Ухвала суду № 79340111, 21.01.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження у справі

21 січня 2019 рокум. Ужгород№ 807/2116/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді Гаврилко С.Є., суддів Іванчулинець Д.В. та Калинич Я.М.,

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 - не з'явився;

представник позивача - ОСОБА_2;

відповідач - Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області - представник - не з'явився;

відповідач - Головний інспектор будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області Бошот Василь Васильович - не з'явився;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради - представник - не з'явився;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_4 - не з'явився;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 - не з'явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, Головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області Бошота Василя Васильовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради та ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області (далі по тексту - відповідач 1), Головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області Бошота Василя Васильовича (далі по тексту - відповідач 2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради та ОСОБА_4, якою просить суд: "1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду; 2. Визнати протиправним та скасувати Рішення головного інспектора будівельного нагляду Бошота В.В. Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області від 29.06.2016 року про скасування дії Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 27.04.2015 року №62/20-17".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

У зв'язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_9, та відповідно до п. 2.3.49 Положення та Рішення зборів суддів № 2 від 17 лютого 2017 року справу передано для повторного автоматичного розподілу справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року справу передано на розгляд головуючому судді Гаврилко С.Є..

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року призначено справу до попереднього судового засідання.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07 червня 2017 року. У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судове засідання не відбулося.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року заяви суддів Рейті С.І. та Шешені О.М. про самовідвід задоволено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року заяву судді Луцович М.М. про самовідвід задоволено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року було залучено ОСОБА_5 до участі у даній адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Свої позовні вимоги позивач мотивував наступним. Рішенням головного інспектора будівельного нагляду Бошота В.В. Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області від 29.06.2016 року було скасовано дії Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 27.04.2015 року №62/20-17 , якими визначено порядок та умови проведення будівельних дій при перепланування шляхом збільшення площі квартири АДРЕСА_1, яка належить позивачу. Позивач вважає, що вказане рішення прийнято грубим порушенням правових норм у сфері містобудівної діяльності, є протиправним та підлягає скасуванню. З метою розширення належного позивачу об'єкта нерухомого майна за вказаною адресою 27квітня 2015 року позивачем було одержано Містобудівні умови та обмеження забудови № 62/20-17, якими визначено умови такої реконструкції. На підставі поданої до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої за № ЗК082151940217 від 13 липня 2015 року позивачем було почато виконання будівельних робіт з реконструкції належної позивачу квартири, у зв'язку з закінченням будівельних робіт Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області було зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка була зареєстрована 18 серпня 2015 року за №ЗК142152300390, тобто з даної дати об'єкт є таким, що збудований та введений в експлуатацію, а тому дія Містобудівних умов та обмежень забудови є вичерпною, до моменту проведення перевірки.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5, вказала, що є співвласницею квартири АДРЕСА_2. Управлінням архітектури і містобудування Ужгородської міської ради було видано позивачу містобудівні умови і обмеження на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 на розширення квартири, що належала за рахунок спільного горища, а тому ОСОБА_5 була позбавлена можливості користуватись вказаним горищем загального користування, крім того без її погодження, як співвласника квартирі № 8, позивачем було переобладнано частину горища над її квартирою. У зв'язку з проведенням реконструкції вказаного горища позивачем було порушені права ОСОБА_5, як співвласника горища, що було незаконно реконструйовано позивачем, і зареєстровано декларацію про завершення будівельних робіт, внаслідок чого відбулось незаконна реєстрація права власності на реконструйоване горище за ОСОБА_1 і відчуження об'єкта самочинного будівництва на іншого власника - ОСОБА_4, тоді як горище в розуміння статті 382 частини 2 ЦК України є спільною власністю усіх співвласників квартир будинку № 9 по вул. Бращайків у м. Ужгород (Т. 1 а.с.а.с. 132-134).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча судом вживалися заходи щодо виклику позивача, що передбачені Главою 7 Розділу I КАС України.

Відповідачі у судове засідання не забезпечили явку свого представника, хоча судом вживалися заходи щодо виклику відповідачів, що передбачені Главою 7 Розділу I КАС України.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у судове засідання не з'явилися, хоча судом вживалися заходи щодо виклику, що передбачені Главою 7 Розділу I КАС України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у судове засідання не з'явилася, хоча судом вживалися заходи щодо виклику, що передбачені Главою 7 Розділу I КАС України.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з існуванням на те об'єктивних причин.

Розглянувши подані сторонами докази (заслухавши представників сторін), всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить наступного.

Судом встановлено, що 27 квітня 2015 року Управління містобудування та архітектури надало ОСОБА_1, як замовнику містобудівні умови та обмеження щодо забудови земельної ділянки № 62/20-17, якими визначено порядок та умови проведення будівельних дій при перепланування шляхом збільшення площі квартири АДРЕСА_1, яка належить позивачу (Т. 1 а.с. 11).

13 липня 2015 року позивачем було зареєстровано Декларацію про початок реконструкції № ЗК082151940217 власної квартири АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с.а.с. 16,17)

У зв'язку з закінченням будівельних робіт Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області було зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка була зареєстрована 18 серпня 2015 року за №ЗК142152300390 (Т. 1 а.с.а.с. 18-21).

Окрім цього, згідно даних з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності № 80608188 від 17 лютого 2017 року, на підставі договору дарування № 1882 від 06 жовтня 2015 року право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 155,6 кв.м., з неї житлова площа 39,5 кв.м., яка належала ОСОБА_1, 06 жовтня 2015 року було зареєстроване за ОСОБА_4 (Т. 2 а.с.а.с 24,25).

22 червня 2016 року головним інспекторам будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Закарпатській області Бошотою В.В. було проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, про, що складено Акт № 16-УО/1007-пн від 22 червня 2016 року, згідно якого встановлено, що Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради допустилися порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (Т. 1 а.с.а.с. 14,15).

У зв'язку з чим головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління ДАБІ у Закарпатській області Бошотою В.В. було винесено рішення від 29 червня 2016 року, яким скасовано дії Містобудівні умови та обмеження щодо забудови земельної ділянки від 27 квітня 2015 року № 62/20-17 прийнятого Управління містобудування та архітектури (Т. 1 а.с. 13).

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивачу видано містобудівні умови і обмеження на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 на розширення квартири, що належала за рахунок горища загального користування.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_5 є співвласником квартири АДРЕСА_2, загальною площею 112,34 кв.м. на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 25 грудня 1996 року, що видане згідно рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 224 від 25 грудня 1996 року (Т. 1 а.с. 135).

Відповідно до статті 2 частини 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 4 частиною 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до статті 17 частини 2 пункту 1 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.

За правилами статті 15 частини 1 пункту 1 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Наведене узгоджується і з положеннями статті 19 ЦПК (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Відповідно до статті 21 частини 1 ЦК України суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третіми особами), зокрема щодо правомірності Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 27 квітня 2015 року № 62/20-17, якими визначено порядок та умови проведення будівельних дій при переплануванні горища спільного користування шляхом збільшення площі квартири АДРЕСА_1, яка належить позивачу.

Обґрунтовуючи даний позов позивач посилається, що на спірний об'єкт будівництва Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області було зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка була зареєстрована 18 серпня 2015 року за №ЗК142152300390, тобто з даної дати об'єкт є таким, що збудований та введений в експлуатацію, а тому дія Містобудівних умов та обмежень забудови є вичерпною, до моменту проведення перевірки.

Відповідно до статті 35 частини 2 Закону України "Про врегулювання містобудівної документації" №3038- VI від 17.02.2011 року (далі по тексту Закон України - № 3038-VI) виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно з пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" від 13.04.2011 року № 466 (далі по тексту - Постанова) документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Пунктом 11 постанови Кабінету міністрів України "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 13.04.2011 року № 461 датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до статті 39 частини 9 Закону України № 3038- VI визначено, що зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації є підставою, у тому числі, для оформлення права власності на нього.

Згідно з пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25.12.2015 року № 1127 для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації.

Згідно з статтею 328 частинами 1, 2 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом

Тобто, відповідно до цієї статті набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.

Відповідно до статті 331 частини 2 ЦК України визначено виникнення права власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відтак, новостворене нерухоме майно стає об'єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації.

Після завершення реконструкції та прийняття до експлуатації Об'єкта будівництва позивач зареєструвала своє право власності на реконструйовану квартиру, вже загальною площею 155,6 кв.м., житловою - 39,5 кв.м. (Т. 1 а.с.а.с. 18-21).

Крім того, у відповідності до статті 382 частини 2 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Як встановлено судом, реконструкція квартири АДРЕСА_1 відбулась на розширення квартири за рахунок горища спільного користування, тобто майна у багатоквартирному будинку, яке належить на праві спільної сумісної власності, зокрема із третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, яка вказує, що позбавлена права користуватися належною їй частиною горища, що знаходиться на квартирою останньої.

Крім того, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі №807/132/16 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної архітектурно будівельної інспекції України, третя особа ОСОБА_5 про визнання протиправними дій та зобов'язання їх вчинення відмовлено. Предметом розгляду даної справи були правовідносини щодо об'єкту будівництва, реконструкції спірної квартири АДРЕСА_1 (міститься в ЄДРСР за № 66848685).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі № 876/7073/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року скасовано та закрито провадження у цій справі у зв'язку з тим що вказану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (Т. 1 а.с.а.с. 145-151) (міститься в ЄДРСР за № 68325010).

Приймаючи в вказану ухвалу, Львівський апеляційний адміністративний суд зазначив, зокрема, наступне. "… Більше того, на підставі договору дарування від 06.10.2015 позивачка подарувала Квартиру-1 своєму синові ОСОБА_4 (Т. 1 а.с.232-233). Останній, змінивши конфігурацію кімнат у Квартирі-1, внаслідок чого її загальна площа змінилася і стала 148,3 кв.м., житлова - 80,3 кв.м., відчужив її на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2017 добросовісному набувачу - ОСОБА_8 (а.с.231). Обґрунтовуючи позовні вимоги та апеляційну скаргу позивачка покликається на те, що фактично Декларації вичерпали своє дію після реєстрації нею права власності на Квартиру-1. Необхідно констатувати, що в межах даної справи, надання правової оцінки діям і рішенням Інспектора, Інспектора-1 чи Управління, може бути здійснено лише у призмі самочинності будівництва Об'єкта будівництва, при реєстрації права власності на нього, тобто чисто цивільних правовідносин."

Таким чином, з моменту завершення будівництва та прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації, а відтак з часу реєстрації за позивачем Декларації про готовність об'єкта до експлуатації за № ЗК142152300390 18 серпня 2015 року, у набувача майна виникло право власності на вказану квартиру АДРЕСА_1 вже загальною площею 155,6 кв.м., а відтак існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?о;…&? ; Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, наявність хоча б однієї з вказаних обставин є підставою для закриття провадження у справі.

З огляду на викладене, з врахуванням суті спірних правовідносин, суд вважає що даний позов не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства та у відповідності до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України необхідно закрити провадження у справі та роз'яснити позивачу, що за захистом своїх прав йому слід звертатися до суду цивільної юрисдикції.

Керуючись статтями 238, 239, 248 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі № 807/2116/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, Головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області Бошота Василя Васильовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради та ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 21 січня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі було складено 22 січня 2019 року.

Головуючий суддя Судді:С.Є. Гаврилко Я.М. Калинич Д.В. Іванчулинець