Рішення № 79339930, 23.01.2019, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/2456/18

провадження № 2/136/921/18

РІШЕННЯ

іменем України

"23" січня 2019 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенка Д.Т.

секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідача, обґрунтовуючи його підставність тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщина за заповітом вчиненим за життя спадкодавця 25.05.2012, відповідно до якого він на випадок своєї смерті вчинив особисте розпорядження згідно якого заповів належну йому земельну ділянку на підставі державного акту серія НОМЕР_3 позивачеві, а житловий будинок обом своїм дітям - сторонам цього спору, які спадщину прийняли шляхом звернення до нотаріуса в межах визначеного законодавцем строку, однак у видачі на ім'я позивача нотаріального акту на вищевказану земельну ділянку нотаріусом було відмовлено з тих підстав, що у письмовому розпорядженні спадкодавець заповів позивачеві документ, а не майно, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.

У визначений судом строк відзиву на позов відповідач не подала, однак направила до суду заяву, в якій позовні вимоги визнала з підстав наведених у позові, не заперечувала щодо їх задоволення, а розгляд справи просила проводити за її відсутності.

Ухвалою суду від 06.12.2018 було витребувано за клопотанням представника позивача матеріали спадкової справи після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3.

У судове засідання позивач та її представник не з'явились, однак останній адресував суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує у заявленому обсязі, просив суд їх задовольнити, а розгляд справи проводити за їх із позивачем відсутності.

З огляду на визнання позову відповідачем, суд вважає за доцільне ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження в даному судовому засіданні, за відсутності сторін, на підставі зібраних у справі доказів, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Вахнівка Липовецького району, помер ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщина.

Із матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3, судом встановлено, що своїм правом на спадкування скористались сторони цього спору, як спадкоємці за заповітом від 25.05.2012. Згідно вказаного правочину спадкодавець заповів ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4 виданий 23.12.2002, площею 4,6923, яка розташована на території Брицької сільської ради, а житловий будинок в с. Конюшівка - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Сторони спадщину прийняли шляхом подачі заяв відповідного змісту нотаріусу за місцем відкриття спадщин.

09.11.2018 постановою державного нотаріуса Липовецької державної нотаріальної контори позивачеві було відмовлено у видачі на її ім'я свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.05.2012 на земельну ділянку, площею 4,6923 га, яка розташована на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області, оскільки відповідно до заповіту спадкодавець заповів документ, а не майно.

У п.23 постанови ПВСУ від 30.05.2008 за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що на день складення заповіту 25.05.2012, земельна ділянка, площею 4,6923 га, яка розташована на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області, належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_5, виданого 03.12.2002.

Складаючи заповіт ОСОБА_3 самостійно та вільно виявив волю щодо настання реальних наслідків вчиненого ним правочину, що в разі його смерті позивач успадкує земельну ділянку належну йому на підставі державного акту на право власності на землю НОМЕР_5.

Закон встановлює, що чинність заповіту щодо складу спадкового майна встановлюється на момент відкриття спадщини (ч. 4 ст. 1236 ЦК України).

Встановлені судом обставини, які були перевірені зібраними у справі доказами підтверджують належність майна спадкодавцеві, його склад не змінився на момент відкриття спадщини, отож не викликає жодного сумніву воля спадкодавця на розпорядження ним земельною ділянкою на користь його дочки, яка є позивачем у справі, при цьому інший спадкоємець не заперечує стосовно цього.

Із матеріалів спадкової справи встановлено, що ОСОБА_1 в межах визначеного законодавцем строку подала заяву нотаріусу про прийняття спадщини за заповітом, отож незалежно від часу прийняття спадщини вона їй належить з моменту відкриття (ст.1268 ЦК України), а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст.1296 ч.3 ЦК України).

З огляду на викладене, суд вважає, що наявність порушених прав позивача є очевидною, отож вони підлягають захисту судом у спосіб, що нею обраний.

Крім цього, відповідач надала суду заяву про визнання позову.

Ураховуючи те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.

Відповідно доч.1ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Зважаючи на викладене, суд вважає за доцільне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст. 200, 206, 259, 263, 265 - 269 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП - НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2; РНОКПП - НОМЕР_2) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 4,6923 га, що розташована на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області, згідно державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_5, виданого 03.12.2002 на підставі розпорядження Липовецької районної державної адміністрації за №259, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при пред'явленні позову згідно квитанції № 34 від 23.11.2018 (отримувач УК у Липовецькому районі р/р 22030101; рахунок отримувача 31217206002273; код отримувача 37336986; банк отримувача 899998), що становить 978 (дев'ятсот сімдесят вісім) гривень 05 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Т. Кривенко