Рішення № 79341257, 22.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5753/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

за участю секретаря Балабан М.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Вербовщук Сергія Григоровича, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною та скасування відповіді, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду та просить визнати протиправною та скасувати відповідь Головного управління Держгеокадастру в Одеській області вих. № С-11259/0-6594/0/37-18 від 14.09.2018 року за підписом заступника начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Вербовщук Сергія Григоровича; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва від 16.08.2018 року; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати всі рішення щодо видачі дозволів на розробку проектів землеустрою по місцю розташування земельної ділянки зображеної в графічному матеріалі позивача від 16.08.2018 року, починаючи з дати подання заяви в Головне управління Держгеокадастру в Одеській області до кінця судового засідання; заборонити Вербовщук Сергію Григоровичу завіряти своїм підписом, ставити печатку Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на: листах, рішеннях, указах, причиною відмови в отриманні дозволу розробки проекту із землеустрою, є доручення Віце-прем'єр-міністра Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08 жовтня 2014 року № 37732/0/1-14; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (за межами населеного пункту) у власність площею 0,06 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності Овідіопольського району Одеської області, поруч з с. Новодолинське, поруч з ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2 для індивідуального садівництва (згідно додатка з графічним матеріалом до заяви від 14.09.2018).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 16.08.2018 року звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,06 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності Овідіопольського району Одеської області, поруч з с. Новодолинське, поруч з ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2 для індивідуального садівництва. Разом з тим, відповідач в особі заступника начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Вербовщук Сергія Григоровича 14.09.2018 року надано відповідь вих. № С-11259/0-6594/0/37-18, якою відмовлено та наведено статтю 19 Конституції України, доручення від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14 віце-прем'єр-міністра - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. та проінформовано, що у Головному управлінні відсутня інформація щодо позиції Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області щодо надання ОСОБА_1 даної земельної ділянки. При цьому, дії відповідача є незаконними, оскільки надана відповідь не містить вмотивованої відмови в розроблені проекту землеустрою відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України; у наказі № 166 від 20.06.2018 року Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в таблиці за переліком земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а також в графічному матеріалі присутня земельна ділянка, місце розташування якої було зазначене в графічних матеріалах, доданих до клопотання; відповідач порушив ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, якою забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею; відповідач порушив п. 2 рішення колегії державного агентства земельних ресурсів України від 14.12.2014 року № 2/1 «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності»; у відповіді № С-11259/0-6594/0/37-18 від 14.09.2018 року вказано «Про надання відповіді», а не рішення або указ.

Представником Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що Головним управлінням надана мотивована відмова у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо отримання земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності Овідіопольського району Одеської області, поруч з с. Новодолинське, поруч з ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2. При цьому, суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, а тому позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області прийняти відповідне рішення з питань, віднесених законодавством до його повноважень є порушенням вимог статті 6 Конституції України. Крім того, позовні вимоги щодо заборони заступнику начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Вербовщук С.Г. вчиняти певні дії, які направлені на реалізацію повноважень Головного управління також не підлягають задоволенню, оскільки Вербовщук С.Г. є посадовою особою та діє виключно від імені та в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а не в своїх особистих інтересах.

Від заступника начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Вербовщук Сергія Григоровича надійшла заява про розгляд справи за участю представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Ухвалою суду від 20 листопада 2018 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 17 січня 2019 року закрито провадження у справі № 420/5753/18 в частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати всі рішення щодо видачі дозволів на розробку проектів землеустрою, по місцю розташування земельної ділянки зображеної в графічному матеріалі позивача від 16.08.2018 року, починаючи з дати подання заяви в Головне управління Держгеокадастру в Одеській області до кінця судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

16 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності Овідіопольського району Одеської області, поруч з с. Новодолинське, поруч з ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2 (а.с. 43-48, 81 -82).

14 вересня 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області на адресу ОСОБА_1 направлено лист «Про надання відповіді» № С-11259/0-6594/0/37-18, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 49, 83).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно п. в) ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, з аналізу приписів Земельного кодексу України вбачається, що обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Так, при зверненні до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення від 16.08.2018 року ОСОБА_1 додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с. 8-9), тобто надані всі документи, перелік яких передбачений Земельним кодексом України, для вирішення питання про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Крім того, ч. 7 ст. 121 Земельного кодексу України визначено, що органам виконавчої влади, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Разом з тим, з листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 14 вересня 2018 року № С-11259/0-6594/0/37-18 «Про надання відповіді» вбачається, що у Головного управління Держгеокадастру в Одеській області відсутня інформація щодо позиції Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області щодо надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1 та рекомендовано позивачу звернутися до органу місцевого самоврядування за місцем розташування бажаної до відведення земельної ділянки, після чого подати клопотання до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з врахуванням зауважень, у зв'язку з чим, відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 14, 83).

Отже, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області фактично зобов'язано ОСОБА_1 надати додаткові матеріали та документи, які не передбачені статтею 121 Земельного кодексу України.

При цьому, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В зазначеному переліку підстав відсутня така підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки як відсутність інформація щодо позиції сільської ради щодо надання у власність земельної ділянки громадянину України.

Таким чином, відмова Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га, викладена в листі від 14.09.2018 року № С-11259/0-6594/0/37-18, не містить визначених частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні.

За таких обставин, відмова Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га викладена в листі від 14.09.2018 року № С-11259/0-6594/0/37-18 є протиправною та прийнята не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений законодавством України.

Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача щодо того, що всупереч вимог законодавства відповідачем на адресу ОСОБА_1 направлено лист про надання відповіді, а не вмотивоване рішення, оскільки ОСОБА_1 звернулась 16.08.2018 року до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га, в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, а не із зверненням громадян.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га, викладеного в листі від 14.09.2018 року № С-11259/0-6594/0/37-18, є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, позовні вимоги заявлені до заступника начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Вербовщук Сергія Григоровича щодо заборони завіряти своїм підписом, ставити печатку Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на: листах, рішеннях, указах, причиною відмови в отримані дозволу розробки проекту із землеустрою, є доручення Віце-прем'єр-міністра Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08 жовтня 2014 року № 37732/0/1-14, є необґрунтованими, оскільки згідно Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, посадові особи підписують документи в межах своїх повноважень та документи, що надсилаються підприємствам, установам, організаціям, громадянам, підписуються керівником територіального органу Держгеокадастру або його заступниками згідно з розподілом обов'язків.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва від 16.08.2018 року та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (за межами населеного пункту) у власність площею 0,06 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності Овідіопольського району Одеської області, поруч з с. Новодолинське, поруч з ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2 для індивідуального садівництва (згідно додатка з графічним матеріалом до заяви від 14.09.2018), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.

Суд може прийняти рішення про зобов'язання органу владних повноважень прийняти певне рішення, в разі, якщо можливість прийняття єдиного альтернативного рішення виключена судом.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень учасників справи, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою тільки з підстав відсутності інформації щодо позиції Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області щодо надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1. Разом з тим, в оскаржуваній відмові Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області не зазначено щодо наявності чи відсутності підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, що не виключає можливості прийняття альтернативного рішення відповідачем за результатом розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га.

Таким чином, позовні вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (за межами населеного пункту) у власність площею 0,06 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності Овідіопольського району Одеської області, поруч з с. Новодолинське, поруч з ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_2 для індивідуального садівництва (згідно додатка з графічним матеріалом до заяви від 14.09.2018) є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При цьому, наявні підстави для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 16.08.2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва від 16.08.2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га, викладеного в листі від 14.09.2018 року № С-11259/0-6594/0/37-18; зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.08.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1) до Заступника начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Вербовщук Сергія Григоровича (адреса місця роботи: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83), Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, адреса місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправною та скасування відповіді, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га, викладеного в листі від 14.09.2018 року № С-11259/0-6594/0/37-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.08.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,06 га.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 22 січня 2019 року.

Суддя О.А. Левчук

.