Рішення № 79340945, 09.01.2019, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/474/18

Провадження № 2/126/55/2019

"09" січня 2019 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Притуляк І.І.

за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката

ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бершадь в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Філії ОСОБА_8 установи медичної допомоги «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Бершадська станція екстреної медичної допомоги», ОСОБА_8 установи «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної (немайнової) шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача філії ОСОБА_8 установи медичної допомоги «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Бершадська станція екстреної медичної допомоги» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної (немайнової) шкоди з тих підстав, що як стверджує, вона була прийнята на роботу на посаду бухгалтера до Бершадської станції швидкої медичної допомоги згідно до наказу № 4-к від 01.03.2013 р. Відповідно до рішення Вінницької обласної ради 9 сесії 7 скликання від 15.07.2016 р. №159 Бершадську станцію швидкої медичної допомоги реорганізовано шляхом приєднання до ОСОБА_8 установи медичної допомоги «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» як Філію «Бершадська станція екстреної медичної допомоги». У вищезазначеній медичній установі вона пропрацювала до 08.02.2018 р. Наказом №37-ос від 08.02.2018 р. її звільнено з роботи за п.2 ст.41 КЗпП України «за втратою довір’я». Вважає, що наказ про її звільнення є незаконним і підлягає скасуванню з наступних підстав.

Причина її звільнення з роботи, яка зазначена в наказі №37-ос від 08.02.2012 р., «за втратою довір’я» згідно до п.2 ст.41 КЗпП України, не відповідає вказаним в наказі підставам до звільнення та нормам чинного трудового законодавства. В обґрунтування підстав необхідності її звільнення відповідач вказав в наказі: «В зв’язку з виявленими порушеннями при зарахуванні коштів на карткові рахунки працівників Бершадської СМЕД на підставі довідки перевірки від 31.01.2018 р. відповідно до п.2 ст.41КЗпП України «Додаткові підстави трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов».

В підставах наказу №37-ос відповідач не виклав вагомих обставин, а обмежився лише констатацію «виявленого ним порушення при зарахуванні коштів на карткові рахунки працівників Бершадської СМЕД», пославшись на довідку перевірки від 31.01.2018 р.

П. 2 ч.1ст.41 КЗпП України передбачено право застосування даної норми при умові безпосереднього обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей згідно до умов трудового договору. В зазначеному наказі відсутнє посилання на те, що вона займає саме таку посаду, якою їй при прийнятті на роботу доручено виконання таких обов’язків. Крім того, не вказано посадової інструкції, договору про повну матеріальну відповідальність, правил чи інших внутрішніх нормативних документів в силу яких вона є особою, якій доручено безпосереднє обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей. Відмічаючи в наказі №37-ос про допущення «порушення» відповідач не зазначив, яке саме порушення нею допущено (вчинено). Жодної ознаки чи визначення дисциплінарного проступку в наказі не відмічено. В ньому не зазначено, ким вчинено дане порушення, які саме дії вчинила особа та її вину, не зазначено що саме порушено, час та період вчинення дій, при яких обставинах вчинено, наслідки від вчиненого проступку, відношення винної особи до проступку. Як вбачається із наказу, в ньому взагалі не зазначено, що нею допущено «порушення», також в ньому і не йдеться про те, що таке «порушення» допущено з її вини. Отже, зазначена в даному наказі підстава до її звільнення «порушення при зарахуванні коштів на карткові рахунки працівників Бершадської СМЕД» є не обгрунтованою, неконкретною, а наказ неправомірним. Довідку перевірки від 31.01.2018 р. вважає неналежною і необ’єктивною, а тому з її висновками не згідна.

В змісті довідки зазначено, що вона складена за результатами перевірки комісії відповідача, яка створена відповідно до наказу головного лікаря Бершадської СМЕД №107-од від 27.12.2017 р. Проте в довідці не зазначено жодного нормативного акту чи документу, відповідно до якого проводилась перевірка. В довідці не зазначено виду перевірки (за характером, за плановістю, за обсягом і за часом), виду предмету перевірки, які первинні документи досліджувались, хто із посадових осіб і працівників Бершадської СМЕД опитаний відносно предмету перевірки, чи встановлено порушення в діях осіб підприємства, які саме порушення, з чиєї вини допущено порушення, особу чи осіб, що допустили порушення, які причини і наслідки від вчинених порушень, якими правовими нормами і правилами керувались члени комісії при проведенні перевірки.

Відсутність в зазначеній довідці такої інформації дає підстави вважати, що висновок комісії, яким «встановлено розбіжності між належною сумою до сплати згідно з розрахунковою відомістю та сумою зарахованою на картковий рахунок згідно відомості зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 зараховано завищену суму заробітної плати в сумі 19 734.29 грн. за рахунок її недоотримання працівниками СМЕД на зазначену суму» не може бути визнано належним, об’єктивним і правомірним. З висновками довідки вона не згідна також з тих підстав, що до початку проведення перевірки відповідач не поставив її до відома про її проведення, не витребував у неї надання усіх необхідних документів, що стосуються нарахування і виплати заробітної плати, не проведено інвентаризацію коштів за її участю. Така неправомірна і однобічна перевірка привела до неповноти вихідних даних, а відтак привела до необ’єктивних висновків щодо фактичного стану досліджуваних перевіркою розрахунків.

З цих підстав вважає, що об’єктивних, належних і допустимих доказів вчинення нею дисциплінарного проступку, її вини і настання негативних наслідків або матеріальної шкоди підприємству, які могли бути підставою до її звільнення за п.2 ч.1ст.41 КЗпП України відповідачем в наказі №37-ос не зазначено.

В змісті наказу №37-ос від 08.02.2018 р. відповідач не вказує на попереднє погодження з профспілковим комітет її звільнення з ініціативи адміністрації. Протоколу рішення профкому профспілкової організації, членом якої вона була до звільнення, в наказі не зазначено. В період перебування в трудових відносинах вона не отримувала повідомлень та запрошень на збори профкому. Оскільки її звільнення проведено без згоди профкому, вважає таке порушення закону істотним, а наказ №37-ос від 08.02.2018 р. - незаконним.

Іншим грубим порушенням чинного трудового законодавства, що було допущено відповідачем при її звільненні, є звільнення її в період непрацездатності. Відповідно до довідки (виписки із медичної карти стаціонарного хворого) № 3537 від 08.02.2018 р., що видано хворій дочці - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, Бершадською окружною лікарнею інтенсивного лікування, вона перебувала на стаціонарному лікуванні в період з 28.01.2018 р. по 08.02.2018 р. Незаконно звільнивши її в період непрацездатності 08.02.2018 р. відповідач також допустив і інше порушення її трудових і соціальних прав - права на отримання відпустки по догляду за дитиною по досягненню 3-х річного віку. Відповідач відмовив їй в наданні відпустки по догляду за дитиною до 3-х річного віку відповідно до поданої нею заяви від 08.02.2018 р. Нею здано відповідачу 2 лікарняних листа непрацездатності в зв’язку з народженням дитини серії АДД №640107 в період з 21.09.2017 р. по 25.01.2018 р., АДД №641204 в період з 25.01.2018 р. по 07.02.2018 р. Тому вважає що в зв’язку з тим, що відповідач не надав їй відпустку по догляду за дитиною за її заявою, то звільнення в цей день 08.02.2018 р. є незаконним.

В змісті наказу зазначено про її звільнення з роботи за п. ст.41 КЗпП України «за втратою довір’я» згідно до запису в трудовій книжці № 9 від 08.02.2018 р. Однак в чинному КзпП України норми закону з такої підстави не існує. З зазначеної в наказі і трудовій книжці підстави в чинному Кодексі законів про працю є норма п. 2 ч.1 ст.41. Отже, і з цих підстав її звільнення є неправомірним.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Приймаючи до уваги її особливий стан після народження дитини, зневагу до її трудових прав, проявлену відповідачем в період її непрацездатності, тяжкість перенесеного нею морального переживання, викликаного втратою роботи і неможливістю отримання відпустки по догляду за дитиною до виповнення 3-х річного віку, фактичну втрату засобів до існування її з дитиною, вважає, що їй причинено моральну шкоду в розмірі не менше 10 000 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, а також вирішено питання про виплату заробітку за час вимушеного прогулу.

Просить визнати незаконним і скасувати наказ № 37-ос від 08.02.2018 р., виданий Філією ОСОБА_8 установи медичної допомоги «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Бершадська станція екстреної медичної допомоги», поновити її на роботі на посаді бухгалтера Філії ОСОБА_8 установи медичної допомоги «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Бершадська станція екстреної медичної допомоги», стягнути з відповідача на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу 11 169 грн. за період з 08.02. до 08.05.2018 року, моральну шкоду 10 000 грн. та 3000 грн. витрат на правову допомогу.

В послідуючому позивач змінила позовні вимоги, звернувшись з позовом і до відповідача КУ «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» з цими ж вимогами.

Філія ОСОБА_8 установи медичної допомоги «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Бершадська станція екстреної медичної допомоги» та ОСОБА_8 установа «Територіальне медичне об’єднання» Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги» позов не визнають повністю та надали відзиви на позов, згідно з яким позивач була прийнята на роботу на посаду бухгалтера до Бершадської станції швидкої медичної допомоги, згідно наказу № 4-к від 01.03.2013 р. Наказом №37-ОС від 08.02.2018 р. «Про звільнення ОСОБА_1С.» позивачку було звільнено за втратою довір’я по п.2 ст.41 КЗпП України з 08.02.2018 р. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Твердження позивача, що причина звільнення з роботи, яка зазначена у вище сплаченому наказі «за втратою довір’я» згідно п.2 ст.41 КЗпП України, не відповідає вказаним в наказі підставам до звільнення та нормам чинного трудового законодавства є неправдивими та не підтверджені належними доказами.

В довідці перевірки від 31.01.2018 р. зазначено, що проведеною перевіркою встановлені розбіжності між належною сумою до сплати згідно розрахунково-платіжної відомості та сумою, зарахованою на картковий рахунок згідно відомості зарахувань на карткові рахунки працівників підприємства. Внаслідок зазначеної невідповідності на картковий рахунок позивача зараховано завищену суму заробітної плати в сумі 19 734.29 грн. за рахунок недоотримання її працівниками СЕМД. В наказі № 37-ОС від 08.02.2018 р. «Про звільнення ОСОБА_1С.» чітко зазначено: «В зв’язку з виявленими порушеннями при зарахуванні коштів на карткові рахунки працівників Бершадської СЕМД, на підставі довідки перевірки від 31.01.2018 р., відповідно до п.2 статті 41 КЗпП України «Додаткові підстави розірвання трудового договору у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу».

Згідно посадової інструкції № 26 від 01.05.2017 р. на позивача було покладено обов’язки по нарахуванню заробітної плати, безпосереднього обслуговування грошових або товарних цінностей (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) та відповідальність за виплати та перерахування на карткові рахунки працівників.

Позивач в членах профспілки не значиться, а згідно листа первинної профспілкової організації Бершадської станції екстреної медичної допомоги від 10.04.2018 р. №4 позивач була членом профспілки, однак була виключена із членів профспілки за несплату без поважних причин членських внесків понад три місяці. Позивач була також скарбничим профспілки, однак відрахування внесків як з профспілки так і з філії не проводила.

Твердження позивача про звільнення в період непрацездатності є хибним, оскільки основним документом щодо непрацездатності є не довідка (виписка), а лікарняний лист серія АДД №641204, в якому чітко зазначено, що виданий на період з 25.01.2018 р. по 06.02.2018 р. та стати до роботи з 07.02.2018р., тобто день звільнення є законним.

Будь-які належним чином оформлені застереження про неправильність дати виходу на роботу на такому листі непрацездатності не зазначені.

Вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн. також вважає необгрунтованими та немотивованими. Наявність вини і причинного зв'язку між винними діями і заподіяною шкодою є однією з умов відповідальності за заподіяну шкоду. Позивач будь-яких документів в обґрунтування своїх доводів суду не надала.

У них відсутня каса і відповідна посада працівника у штатному розписі, який проводив би видачу заробітної плати та інших готівкових коштів (лікарняних, відпускних, коштів на відрядження та ін.) працівникам установи. Позивач безпосередньо надавала в банк відомість розподілу заробітної плати в електронному вигляді та її копію на паперовому носії, які вона складала особисто. В умовах нових форм розрахунків, які відрізняються від обслуговування у касі установи лише тим, що готівка перебуває на рахунку у банку, позивач фактично розподіляла ввірені їй кошти, а отже безпосередньо їх обслуговувала. Нарахувавши певним працівникам заробітну плату чи інші виплати позивач, вносячи недостовірні данні у відомість розподілу заробітної плати, зменшувала суми до виплат працівникам, а різницю зараховувала на свій особовий картковий рахунок, що є безпосереднім обслуговуванням матеріальних цінностей - грошових коштів. Про будь-які ускладнення, помилки, неточності, що б виникали при виконанні безпосередніх обов’язків за період з 01.12.2016 р. по 01.10.2017 р. позивач ні головного бухгалтера, ні головного лікаря Філії, ні їх керівництво до відома не ставила ні усно, ні письмово. До проведення перевірки не могла бути залучена, оскільки перебувала на лікарняному, у зв'язку із вагітністю і пологами з 21.09.2017 р. по 24.01.2018 р. а потім - на лікарняному у зв’язку із хворобою дитини з 25.01.2018 р. по 07.02.2018 р. У Філії не було підстав витребувати у позивача первинні документи про нарахування заробітної плати та інших платежів, розрахункові відомості, оскільки вони повинні і зберігалися у роботодавця, а не у працівника. Ні Філією, ні Центром позивач не уповноважена була проводити з працівниками Філії готівкові розрахунки по заробітній платі та іншим виплатам. Протиправні, умисні, корисливі дії позивача призвели до втрати до неї довіри з боку адміністрації Філії (головний лікар якої наділений правом прийому та звільнення з роботи) та необхідності звільнення за втратою довіри за п. 2 ст. 41 КЗпП України з метою припинення її протиправної діяльності. Звільнення позивача за п. 2 ст. 41 КЗпП України не є дисциплінарним стягненням, а тому вимоги ст.ст. 148, 149 КЗпП України про строк та порядок застосування дисциплінарних стягнень на цей випадок не поширюється. Станом на 08.02.2018 не наданий будь-який інший листок непрацездатності, який підтверджував би перебування на лікарняному позивача у цей день. Що стосується виписки із медичної картки амбулаторного хворого 3537 за формою №027/о, то вона не надає права на звільнення від роботи. Оскільки з 08.02.2018 р. з позивачем були припинені трудові правовідносини, то надання їй після фактичного звільнення відпустки по догляду за дитиною не передбачено трудовим законодавством.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

1.Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду бухгалтера до Бершадської станції швидкої медичної допомоги згідно наказу № 4-к від 01.03.2013 р., трудовий договір оформлений наказом в письмовій формі. Рішенням Вінницької обласної ОСОБА_10 9 сесії 7 скликання від 15.07.2016 р. №159 «Про припинення окремих закладів медицини шляхом приєднання до ОСОБА_8 установи «Територіальне медичне об'єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» припинено юридичну особу Бершадська станція швидкої медичної допомоги Вінницької обласної ОСОБА_10 шляхом приєднання до ОСОБА_8 установи «Територіальне медичне об'єднання Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», що підтверджується копією наказу № 4-к від 01.03. 2013 р., записом у трудовій книжці позивачки, цього ніхто зі сторін не заперечує, у суду немає обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

2. Відповідно до п.п.2.2.1, 2.4, 4.4 посадової інструкції бухгалтера філії КУ «ТМО «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Бершадська станція екстреної медичної допомоги» №26, затвердженої головним лікарем 01.05.2017 року, з якою позивач ознайомлена 01.05.2017 року, що підтверджується її підписом в посадовій інструкції (а.с.81 т.3), серед іншого, до завдань та обов’язків бухгалтера Філії відноситься контроль за наявністю і рухом грошових коштів, що знаходяться на поточних рахунках у національній валюті, безпосередньо обслуговувати грошові або товарні цінності (зайняття їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), несе відповідальність за виплати та перерахування на карткові рахунки працівників. Ніхто зі сторін не заперечує, що позивачка здійснювала виплати та перерахування заробітної плати на карткові рахунки працівників Філії.

Суд вважає, що здійснюючи виплати та перерахування заробітної плати на карткові рахунки працівників Філії КУ «ТМО «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Бершадська станція екстреної медичної допомоги» позивачка мала безпосередній доступ до грошових цінностей.

3. Довідкою перевірки від 31.01.2018 р. підтверджується, що за період з 01.12.2016 р. по 01.10.2017 р. були встановлені розбіжності між належною сумою до сплати згідно розрахунково-платіжної відомості та сумою, зарахованою згідно відомостей зарахувань на карткові рахунки працівників підприємства. Внаслідок зазначених невідповідностей на картковий рахунок позивача було зараховано завищену суму заробітної плати в сумі 19 734.29 грн. за рахунок недоотримання її працівниками СЕМД.

Відповідно до ст. 26 Бюджетного Кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства. Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах. Внутрішнім контролем є комплекс заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.

Факт розбіжностей між належною сумою до сплати згідно розрахунково-платіжної відомості та сумою, зарахованою згідно відомостей зарахувань на карткові рахунки працівників підприємства підтверджується також самими розрахунково-платіжними відомостями, відомостями розподілення виплат працівникам Філії КУ «ТМО «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Бершадська станція екстреної медичної допомоги».

Також ці обставини в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14, згідно показань яких були проблеми з отриманням заробітної плати у них та чоловіка ОСОБА_14, котру після перевірки виплатила позивачка.

Розписки свідків ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_13 не є належними доказами, оскільки відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вищевказані розписки по суті є показаннями свідків, а порядок допиту свідків врегульований ст. 230 ЦПК України, оголошення показань свідків врегульовано ст. 233 ЦПК України. Оскільки показання вищевказаних свідків не відповідають вимогам цих статей, вони є недопустимими.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає вищенаведену довідку від 31.01.2018 року, відомості зарахувань на карткові рахунки працівників підприємства, відомості розподілення виплат належними і допустимими доказами виявлених порушень у роботі позивача, що давали підстави власнику або уповноваженому ним органу для звільнення її з роботи з підстав втрати довір’я.

4. Щодо порядку звільнення позивача із займаної посади, то суд виходить з наступного.

Згідно Положення про філію ОСОБА_8 установи «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Бершадська станція екстреної медичної допомоги», затвердженої головним лікарем КУ «ТМО «ВОЦЕМДМК» 03.11.2016 року. Філія є відокремленим підрозділом, який не має статусу юридичної особи, здійснює частину делегованих йому функцій ТМО відповідно до мети, (цілей) задач та предмету діяльності ТМО. Відповідно до п.6.3.3 цього Положення головний лікар Філії подає пропозиції головному лікарю ТМО щодо прийняття та звільнення з роботи працівників філії, тобто правом прийняття на роботу та звільнення працівників він не наділений.

Як видно з наказу № 37-ОС від 08.02.2018р. «Про звільнення ОСОБА_1С.» позивачка звільнена з роботи головним лікарем Філії ОСОБА_3, котрий такими повноваженнями згідно з вищевказаним Положенням не наділений.

Окрім того, відповідно до цього Положення та ст.ст. 80, 95 Цивільного Кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді. Філії та представництва не є юридичним и особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення.

Тому Філія ОСОБА_8 установи «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Бершадська станція екстреної медичної допомоги» не може бути відповідачем у цій справі і позов до неї заявлений безпідставно.

5. Як видно з лікарняних листків непрацездатності серії АДД №640107 та АДД №641204 позивачка в періоди з 21.09.2017 р. по 25.01.2018 р. та з 25.01.2018 р. по 07.02.2018 р. знаходилася у відпустці в зв’язку з народженням дитини.

Доказом того, що дитина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, продовжувала хворіти і позивачка здійснювала догляд за нею є виписка із медичної карти стаціонарного хворого №3537 від 08.02.2018 р., з якої видно, що дитина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебувала на стаціонарному лікуванні в період з 28.01.2018 р. по 08.02.2018 р.

Відповідно до п.17. Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» з наступними змінами правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41-1 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Виписка оформлена належним чином у відповідності з Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації N 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого" затвердженою в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 р. за N 682/20995, тому вона є належним та допустимим доказом, що підтверджує знаходження позивачки у відпустці по догляду за дитиною по 08.02.2018 року включно.

Тому звільнення її з роботи в період відпустки по догляду за хворою дитиною є незаконним, проведеним з порушенням ст.40 ч.3 КЗпП України, котра забороняє звільняти працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. Не оформлення тимчасової непрацездатності шляхом заповнення листка непрацездатності 08.02.2018 року не надає позивачці права на отримання заробітної плати, але не спростовує заходження її у відпустці по догляду за хворою дитиною в цей день.

6. Відповідачі не заперечують факту подання позивачкою 08.02.2018 року заяви про надання відпустки по догляду за дитиною та що їй було відмовлено з підстав її звільнення.

З позовною заявою про незаконність та протиправність відмови у наданні відпустки у встановлений законом строк позивачка до суду не звернулась.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Тому питання законності чи незаконності відмови у надані позивачці відпустки по догляду за дитиною суд не обговорює.

7. Згідно ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.п.2,3 ст.41 КЗпП цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ч.3 ст. 252 цього ж Кодексу звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Судом встановлено, що станом на 08.02.2018 року позивачка ОСОБА_1 була членом профспілкової організації Філія ОСОБА_8 установи «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Бершадська станція екстреної медичної допомоги», займала виборну посаду члена профспілки, на яку обрана рішеннями профкому №№ 1,4 від 15.03.2013 року та з якої звільнена рішенням профкому №5 від 22.03.2018 року.

Відповідно до п.16. вищевказаної Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року з наступними змінами «у тих випадках, коли крім додержання загальних вимог щодо порядку звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з чинним законодавством на звільнення певних категорій працівників (наприклад, неповнолітніх, працівників, обраних до складу народних депутатів, профспілкових органів, ради (правління) підприємства, ради трудового колективу) необхідна також згода відповідного органу, вона має бути і в тому випадку, коли за ст. 43-1 КЗпП допускається звільнення без згоди профспілкового органу підприємства, установи, організації (крім ліквідації). Якщо за погодженнями чинного законодавства у цих випадках згода відповідного органу має бути попередньою, суд бере до уваги лише таку згоду, оскільки іншого законом не передбачено.»

Попередньої згоди на звільнення з ініціативи адміністрації позивача, котра займала виборну посаду в профспілковому комітеті Філії ОСОБА_8 установи «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Бершадська станція екстреної медичної допомоги», ні профспілка Філії, ні профспілка вищестоящої організації не надавали. Цього ніхто зі сторін не заперечує, у суду немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Тому суд вважає наявним порушення порядку звільнення з роботи виборного члена профспілкової організації, тобто порушений порядок звільнення позивача з роботи.

8. Формулювання в наказі про звільнення позивачки за п.2 ст. 41 КЗпП України, а не за п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України не є підставою для визнання звільнення незаконним, а є підставою для зміни формулювання звільнення. З таким позовом до суду ніхто зі сторін не звертався.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що позивачка звільнена з роботи не повноважним органом, в період тимчасової непрацездатності та без обов’язкової попередньої згоди на звільнення профспілок філії та вищестоящої організації, наказ №37-ос від 08.02.2018 р. слід визнати незаконним, а позивачку слід поновити на попередній роботі з часу звільнення - з 08.02.2018 року .

9. Відповідно до п.28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» з наступними змінами при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст.41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КзпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються.

Тому звільнення з роботи позивачки за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України без попереднього відібрання в неї пояснення в цій частині не є порушенням порядку її звільнення.

10. Згідно ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки позивачка ОСОБА_1 була незаконно звільнена, тому підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивачкою пред’явлено вимогу про стягнення 11 169 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08.02.2018 року по 08.05.2018 року (мінімальна заробітна плата у 2018 році 3 723 грн. х 3 місяці = 11 169 грн.).

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тому стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає стягнення в межах заявлених вимог в розмірі 11 169 грн.

11. Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення, тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати.

Такий висновок відповідає і практиці Європейського суду з прав людини у справах «ОСОБА_16 проти Люксембургу» (2001 рік), «Надбала проти ОСОБА_2» (2000 рік), згідно яких при визнанні звільнення незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки позивачка ОСОБА_1 звільнена незаконно, тобто з порушенням порядку звільнення неповноважним органом, в період тимчасової непрацездатності по догляду за малолітньою дитиною ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, та без попереднього погодження з профспілковими комітетами Філії та ОСОБА_8 установи «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків її як матері, котра має малолітню дитину, вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, враховуючи ступінь моральних переживань позивачки та їх тривалість, суд вважає, що розумним і справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивачки семи тисяч гривень моральної (немайнової) шкоди, заподіяної незаконним звільненням з роботи.

При цьому, в силу вимог ст. 430 ЦПК України рішення суду слід допустити до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць (середньомісячної заробітної плати).

12. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_8 установи «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь держави підлягає стягненню 1762 грн. судового збору, оскільки позивачка від сплати судового збору при подачі позовної заяви звільнена відповідно до ст. 5 ч.п.1 Закону України «Про судовий збір».

13. Вимоги позивача про стягнення 3000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки в справі відсутні будь-які докази понесення таких витрат позивачем та їх розрахунок.

На підставі ст.ст. 221, 232, 233, 235,237-1, 252 ч.2 КЗпП України, керуючись ст.ст. 12, 13,78, 81, 82, 141 ч.6, 258, 269, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до філії ОСОБА_8 установи медичної допомоги «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Бершадська станція екстреної медичної допомоги», ОСОБА_8 установи «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної (немайнової) шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді бухгалтера філії ОСОБА_8 установи медичної допомоги «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Бершадська станція екстреної медичної допомоги» з 08.02.2018 року.

Стягнути із ОСОБА_8 установи «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_1 11169 гривень втраченого заробітку та сім тисяч гривень моральної (немайнової) шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_8 установи «Територіальне медичне об’єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь держави 1762 гривні судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 21.01.2019 року.

Суддя В. І. Гуцол