Рішення № 79341304, 23.01.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року ЛуцькСправа № 161/155518/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з адміністративним позовом до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - відповідач) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №57095335 від 31.08.2018 (далі - постанова ВП №57095335 від 31.08.2018).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.11.2018 було прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, визначено, що справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.12.2018 дану справу передано за підсудністю до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2018 справу було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.09.2018 позивач через Укрпошту отримав постанову ВП №57095335 від 31.08.2018 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача штрафу на підставі постанови №417152 від 26.05.2018 виданої Управлінням патрульної поліції у Волинській області. Вважає постанову ВП №57095335 від 31.08.2018 нікчемною та просить її скасувати, оскільки постанова №417152 від 26.05.2018 винесена Управлінням патрульної поліції у Волинській області є незаконна і позивач її не отримував.

В поданому до суду відзиві від 22.01.2018 (а. с. 32-33) представник відповідача Арсенюк О.В. позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що постанова №417152 від 26.05.2018, винесена Управлінням патрульної поліції у Волинській області, відповідає вимогам до виконавчого документу та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, а відтак є законною та не підлягає скасуванню.

В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду (а. с. 31, 43-46). Представником відповідача подано суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а. с. 47).

З урахуванням приписів частини дев'ятої статті 205, статті 268 КАС України, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що 31.08.2018 року головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Арсенюк О.В. було винесено постанову ВП №57095335 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача штрафу в розмірі 850 грн. (а. с. 3). Вказана постанова була винесена на підставі постанови №417152 від 26.05.2018 винесеної Управлінням патрульної поліції у Волинській області про притягнення позивача до адміністративної відповідальності (далі - постанова №417152 від 26.05.2018) (а. с. 34). Позивачу постанова ВП №57095335 від 31.08.2018 була вручена 15.09.2018.

Таким чином, змістом спірних правовідносин є примусове виконання рішень уповноважених органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404).

Відповідно до статті 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону №1404 встановлено перелік виконавчих документів, що є підставою для вчинення дій по примусовому виконанню відповідних рішень уповноважених органів (посадових осіб). Так, пунктом 6 частини першої цієї статті визначено, що постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом є виконавчим документом.

Перелік органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення визначено статтею 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до положень вказаної норми, зокрема органи Національної поліції наділенні відповідними повноваженнями.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про національну поліцію», патрульна поліція є складовою частиною Національної поліції.

Відтак, постанова №417152 від 26.05.2018 являється виконавчим документом в розумінні Закону № 1404.

Приписами статті 4 Закону №1404 встановлено вимоги до виконавчого документу, а також підстави за яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання.

Позивачем не наведено жодних обґрунтувань та доводів на підтвердження того, що постанова №417152 від 26.05.2018 не відповідає вимогам до виконавчого документу визначених приписами статті 4 Закону № 1404, а також на підтвердження існування підстав для повернення виконавчого документу без виконання згідно зазначеної норми Закону № 1404.

З дослідженої судом постанови №417152 від 26.05.2018 вбачається, що вона в повній мірі відповідає вимогам Закону №1404 до виконавчого документу, який підлягає примусовому виконанню. Також суд не вбачає наявних передбачених приписами статті 4 Закону №1404 підстав для повернення вказаної постанови без виконання.

При цьому суд не бере до уваги доводи позивача, що постанова ВП №57095335 від 31.08.2018 є незаконною оскільки не була отримана позивачем з тих мотивів, що Закон №1404 не встановлює обов'язку державного виконавця перевіряти факт отримання рішення уповноважених органів (посадових осіб), що в подальшому підлягають примусовому виконанню.

Згідно з вимогами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, конституційною нормою в імперативному порядку закріплено обов'язок суб'єкта владних повноважень діяти лише у спосіб визначений Конституцією України та законами України, що в свою чергу свідчить про відсутність в суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій диспозитивних повноважень діяти в інший, відмінний від визначеного Конституцією України та законами України, спосіб.

Відтак, державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови на підставі постанови №417152 від 26.05.2018, що відповідає вимогам до виконавчого документу, та за відсутності підстав для повернення виконавчого документу без виконання діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до приписів закріплених частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність винесеної головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Арсенюк О.В. постанови ВП №57095335 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача штрафу в розмірі 850 грн., а відтак в задоволенні позову належить відмовити повністю.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права оскаржити в передбаченому чинним законодавством України порядку постанову №417152 від 26.05.2018 винесену Управлінням патрульної поліції у Волинській області.

Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ф.А. Волдінер