Ухвала суду № 79341289, 23.01.2019, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 187/856/16-к

Провадження № 1-кп/209/10/19

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лобарчук О.О.

при секретарі Золотих Л.М.

за участю прокурора Батрак С.С.

потерпілих ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ,

В С Т А Н О В И В:

Згідно матеріалів кримінального провадження, до обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 26 січня 2019 року.

Згідно ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою на 60 діб, та обґрунтував тим, що відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Вирішуючи питання про наявність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно врахувати,що існують ри зики , передбачені п.1,3,5 ч. ст. 177 КПК України.

ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за які передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

У зв’язку з чим існують ризики, передбачені п. 1,3,5 ч.І ст. 177 КПК України.

Так, у наявності ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду. ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, розуміючи тяжкість покарання, а

також враховуючи, що він мешкає в Донецькій області, тобто не є місцевим

жителем, має можливість та може переховуватись від суду. Про наявність ризику передбаченого у п.З ч.І ст. 177 КПК України свідчить те, що необхідно запобігти незаконно впливати на експертів та потерпілих у кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної

відповідальності. Про наявність ризику передбаченого у п.5 ч.І ст. 177 КПК України

свідчить те, що необхідно запобігти вчиненню ОСОБА_5 злочинів повторно, так як санкція статті передбачає обов’язкове позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, а на даний час ОСОБА_5 не позбавлений права керувати транспортними засобами тому не виключає можливості скоєння злочину повторно.

Вважає, що застосування до обвинуваченого більш м’яких запобіжних заходів таких як особисте зобов’язання, особиста порука, застава та домашній арешт не забезпечить належне виконання ним покладених на нього процесуальних обов’язків та не здатні запобігти

ризикам, передбаченим пунктами 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, звертає увагу на те, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не здатні запобігти вчиненню ОСОБА_5 нового кримінального правопорушень та його переховуванню від суду.

В рішенні ЄСПЛ «Москаленко проти України», п.36, зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду, однак сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою. Пунктом 79 рішення ЄСПЛ в справі «Харченко проти України»

визначено що, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Враховуючи вищевикладене та те, що для розгляду в розумні строки

даного кримінального провадження в суді необхідно забезпечити виконання

обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також те, що

наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може: переховуватися від суду;незаконно впливати на свідків, або інших учасників кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення існує необхідність продовження строку дії запобіжного заходу до

обвинуваченого, який забезпечить виконання ним покладених на нього

процесуальних обов’язків, а також попередить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме тримання під вартою.

Прокурор заперечив щодо клопотання обвинуваченогопро зміну йому запобіжного заходу, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, відносно нього наявна обяярунтована підозра. Ризики встановлені судом на даний час існують . Інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов"язків.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечує проти клопотання прокурора про продовження йому строу дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стррок 60 днів, оскільки клопотання прокурора супуречить вимогам ст.ст. 177,183,184,194 КПК України. Жодний із вказаних ризиків не доведений . Крім того зауважив, що заявлене прокурором клопотання та вручене йому 23.01.2019 року подано неповноважним прокурором, оскільки копія клопотання вручена ним до розгляду його заяви про відвід прокурору Батрак С.С. Водночас заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу, яке надав до суду в письмовому вигляді. В обґрунтування свого клопотання послався на те, що на цей час судом отримано і розглянуто докази того, що на місці ДТП 09.05.2016 для учасників дорожнього руху не були забезпечені безпечні умови дорожнього руху, і ці порушення знаходяться у причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою 09.05.2016 року . Також судом було розглянуто докази того, що у причинному зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою 09.05.2016 року знаходиться перевищення особою, яка керувала автомобілем ВАЗ-21043, дозволеної швидкості руху на аварійно-небезпечній ділянці. Джерелами доказів є надані суду висновки трьох судових експертиз та показання у судовому засіданні шести судових експертів. Після спростування доказів обвинувачення, підозра у вчиненні мною кримінального правопорушення вже не є обґрунтованою.Незважаючи на це, він протягом більше тридцяти двох місяців знаходиться під вартою, в жахливих умовах. За цей час жодним з прокурорів, які брали участь у судовому засіданні, не був доведений жодний ризик, який міг би виправдати позбавлення його свободи.Кожного разу черговий прокурор, не надавши суду ніяких доказів, просто твердив, нібито «ризики нікуди не зникли та не зменшились». Такі дії прокурора відверто суперечать нормам КПК України, передбаченим ст.3 Закону України «Про прокуратуру» засадам верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності і практиці Європейського суду з прав людини. Жодного разу прокурор навіть не намагався обґрунтувати істинність судження про те, що більш м’які заходи не зможуть запобігти ризикам. З боку прокурора не було ніякого доведення, а була лише необґрунтована фраза про те, нібито жодний більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам. На порушення вимог ст.184 КПК України прокурором жодного разу , окрім 23.01.ж2019 року, протягом судового розгляду йому не було надано копію клопотання. Жодного разу прокурор під час висловлювання своєї думки у судовому засіданні не виклав обставин, на підставі яких він дійшов висновку про наявність ризиків та не обґрунтував неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу. Всупереч вимогам законодавства України, Узагальненню практики ВССУ і практиці Європейського суду, прокурор жодного разу не викладав таких обставин і нічого не доводив, лише усно твердив, нібито «ризики не зменшились». При цьому шановний суд жодного разу не відмовив прокурору у продовженні строку тримання його під вартою, що є порушенням загальної засади змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, яка передбачена ст.22 КПК України. Той факт, що прокурор не надавав жодних клопотань, а лише усно висловлював свою думку, доводиться відсутністю в автоматизованій системі документообігу суду відомостей про клопотання, яких вимагає ч.2 ст.35 КПК України, і відсутністю підтверджень того, що копії клопотання були надані обвинуваченому.

Незважаючи на те, що відповідно до ч.2 ст.194 КПК України суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою ст.194 КПК України, шановний суд за відсутністю клопотань прокурора, фактично — за власною ініціативою багато разів продовжував терміни тримання його під вартою. Звертає увагу, що із сімнадцяти разів продовження запобіжного заходу судом, жодного разу не було продемонстровано існування навіть одного конкретного факту чи «відповідної та достатньої» причини тримання його під вартою, що прямо суперечить практиці Європейського суду. Необхідність продовження строку тримання під вартою не може оцінюватись виключно з абстрактної точки зору, з урахуванням лише тяжкості правопорушення («Ідалов проти Росії» (Idalov у.

Russia), №5826/03, §145, рішення від 22.05.2012). Тяжкість обвинувачень сама по собі не виправдовує тривалого строку тримання під вартою («Гарицький проти Польщі»(Garycki у. Poland), №14348/02, §47, рішення від 06.02.2007). Тяжкість обвинувачень не виправдовує передчасність покарання, пов'язаного із позбавленням свободи («Алексанян проти Росії» (Aleksanyan v. Russia), №46468/06, §185, рішення від 22.12.2008). Тяжкість обвинувачення сама по собі не виправдовує тривалого строку тримання під вартою

застосування альтернативних запобіжних заходів, є порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції

(«Осаковський проти України» ). Звертає увагу на те, що жодного разу в ухвалах суду не було посилань на будь-які факти, що унеможливлюють застосування альтернативних запобіжних заходів. Ризик його переховування від суду був підставою продовження тримання під вартою в ухвалах суду сімнадцять разів. При цьому жодного разу судом не було проаналізовано і відображено в ухвалі мій характер, мораль, побут, професію, майно, сімейні зв'язки та всі зв'язки з Україною, як того вимагає Європейський суд. Натомість прокурор посилався на його проживання у Донецькій області, на невизнання ним своєї провини та на його спроби доводити свою невинуватість у суді, що з боку прокурора є ганебним беззаконням та порушенням вимог Конституції України. Стороною обвинувачення ризик його втечі ніколи не був доведений, і протягом двох з половиною років залишався тільки стереотипним приводом для тримання його під вартою, а сьогодні цього ризику вже очевидно не існує. Ризик перешкоджання його здійсненню правосуддя не доведений та не існує. Жодного суспільного інтересу до його тримання під вартою немає, є лише інтерес деяких конкретних осіб. Це не може бути законною підставою його ув'язнення. Щодо можливого існування інших підстав тримання під вартою,то зазначає, що за таких обставин Суд повинен вивчити «підстави, які переконували судові органи ухвалити

рішення», що утримання слід продовжувати («Б. проти Австрії» (б. v. Austria), №11968/86, §42, рішення від 28.03.1990). Більше того, ці підстави мають бути чітко вказані національними судами («Цигоній проти України» [Tsygoniyv. Ukraine), №19213/04, §71, рішення від 24.11.2011).

Захисник обвинуваченого- адвокат ОСОБА_6 підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 щодо зміни йому запобіжного заходу на не пов"язаний з триманням під вартою. Заперечив щодо клопотання прокурора проти провадження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого. Зауважив, що клопотання подане прокурором, який немає процесуальних повноважень , оскільки не розглянута заява обвинуваченого про відвід прокурора. Крім того, зазначив, що обвинувачений має родину, працює на неокупованій території, є активістом за боротьбу незалежності України, раніше не судимий. Щодо посилання прокурора на п.5 ст.177 КПК України, то взагалі цього ризику не існувало при обранні обвинуваченеому запобіжного заходу. Посилання на п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України не обгрунтоване, оскільки намірів ухилятися обвинувачений не висловлював, доказів існування цього ризику не надано.

Потерпілі підтримали клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, заперечують проти клопотання обвинуваченого щодо зміни йому запобіжного заходу. Потерпіла ОСОБА_4 зазначила, що обвинувачений вказує на позитність його особи. Може зазначити, що загибла ОСОБА_7 працювала медично сестрою, вона рятувала людям життя.В той же час потерпілий ОСОБА_1 звернув увагу на те, що обвинувачений та його захисник посилаються на стійкі соціальні зв"язки обвинуваченого. Вважає, що саме родина обвинуваченого може сприяти уникненню обвинуваченого від відповідальності та від явки до суду.

Судом заслухана думка учасників судового розгляду, та стосовно заперечень обвинуваченого та його захисника адвоката ОСОБА_6 щодо відсутності процесуальних прав у прокурора Батрака С.С. заявляти клопотання, вважає, що повноваження прокурора наявні, оскільки ухвалою суду не вирішено питання про відвід прокурора. До вирішення данної заяви процесуальні повноваження по даному кримінальному провадженню прокурора Батрак С.С. не припинені. Крім того, клопотання прокурором заявлено після розгляду заяви обвинуваченого про відвід прокурора.

Заслухавши учасників судового розгляду, вирішуючи клопотання прокурора щодо продовження відносно обвинувачного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, оцінивши всі обставини відповідно до вимог ст.178 КПК України відносно обвинуваченого, приймаючи до уваги, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, перебуваючи на волі обвинувачений може зникнути від суду з метою уникнення покарання, а застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить його належної процесуальної поведінки та попередження ризиків, передбачених ст.177 ч.1 п.1 КПК України, не вбачає будь-яких підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший більш м'який.

На підставі викладеного, керуючись ст. 201 ч.1, 183,184,194, 331, 372 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Батрак С.С. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.

Раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, продовжити до 21 березня 2019 року .

В задоволенні клопотання ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний із триманням під вартою, дозволивши йому надалі знаходитися за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 області- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Лобарчук