Ухвала суду № 79338941, 21.01.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" січня 2019 р. м. Київ Справа № 911/233/19

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендінвест 3000”

до Товариством з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб “Арсенал-Київ”

про забезпечення позову

Суддя Карпечкін Т.П.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лендінвест 3000” звернулося до Господарського суду Київської області із заявою б/н від 21.01.2019 року про забезпечення позову у якій просить суд:

1) зупинити дію договору оренди земельної ділянки за № 01/24/06 від 10.06.2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лендінвест 3000” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб “Арсенал-Київ”, в частині права користування (оренди) земельною ділянкою, розташованою за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, кадастровий номер: 3220888000:03:006:0116, що є об’єктом оренди згідно договору оренди № 01/24/06 від 10.06.2015 року;

2) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб “Арсенал-Київ” в особі будь-яких його органів, посадових осіб, працівників та представників будь-яким чином володіти та користуватися земельною ділянкою, розташованою за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, кадастровий номер: 3220888000:03:006:0116, що є об’єктом оренди згідно договору оренди № 01/24/06 від 10.06.2015 року.

Розглянувши вищезазначену заяву, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лендінвест 3000” стверджує про необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій до подання позовної заяви про розірвання договору оренди земельної ділянки № 01/24/06 від 10.06.2015 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лендінвест 3000” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб “Арсенал-Київ”.

В обґрунтування підстав для застосування заходів забезпечення позову, Товариство з обмеженою відповідальністю “Лендінвест 3000” посилається на те, що існує реальна загроза порушення його права на здійснення ним господарської діяльності та реалізації права користування і володіння власною земельною ділянкою, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб “Арсенал-Київ”, не дивлячись на існування боргу по сплаті орендної плати, не націлений на розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, що підтверджується листом останнього вих. № 09/01-5 від 09.01.2019 року.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як передбачено в ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частиною 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши надані заявником документи, беручи до уваги предмет та підстави майбутнього позову, суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Лендінвест 3000” належним чином не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення або до неможливості виконання судового рішення у спірних правовідносинах у разі задоволення позову, утруднення або до неможливості поновлення порушених прав, за захистом яких він має намір звернутися до суду, позбавлення його можливості користування і володіння власною земельною ділянкою.

Таким чином, оцінивши обґрунтованість доводів Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендінвест 3000” щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендінвест 3000” про забезпечення позову.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендінвест 3000” б/н від 21.01.2019 року про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендінвест 3000” б/н від 21.01.2019 року про забезпечення позову.

2. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін