Рішення № 79339598, 22.01.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 січня 2019 р. Справа № 120/4469/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він перебуває на обліку в УПФ України в місті Вінниці та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Досягнувши 60-річного віку, 12.04.2018 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Разом із тим, в подальшому йому стало відомо, що при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати в Україна за 2014-2016 роки, а не за 2016-2017 роки, як того вимагають положення ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Незгода позивача із такими діями відповідача, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 22.12.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці із заявою, яка не відповідає встановленому зразку. Також зазначив, що оскільки позивач звернувся за переведенням з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за переведенням пенсії відсутні.

Суд вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФ України в місті Вінниці та з 01.01.2007 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Починаючи з 12.04.2018 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як зазначає позивач у позовній заяві, 27.09.2018 року він звернувся до центру обслуговування громадян управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо надання роз'яснень з питань обрахунку його пенсії.

При цьому, із листа відповідача від 10.10.2018 року йому стало відомо, що при призначенні пенсії за віком з 12.04.2018 року відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки. У листі також зазначено, що оскільки позивач звернувся за переведенням з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" на пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за переведенням пенсії.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно з частиною першою ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Тобто, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено такі пенсійні виплати, як пенсію за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та врегулювано переведення між цими видами пенсії.

Таким чином, законодавцем визначено чіткий перелік видів пенсії, що призначаються за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як вбачається із матеріалів справи, отримуючи пенсію, призначену згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", ОСОБА_1 набув права на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в зв'язку з цим, досягши пенсійного віку - звернувся з заявою до відповідача про призначення йому пенсії за іншим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

При цьому, суд звертає увагу на те, що отримувана позивачем до 12.04.2018 року пенсія за вислугу років, передбачена Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загально визначена пенсія для усіх категорій осіб - пенсія за віком.

Враховуючи той факт, що позивач ОСОБА_1 жодним із видів загально передбаченої пенсії не користувався раніше, то право на пенсію за віком виникло у нього вперше.

Із наведеного слідує, що в даному випадку перехід на інший вид пенсії не відбувається, адже з 12.04.2018 року позивачу призначено інший вид пенсії, передбачений іншим законом, та за призначенням якої він звернувся вперше.

При цьому, суд критично оцінює посилання управління Пенсійного фонду на норму ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 31.10.2018 по справі № 876/5312/17, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

Так, як уже зазначалось судом вище, позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" він звернувся вперше.

При цьому, суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що лист- відповідь від 10.10.2018 року не може бути предметом оскарження в межах даної адміністративної справи, адже даний лист позивачем і не оскаржується. Натомість, як слідує із змісту позовної заяви, позивачем заявлено вимоги щодо визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо застосування під час призначення пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що ж до іншої позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити обрахунок та виплату позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2017 роки, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

При цьому, слід враховувати, що тимчасово, з 1 січня по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки (ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки, починаючи з 12.04.2018 року.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо застосування під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки, починаючи з 12.04.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ідентифікаційний код НОМЕР_1);

Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37979905).

Повний текст рішення складено 22.01.2019 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна