відкриття виконавчого провадження та від 19.09.2018 ВП № 57259613 про арешт майна боржника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що виконавче провадження № 57259613 відкрито відповідачем на підставі виконавчого документа - постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.07.2015 ВП № 44045219 - щодо якого стягувачем пропущено річний строк пред'явлення його до примусового виконання.

За наведених обставин, на думку позивача, вказаний вище виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, а відтак відповідачем протиправно та за відсутності визначених законодавством підстав відкрито виконавче провадження № 57259613.

Крім того, позивач наголошує, що підстави для прийняття територіальним органом державної виконавчої служби постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.07.2015 ВП 44045219 відсутні, оскільки жодних дій, спрямованих на примусове виконання вказаного вище судового рішення, контролюючим органом не вчинялось.

Позивач також зазначає, що постанова від 19.09.2018 ВП № 57259613 про відкриття виконавчого провадження направлена на його адресу з порушенням строків, визначених чинним законодавством, а постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.07.2015 ВП № 44045219 - взагалі не направлена та не містить всіх обов'язкових реквізитів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (чинного на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору).

Крім того, оскільки виконавче провадження № 44045219 було відкрито у зв'язку зі стягненням з позивача заборгованості у розмірі 1104731,00 грн за кредитним договором у межах вартості одержаного спадкового майна, позивач вважає, що відповідач в рамках іншого виконавчого провадження - № 57259613 про стягнення з позивача виконавчого збору - мав право на накладення арешту виключно на частку у спадковому майні та на рахунки у банку, відкриті на померлого батька боржника.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 810/6360/18 та призначено судове засідання на 21.01.2019 об 11 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 21.01.2019, сторони не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи у відповідності до приписів статті 268 Кодексу адміністративного судочинства.

Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Причини неявки представника відповідача у судове засідання суду невідомі. Письмових клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення судового засідання із повідомленням причин неявки до суду не надходило. Крім того, правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, жодних доказів поважності причин його неподання суду не надав.

Зважаючи на те, що в силу приписів частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін (їх представників) за наявними у справі матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції від 17.07.2014 відкрито виконавче провадження № 44045219 з примусового виконання виконавчого листа № 2-24213, виданого 26.02.2014 Обухівським районним судом Київської області.

В рамках виконавчого провадження № 44045219 Відділом державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції винесено постанову від 25.07.2015 про стягнення з боржника - позивача - виконавчого збору у розмірі 110634,05 грн.

Постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 19.09.2018 ВП № 44045219 виконавчий документ повернуто стягувачу - Акціонерному товариству "ПроКредит Банк" - на підставі його заяви від 29.08.2018 вих. № 2018/08/29-4.

У цей же день Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження № 57259613 з примусового виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору від 25.07.2015 ВП № 44045219 у розмірі 110634,05 грн та зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно.

Крім того, постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про арешт майна боржника від 19.09.2018 ВП № 57259613 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно позивача.

Як вже зазначалось судом вище, позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави стосовно прийняття до примусового виконання постанови про стягнення з нього виконавчого збору від 25.07.2015 ВП № 44045219, оскільки вказаний документ в силу приписів статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII вважається таким, строк пред'явлення до виконання якого є пропущеним.

Позивач також стверджує, що виконавчий збір справляється лише у разі вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення, а відтак законодавчі підстави стосовно стягнення з нього виконавчого збору з огляду на повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, відсутні.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що постанова від 19.09.2018 ВП № 57259613 про відкриття виконавчого провадження направлена на його адресу з порушенням строків, визначених чинним законодавством, а постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.07.2015 ВП № 44045219 - взагалі не направлена та не містить всіх обов'язкових реквізитів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (чинного на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору).

Позивач також наголошує, що оскільки виконавче провадження № 44045219 було відкрито у зв'язку зі стягненням з позивача заборгованості у розмірі 1104731,00 грн за кредитним договором у межах вартості одержаного спадкового майна, відповідач мав право на накладення арешту виключно на частку у спадковому майні та на рахунки у банку, відкриті на померлого батька боржника.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, у період здійснення виконавчого провадження № 44045219 з виконання виконавчого листа № 2-24213, виданого 26.02.2014 Обухівським районним судом Київської області, визначені Законами України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) та "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Так, вказане вище виконавче провадження було відкрито під час дії Закону № 606-XIV та закінчено під час дії Закону № 1404-VIII.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами (частини перша та друга статті 17 Закону № 606-XIV).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Частиною шостою цієї ж статті передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що лише за наявності одночасно двох умов державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору:

1) завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону;

2) не стягнення виконавчого збору в рамках основного виконавчого провадження.

Таким чином, за загальним правилом стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а постанова про стягнення виконавчого збору є такою, що автоматично пред'явлена до виконання в рамках основного виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22.02.2018 в адміністративній справі № 816/823/17.

Як вже зазначалось судом вище, з 05.10.2016 умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом № 1404-VIII.

При цьому відповідно до частини сьомої розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

У свою чергу згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

Виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом (частина п'ята розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404).

В силу положень частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, з урахуванням положень Закону № 606-XIV, підставою для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, виконання якої відбувається в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII для примусового виконання виконавчих документів, є повернення основного виконавчого документа за письмовою заявою стягувача.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що у Відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції на виконанні перебувало виконавче провадження № 44045219 з примусового виконання виконавчого листа № 2-24213, виданого 26.02.2014 Обухівським районним судом Київської області, в рамках якого державним виконавцем винесено постанову від 25.07.2015 про стягнення з боржника - позивача - виконавчого збору у розмірі 110634,05 грн.

З огляду на те, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.07.2015 перебувала на виконанні в рамках основного виконавчого провадження (№ 44045219) та виконувалась державним виконавцем разом з виконавчим листом № 2-24213, виданим 26.02.2014 Обухівським районним судом Київської області, у територіального органу Державної виконавчої служби України були відсутні підстави для винесення питання про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження.

У подальшому виконавчий лист № 2-24213, виданий 26.02.2014 Обухівським районним судом Київської області, постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 19.09.2018 ВП № 44045219 за заявою Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" від 29.08.2018 вих. № 2018/08/29-4 повернуто стягувачу на підставі положень пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

У цей же день Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження № 57259613 з примусового виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору від 25.07.2015 ВП № 44045219 у розмірі 110634,05 грн та зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно.

При цьому з копії наявної в матеріалах справи постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.07.2015 ВП № 44045219 вбачається, що вона оформлена належним чином та містить усі визначені статтею 18 Закону № 606-XIV реквізити для виконавчих документів.

Суд звертає увагу позивача на те, що відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з позивача виконавчого збору на підставі постанови від 25.07.2015 ВП № 44045219 не є новим пред'явленням до виконання даного документа, а є лише належним способом його повного виконання, оскільки виконавчий збір за даним документом в рамках виконавчого провадження № 44045219 не стягнуто, а основний виконавчий лист повернуто стягувачу за його заявою.

За наведених обставин, доводи позивача стосовно пропуску стягувачем річного строку пред'явлення до примусового виконання постанови про стягнення з нього виконавчого збору від 25.07.2015 ВП № 44045219 суд вважає необґрунтованими.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що правомірність винесення територіальним органом Державної виконавчої служби України постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.07.2015 ВП № 44045219 не є предметом розгляду даної адміністративної справи, у зв'язку з чим посилання позивача на відсутність законодавчих підстав для її прийняття не приймаються судом до уваги.

Жодних доказів скасування наведеної вище постанови або її оскарження в судовому порядку позивачем суду не подано.

У свою чергу твердження позивача про неможливість оскарження постанови про стягнення виконавчого збору у зв'язку з тим, що вона не була йому надіслана територіальним органом Державної виконавчої служби України у строки, визначені законодавством, суд відхиляє, оскільки позивач не був позбавлений можливості реалізувати своє право на її оскарження шляхом звернення до суду із клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення та доказами на підтвердження поважності пропуску такого строку.

Суд також звертає увагу позивача на те, що ним не надано суду жодних доказів на підтвердження власних доводів про направлення на його адресу постанови від 19.09.2018 ВП № 57259613 про відкриття виконавчого провадження з порушенням строків, визначених чинним законодавством.

При цьому суд констатує, що допущені територіальним органом Державної виконавчої служби України процедурні порушення, у тому числі й ті, що пов'язані, зокрема, з недотриманням строку направлення постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору, не можуть слугувати самостійною підставою для звільнення боржника від виконання ним обов'язку зі сплати цього збору.

Крім того, висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 у господарській справі № 916/1605/15-г, з посиланням на правову позицію Верховного суду України, які позивач наводить в обґрунтування протиправності оскаржуваних постанов, не можуть бути враховані судом під час розгляду даної справи, оскільки вони стосується загальних підстав стягнення з боржника виконавчого збору, а не строку пред'явлення до виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

Враховуючи ту обставину, що відповідач, приймаючи 19.09.2018 постанову про відкриття виконавчого провадження № 57259613 з примусового виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору від 25.07.2015 ВП № 44045219, діяв правомірно, у спосіб та у відповідності до вимог Законів № 606-XIV та № 1404-VIII, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправною та скасування постанови від 19.09.2018 ВП № 57259613 про арешт майна боржника суд враховує наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частина третя статті 56 Закону № 1404-VIII).

В якості підстави для скасування наведеної вище постанови позивач посилається на те, що виконавче провадження № 44045219 було відкрито у зв'язку зі стягненням з позивача заборгованості у розмірі 1104731,00 грн за кредитним договором у межах вартості одержаного спадкового майна, а відтак відповідач в рамках іншого виконавчого провадження - № 57259613 про стягнення з позивача виконавчого збору - мав право на накладення арешту виключно на частку у спадковому майні та на рахунки у банку, відкриті на померлого батька боржника.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що виконавче провадження № 57259613, в рамках якого винесено оскаржувану постанову, відкрито з підстав примусового виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору від 25.07.2015, а відтак з метою забезпечення реального виконання ОСОБА_1 рішення майнового характеру, керуючись положеннями статті 56 Закону № 1404-VIII, державний виконавець мав усі підстави для накладення арешту на майно позивача - боржника у виконавчому провадженні № 57259613.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 242-246, 250, 255, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення (складання).

Суддя Харченко С.В.