Рішення № 79341647, 17.01.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2019 р. справа № 0940/1945/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Юрківа Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради

про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та зобов`язання нарахувати та виплатити їй допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 20.06.2018 по 29.06.2018., -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2018 ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради (надалі - відповідач) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та зобов`язання нарахувати та виплатити їй допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 20.06.2018 по 29.06.2018.

Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно із наказом №1 від 12.09.2018 позивача звільнили з роботи за згодою сторін. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки 11.09.2018 позивач подала заяву про звільнення з роботи за згодою сторін, тобто звернулася з відповідною пропозицією про припинення трудових відносин з 19.09.2018 за вказаною ж підставою. Однак на наступний день, 12.09.2018 ще до видачі наказу про звільнення, подала заяву про відкликання раніше поданої заяви. До цього часу інший працівник на роботу не був запрошений, а до моменту її звільнення ще залишалося 8 днів. Посада, яку позивач обіймала і надалі залишається вакантною. Об`єктивних причин щодо задоволення заяви позивача про відкликання раніше поданої заяви про звільнення, у роботодавця не виникало. Відповіді про відмову у відкликанні заяви позивач не отримувала і така їй не надходила. Заява про звільнення за згодою сторін була написана під тиском начальника управління праці та соціального захисту населення. Вважає, що за таких обставин, дії відповідача щодо її звільнення були неправомірними, а своє звільнення незаконним та безпідставним. Враховуючи наведене, просить поновити на посаді головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку та контролю за правильністю призначення та виплати пенсій з дня звільнення, стягнути з управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради на її користь, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.09.2018 до дня поновлення на роботі, а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй допомогу по тимчасові непрацездатності за період з 20.06.2018 по 29.09.2018.

Ухвалами Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 та 09.11.2018 якими позовну заяву позивача залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с. 23-24, 42-43).

Позивачем у зазначений строк усунуто недоліки позовної заяви, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (у судовому засіданні) (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 10.12.2018, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.54-57). Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач, скористалася своїм правом на подання відповіді на відзив, який надійшов на адресу суду 28.12.2018, в якій просить викладені у відзиві на позов доводи - відхилити, а заявлений позов задоволити в повному обсязі. (а.с.78-80).

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав позовної заяви та відповіді на відзив, просили суд позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, з підстав відзиву на позов, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзив на адміністративний позов та додаткові пояснення, встановив наступне.

Відповідно до пункту 2 наказу №24 "Про призначення на посаду" від 25.03.2004 зазначено, що призначити на посаду головного спеціаліста по персоніфікованому обліку громадян у сектор по контролю за правильністю призначення та виплати пенсій та персоніфікованого обліку ОСОБА_1, яка успішно пройшла конкурсний відбір з 25.03.2004 з посадовим окладом згідно штатного розпису з випробувальним терміном 3 місяці (а.с. 12).

На вказані посаді позивач працювала до 09.03.2006. З 10.03.2006 ОСОБА_1 переведена на посаду спеціаліста 1-ї категорії сектору по контролю за правильністю призначення. Виплати пенсій та персоніфікованого обліку громадян, а з 11.06.2014 позивача призначено на посаду головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку та контролю за правильністю призначення та виплати пенсій (а.с. 28-30).

11.09.2018 ОСОБА_1 було написано заяву на ім`я начальника Управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради з проханням звільнити її із займаної посади - головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку та контролю за правильністю призначення та виплати пенсій за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України з 19.09.2018.

Перед написанням заяви на прохання позивача головним спеціалістом - юристом було надано консультацію, як правильно написати заяву та роз`яснено, що головною умовою звільнення з роботи за згодою сторін являється домовленість між працівником і роботодавцем і що відкликати заяву про звільнення за угодою сторін в односторонньому порядку працівник права не має. Скасувати домовленості можна лише за згоди обох сторін. Відмова роботодавця задовольнити прохання працівника щодо відкликання заяви про звільнення за угодою сторін не суперечить нормам законодавства, на що позивачем було заявлено, що буде просити начальника управління звільнити її із займаної посади саме з цих підстав, щоб після звільнення мати змогу отримувати допомогу пог безробіттю в Центрі зайнятості.

Відповідно до наказу №1 від 12.09.2018 "Про звільнення ОСОБА_1." відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України звільнити 19 вересня 2018 ОСОБА_1 - головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку та контролю за правильністю призначення та виплати пенсій за угодою сторін. Відділу бухгалтерського обліку та автоматизованої обробки інформації виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані основні щорічні відпустки за період з 26.03.2017 по 25.03.2018 - 15 календарних днів, з 26.03.2018 по день звільнення (19 вересня 2018) - 15 календарних днів, додаткової відпустки за стаж роботи в органах місцевого самоврядування за 2017 - 11 календарних днів та за 2018 - 13 календарних днів. Начальнику відділу бухгалтерського обліку та автоматизованої обробки інформації, головному бухгалтеру провести із ОСОБА_1 повний розрахунок відповідно до чинного законодавства (а.с. 31).

Позивач вважає, що за таких обставин, дії відповідача щодо її звільнення були неправомірними, а своє звільнення незаконним та безпідставним. Враховуючи наведене, просить поновити на посаді головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку та контролю за правильністю призначення та виплати пенсій з дня звільнення, стягнути з управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради на її користь, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.09.2018 до дня поновлення на роботі, а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй допомогу по тимчасові непрацездатності за період з 20.06.2018 по 29.09.2018.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно - технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України). Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Частиною 1 статті 36 КЗпП України визначені підстави припинення трудового договору:

1) угода сторін;

2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;

7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади";

8) підстави, передбачені контрактом;

9) підстави, передбачені іншими законами.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач погодились щодо припинення між ними трудового договору з 19.09.2018р. на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Вказаний факт не є спірним і доказуванню не потребує.

Проте, є спірним обставини відкликання позивачем попередньої домовленості щодо припинення трудового договору за угодою сторін, як наслідок, надання відповідачем згоди на анулювання попередньої домовленості про звільнення позивача за угодою сторін.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач з заявами-зверненнями зверталась до Болехівської міської ради, Калуську місцеву прокуратуру та виконавчий комітет Болехівської міської ради.

На дані звернення згаданими інстанціями надано відповіді про те, що роботодавцем права позивача не порушені і позивач звільнена на підставі та у відповідності до чинного трудового законодавства України (а.с. 124-128).

Аргументи позивача про подання нею 12.09.2018 р. відповідачу заяви про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін не підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема суд зазначає, що Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області на звернення позивача від 11.10.2018 надано відповідь від 29.10.2018 за вих. №16-07/15-10/7236, в якій зокрема зазначено, що 11.09.2018 ОСОБА_1 подано на ім`я начальника Управління праці та соціального захисту населення заяву про звільнення з посади головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку та контролю за призначенням та виплатою пенсій згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) з 19.09.2018.

При цьому повідомлено, що головною умовою звільнення з роботи за угодою сторін являється домовленість між працівником і роботодавцем. Відкликати заяву про звільнення за угодою сторін в односторонньому порядку працівник не має права. Скасувати домовленості можна лише за згоди обох сторін. Відмова роботодавця задовольнити прохання працівника щодо відкликання заяви про звільнення за угодою сторін не суперечить нормам законодавства про працю. Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", із змінами внесеними Постановами Верховного суду України від 01.04.1994 №15, від 26.05.1995 №18, від 25.05.1998 №15, анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Одночасно повідомлено, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що в період з 11.09.2018 по 19.09.2018, тобто по день фактичного звільнення з роботи позивач не подавала заяви про відкликання заяви про звільнення з роботи (а.с. 122-123).

Також Управління Держпраці в Івано-Франківській області проведено інспекційне відвідування відповідача та складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ІФ1938/346/АВ від 30.10.2018, в якому зазначено, що в ході інспекційного відвідування в Болехівському міському управлінні праці та соціального захисту населення порушень з питань дотримання вимог законодавства про працю не виявлено (а.с. 58-61).

В матеріалах справи (журналах вхідної кореспонденції) відсутня реєстрація заяви позивача про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін, а також у судовому засіданні ні позивачем, а також її представником такої заяви надано не було.

Таким чином, відповідачем не надано згоди на анулювання попередньої домовленості з позивачем про звільнення її за угодою сторін, а тому наказ №1 "Про звільнення ОСОБА_1." від 12.09.2018 не підлягає скасуванню.

Також суд при прийнятті рішення приймає до уваги п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9, яким закріплено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Як наслідок всі інші позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними позовними вимогами від основних позовних вимог, факт вимушеного прогулу матеріалами справи не підтверджено, позивачу була видана трудова книжка та відповідачем здійснено з позивачем розрахунок в день звільнення 19.09. 2018.

Окрім того, що стосується тверджень позивача, що заява про звільнення за угодою сторін була написана нею під тиском начальника управління, а також те, що начальник управління перевищувала свої повноваження та відносилась до неї упереджено, постійно погрожувала, що вижене її з роботи, заставляла виконувати роботу, яка не входить в її посадові обов`язки та не обумовлена трудовим договором є недостовірною і нічим, окрім слів позивача не підтверджена, що з`ясовано у судовому засіданні.

Що стосується лікування позивача в період з 20.06.2016 по 29.06.2018 та неоплати їй допомоги по тимчасові непрацездатності за цей період, то у судовому засіданні встановлено, що після лікування позивача їй було запропоновано здати листок непрацездатності та написати заяву на продовження щорічної відпустки, на що позивач відповіла, що не буде подавати листок непрацездатності, оскільки хоче працювати, так, як заробітна плата більша ніж допомога по тимчасовій непрацездатності.

Суд зазначає, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованим особам у вигляді матеріального забезпечення, яке частково або повністю компенсує втрату зарплати (доходу) у разі настання страхового випадку, зокрема по тимчасовій непрацездатності. Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності. Рішення про призначення матеріального забезпечення, відмову, а також про припинення (повністю або частково) його виплати приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування, створена в управлінні. Відповідно до статті 116 КЗпП України, під час звільнення працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечувалося сторонами у судовому засіданні, що на день звільнення позивача з нею повністю було проведено розрахунок у відповідності до чинного законодавства.

Листок непрацездатності за період з 20.06.2018 по 29.06.2018 позивачем подано до відповідача 24.09.2018, тобто після розірвання з відповідачем трудових відносин та повного розрахунку, а тому виплатити позивачу допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 20 червня по 29 червня 2018 у відповідача не було законних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2. ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 76 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідач Управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а позовні вимоги позивача про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та зобов`язання нарахувати та виплатити їй допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 20.06.2018 по 29.06.2018 є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1;

відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради, вул. Січових Стрільців, 22, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77202, код ЄДРПОУ - 20567482.

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 22 січня 2019 р.