Рішення № 79341135, 21.01.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 січня 2019 р. Справа № 120/4677/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7) про: визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідач на виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017р. по справі №133/1478/17 здійснив перерахунок пенсії позивача відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" №900 від 23.12.2015 року, починаючи з 01.03.2016 року. Посилаючись на порядок проведення компенсації втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. №159.

ОСОБА_1 звернувся до пенсійного фонду із заявою розрахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії. Однак, відповідач відмовив позивачу у проведенні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати. Не погоджуючись із вказаними діями позивач звернувся до суду з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.03.2016 по 31.12.2017 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії;

- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 року по справі №133/1458/17, за період з 01.03.2016 року по 31.12.2017 року день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Ухвалою суду від 21.12.2018р. відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

09.01.2019р. відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 Зазначено, що головне управління вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки статтями 1, 2 Закону №2050 визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Зазначив, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Оскільки пенсія в новому розмірі за кожен місяць не була нарахована, а обрахована на виконання рішення суду одноразово та виплачена в тому ж місяці, ця сума не є недоотриманою пенсією. З таких умов, зазначені кошти не можуть вважатися недоотриманою пенсією та не підлягають стягненню в порядку встановленому ст.55 Закону України №2262.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, суд встановив наступні фактичні обставини.

У грудні 2017 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області на виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017р. у справі у справі №133/1478/17 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1

30.07.2018р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.12.2017 року на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. №159.

Листом від 15.08.2018р. за №1829/В-12 йому було відмовлено у задоволенні такої заяви, з посиланням на вчасне нарахування та виплату пенсії, а отже відсутність правових підстав для такої компенсації. Також зазначено, що проведення розрахунку компенсації втрати частини доходів не було предметом судового розгляду справи №133/1478/17. На виконання судового рішення 21.11.2017р. нараховано доплату до пенсії, а її виплату здійснено в грудні 2017р. Доплата до пенсії носить разовий характер та не відноситься до компенсації, оскільки, на підставі ст.2 Закону №2050 компенсація можлива у разі нарахування пенсії та її не виплати.

Не погоджуючись з даними діями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Виходячи з вищенаведеного суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Щодо аргументів відповідача зазначених у відзиві щодо того, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за порушення строків виплати яких сплачується компенсація, суд зазначає, що відповідно до Розрахунку на доплату виплату, утримання) пенсії по ОСОБА_1 за період березня 2016р.- грудня 2017р. Пенсійним фондом проведено помісячний розрахунок доплати до пенсії.

Оскільки тривале не нарахування пенсії за минулі періоди сталося з вини відповідача, зокрема призначення позивачу заниженого розміру пенсії, а фактична виплата заборгованості проведена лише у грудні 2017 року, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих і виплачених йому на підставі рішення суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2018 року у справі №522/5664/17.

В силу положень ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених обставин, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами, відповідають чинному законодавству, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень КАС Україги, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.03.2016 по 31.12.2017 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити розрахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 року по справі №133/1458/17, за період з 01.03.2016 року по 31.12.2017 року день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1); Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення суду складено: 23.01.2019

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна