Рішення № 79338930, 11.01.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2019 р. м. Київ

Справа № 911/2058/18

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

при секретарі судового засідання Щербаковій В.О., розглянувши справу за позовом керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Обухівської міської ради Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІС" про визнання недійсним рішення та договору оренди землі, за участю представників:

від прокуратури - Холоденко А.С. (посвідчення);

від відповідача 1 - Пушенко Н.В. (довіреність 06.06.2017 №1557);

від відповідача 2 - Кеба А.В. (довіреність б/н від 11.10.2018)

встановив:

Керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Обухівської міської ради Київської області (далі - Обухівська міськрада) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІС" (далі - ТОВ "ТВІС") та просить визнати недійсними:

- рішення 3 сесії Обухівської міськради двадцять четвертого скликання "Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин" №28 від 31.10.2002, яким затверджено рішення виконкому "Про погодження матеріалів вибору земельних ділянок, намічених для відведення у користування на умовах оренди, та надання дозволу на виготовлення документації на будівництво" №799 від 23.07.2002;

- договір оренди землі, укладений між відповідачами, №1870 від 04.09.2002 зі всіма змінами та доповненнями.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на те, що: спірне рішення та договір не відповідають чинному законодавству, оскільки:

- спірне рішення прийнято з перевищенням повноважень Обухівської міськради, оскільки земельна ділянка є державною власністю та належить до водного фонду;

- земельна ділянка, надана відповідно до спірних рішення та договору оренди, частково накладається на прибережну захисну смугу річки Стугна, та передана відповідачу зі зміною цільового призначення на підставі технічної документації, без розроблення проекту землеустрою;

- відповідна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту м. Обухів і міська рада не могла нею розпоряджатись.

Крім того, прокурор вказує на те, що про порушення при прийнятті спірного рішення та договору стало відомо після проведення перевірки Головного управління Держгеокадастру у Київській області, за результатами якої складено акт №342-ДК/293/АП/09/01/-17 від 15.12.2017. Посилаючись на відповідні обставини, прокурор просив визнати причини пропуску строку позовної давності поважними (т.1 а.с.5-21).

Ухвалою від 24.09.2018 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 19.10.2018, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій. Також, вказаною ухвалою суду прокурору відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Київській області та задоволено клопотання прокурора про витребування у Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Обухівської міської ради Київської області доказів (т.1 а.с.1-4).

17.10.2018 від Головного управління Держгеокадастру у Київській області на виконання вимог ухвали від 24.09.2018 надано належним чином засвідчену копію технічної документації із землеустрою (т.1 а.с.107-131).

19.10.2018 відповідачем 2 - ТОВ "ТВІС" подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог та просить у задоволені позову відмовити. Так, відповідач посилається на те, що:

- оскаржуване рішення прийнято та договір укладено у 2002 році, отже, до відносин сторін мають застосовуватись норми законодавства, які діяли у відповідний період, між тим прокурор посилається на приписи законодавства, яке набрало чинності пізніше;

- безпідставність тверджень про те, що спірна земельна ділянка віднесена до земель водного фонду, враховуючи відсутність проекту прибережної смуги та недоведеністю того факту, що на момент прийняття спірного рішення відстань від межі земельної ділянки до урізу води становила лише 7 метрів;

- оспорюваний договір оренди укладено з дотриманням усіх норм права, він відповідає усім критеріям на момент укладення, у т.ч. формі (т.1 а.с.137-141).

19.10.2018 ухвалою, занесеною до протоколу, судом оголошена перерва у підготовчому засіданні до 09.11.2018; встановлено строк: прокурору - для надання відповіді на відзив з наданням доказів в обґрунтування доводів та доказів направлення його копії з додатками відповідачам до 30.10.2018; відповідачам - для надання заперечень з наданням доказів в обґрунтування доводів та доказів направлення його копії з додатками іншим учасникам до 06.11.2018 (т.1 а.с.149-150).

30.10.2018 від відповідача 1 надійшов відзив на позов (який здано для відправлення до суду відділенню зв'язку 26.10.2018), відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що Обухівська міська рада розпорядилась земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 в межах наданій їй повноважень та з урахуванням її цільового призначення (т.1 а.с.156-157).

07.11.2018 відповідачем - ТОВ «ТВІС» подані заперечення, у яких відповідач зазначає, що при обстеженні земельної ділянки 11.03.2002 встановлено, що відповідна земельна ділянка знаходиться у північно-східній частині адміністративної території Обухівської міської ради в районі Трипільського промвузла на вільних землях запасу та будь-яких обмежень та /або застережень щодо можливості використання земельної ділянки під розміщення виробничої бази комісією не встановлено та не має посилань, що земельна ділянка знаходиться на прибережній смузі. Також, відповідач вказує, що прокурором не зазначено у позовній заяві належного органу державної влади, інтереси якого він захищає (т.1 а.с.167-170).

09.11.2018 прокурором подано заяву про заміну підстав позову, яка прийнята судом до розгляду про що зазначено у протоколі. У вказаній заяві змінено норми Цивільного кодексу України щодо недійсності угод на норми Цивільного кодексу УРСР та підставою для визнання недійсним договору зазначено ст.ст.4,5 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішення та договору (т.1 а.с.191-205).

Ухвалою від 09.11.2018, яка занесена до протоколу, враховуючи зміну підстав позову та направлення прокурором копії відповідної заяви відповідачам лише за день до засіданні - 08.11.2018, необхідності надання відповідачам можливості ознайомитись із змістом такої заяви, а також встановленням строку для подання відзивів з урахуванням відповідної заяви, суд постановив продовжити з власної ініціативи строк підготовчого провадження на 30 днів; встановити строк відповідачам - для подання відзиву на позов (з урахуванням зміни підстав позову) та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також доказів направлення відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 23.11.2018. Також, судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 30.11.2018 (т.1 а.с.210-211).

22.11.2018 відповідачем 2 (з урахуванням заяви прокурора про зміну підстав позову) подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач 2 вказує на те, що прокурором не надано доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 відноситься до земель державної власності (т.1 а.с.217-218).

30.11.2018 відповідачем 2 подано заяву про застосування до вимог прокурора у даній справі наслідків спливу строку позовної давності (т.1 а.с.228-229).

30.11.2018 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.12.2018 (т.1 а.с.230-231).

14.12.2018 ухвалою, яка занесена до протоколу, судом оголошена перерва у судовому засіданні до 11.01.2019 (т.2 а.с.6-7).

В судовому засіданні прокурор просив заявлені вимоги задовольнити, представники відповідачів щодо заявлених вимог заперечували.

Вислухавши пояснення прокурора, представників відповідачів, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Виконавчого комітету Обухівської міської ради від 23.07.2002 №799 вирішено: погодити ТОВ "ТВІС" матеріали відбору земельної ділянки площею 1,0 га, наміченої для відведення у користування на умовах оренди під будівництво виробничої бази у м. Обухів в районі промвузла; надати дозвіл ТОВ "ТВІС" на виготовлення технічної документації на будівництво виробничої бази; укласти договір на право користування земельною ділянкою на умовах оренди строком на 20 років (т.1 а.с.155).

Пунктом 1.28 рішенням 3 сесії Обухівської міськради двадцять четвертого скликання "Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин" №28 від 31.10.2002 затверджено рішення виконкому "Про погодження матеріалів вибору земельних ділянок, намічених для відведення у користування на умовах оренди, на надання дозволу на виготовлення документації на будівництво" №799 від 23.07.2002 (далі - оспорювань рішення) (т.1 а.с.159).

04.09.2002 між Виконавчим комітетом Обухівської міської ради (орендодавець) та ТОВ "ТВІС" укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди), предметом якого є надання відповідачем 1 в оренду на 20 років відповідачу 2 земельної ділянки загальною площею 10 000 кв.м, розміщеної на землях, що знаходяться на території Обухівської міської ради Обухівського району Київської області в м. Обухів, в районі промвузла, надану під розміщення виробничої бази (т.1 а.с.120).

Вказаний договір оренди посвідчено нотаріально за №1870 та зареєстровано за №147 у книзі записів Обухівського районного відділу земельних ресурсів.

У подальшому 30.01.2008 року між Обухівською міською радою та ТОВ "ТВІС" укладено додатковий договір до договору оренди №147 від 04.09.2002 (т.1 а.с.121).

У 2010 році за замовленням відповідача 2 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під будівництво виробничої бази площею 1 га, що розташована у м. Обухів на території промвузла Обухівського району Київської області, який присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 (т.1 а.с.107-120).

15.12.2017 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, за результатами якої складено акт (т.1 а.с.34-37).

Відповідно до акту, встановлено що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 розташована у безпосередній близькості від водного об'єкта (впадіння р. Стугна в Канівське водосховище) - найменша відстань від межі земельної ділянки до урізу води згідно з даними Національної кадастрової системи становить приблизно 7 метрів та відповідно є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Також, вказаним актом перевірки встановлено невідповідність цільового призначення земельної ділянки.

Окрім того, у вказаному акті вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 на момент прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення між сторонами договору знаходилась за межами населеного пункту м. Обухів, у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 122 ЗК України, відповідач 1 не мав повноважень на розпорядження такою земельною ділянкою.

У відповідності до висновку сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_5, встановлено, що земельна ділянка, надана в оренду за оскаржуваними рішенням та договором з кадастровим НОМЕР_1 частково накладається на землі водного фонду, а саме 25 метрову захисну смугу вздовж річки (т.1 а.с.38-39).

Предметом спору є дійсність вказаного рішення №28 в частині, що стосується земельної ділянки, наданої відповідачу 1 в оренду та зазначеного договору оренди.

Заявлені вимоги є обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено ч.1 ст.93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Як визначено чч.7,8 відповідної норми, орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи; відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

У відповідності до чч. 1-3 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю; у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності; до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

За змістом ч.1 ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

В силу ч.2 ст.84 ЗК України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно ч. 4 вказаної норми, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно чч. 1, 3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

У відповідності до п. 12 Перехідних положень ЗК України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як встановлено під час розгляду справи, вказана земельна ділянка на момент прийняття спірного рішення та укладення спірного договору розташовувалась за межами населених пунктів в адміністративних межах Обухівської міської ради.

Так, у відповідності до проекту формування і встановлення меж території міської ради та населених пунктів Обухівської міської ради народних депутатів, затвердженого рішенням Обухівської міської ради народних депутатів 10 сесії 2 скликання від 28.11.1997, земельна ділянка на момент прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення договору оренди розташована за межами м. Обухів.

У подальшому постановою Верховної Ради України від 16.03.2006 року №3571-VI затверджено та встановлено межі м. Обухів. Проте відповідно до плану меж, який є додатком до вказаної постанови, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 також перебуває за межами населеного пункту м. Обухів.

Згідно ст. 59 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

При цьому, як визначено ч. 4 вказаної норми, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

При цьому, згідно чч. 1, 2 ст. 60 ЗК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги; прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів.

Отже, ширина прибережної захисної смуги встановлюється законом, тому посилання відповідача на те, що сам факт відсутності проекту захисної прибережної смуги свідчить про те, що земельні ділянки, які знаходяться на такій смузі, не є землями водного фонду помилковий.

У відповідності до ст. 1 Водного кодексу України (далі - ВК України), прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Згідно ст.3 ВК України, усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд; до водного фонду України належать, зокрема: поверхневі води, водотоки (річки, струмки).

У відповідності до ст.ст. 58 ЗК України та 4 ВК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Відповідно до ст. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Під час розгляду справи прокурором, у підтвердження факту накладення земельної ділянки, наданої відповідачу 2 в оренду з кадастровим номером НОМЕР_1, на землі водного фонду надано висновок сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_5 №35 від 02.04.2018 з схемою накладення відповідної земельної ділянки на землі водного фонду (т.1 а.с.38-39).

Посилання відповідача на те, що відповідна схема не може бути прийнята як доказ того, що земельна ділянка, надана відповідачу в оренду, накладалась на прибережну захисну смугу у 2002 році - в момент її надання в оренду відповідачу 2, не прийняті судом до уваги, оскільки під час розгляду справи по суті не надано доказів того, що відповідна обставина - накладання земельної ділянки на землі водного фону не мала місце у 2002 році. Отже, не спростовано відповідної обставини.

Таким чином розпорядження вказаною земельною ділянкою відносилось до повноважень органу виконавчої влади, а не Обухівської міської ради, при цьому надання в оренду такої земельної ділянки відбувалось в 2002 році без погодження проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Отже, Обухівська міська рада, з перевищенням наданих повноважень та з порушенням законодавства, чинного на момент прийняття рішення та укладення договору, надала в оренду відповідачу 2 земельну ділянку.

Крім того, прокурор просить суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Обухівською міською радою Київської області та ТОВ "ТВІС", №1870 від 04.09.2002 зі всіма змінами та доповненнями, який укладено на підстави оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЦК УРСР (норми якого діяли станом на момент виникнення спірних правовідносин), угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно ст. 4 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб України, територіальних громад сіл, селищ, міст (комунальній власності), держави.

При цьому, згідно ч.ч.2, 3 ст.5 вказаного Закону, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень. Рішення про надання в оренду земельних ділянок зазначені органи державної влади приймають при попередньому погодженні цих питань на сесіях відповідних рад

У відповідності до ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, оскільки відповідач 1, з перевищенням наданих повноважень та з порушенням чинного законодавства, розпорядився земельною ділянкою, надавши її в оренду, заявлені у відповідній частині вимоги є обґрунтованими.

Посилання відповідача 2 на те, що у позовній заяві не зазначено органу державної влади, інтереси якої він захищає суд відхиляє з наступних підстав.

Як визначено ст.23 Закону України «Про прокуратуру», на яку посилається відповідач, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

В силу ч.3 відповідної норми, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу; наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Як визначено ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень; у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу; наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Поряд з цим, як визначено ч.5 ст.53 ГПК України, у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Звертаючись з позовом, за яким відкрито провадження у справі, в інтересах держави прокурор зазначив про відсутність у уповноваженого органу - Держгеокадастру та його територіальних органів повноважень на звернення до суду, у зв'язку з чим прокурор набув статусу позивача у даній справі.

Відповідачем 2 - ТОВ "ТВІС" у даній справі заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності до заявлених у даній справі вимог. При цьому, прокурор просив визнати причини пропущення відповідного строку поважними.

У відповідності до ст. 71 ЦК УРСР (який був чинній на момент прийняття спірного рішення та укладення спірного договору), загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

В силу п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Як визначено п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, він набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Тобто, станом на 01.01.2004 - набранням чинності ЦК України, строк позовної давності за заявленими вимогами ще не сплив, отже, до заявлених вимог застосовуються правила про позовну давність, встановлені ЦК України.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як передбачено чч.3-5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У поданій заяві, прокурор посилається на те, що про порушення, допущені при прийняття спірного рішення та укладенні договору, стало відомо після отримання листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області з актом перевірки, який направлено до прокуратури Київської області листом від 18.12.2017 №10-10-0.441-19078/2-17 (т.1 а.с.33). Доказів того, що про відповідні порушення органам прокуратури або уповноваженому органу стало відомо раніше проведення відповідної перевірки не надано. При цьому, відомості про сам факт прийняття рішення та укладення договору, дійсність яких оспорюється, не можуть свідчити про обізнаність про порушення, оскільки кадастровий номер відповідній земельній ділянці надано лише у 2010 році, а інформація з Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок (у т.ч. меж) стала оприлюднюватись лише після набранням чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр» - 01.01.2013.

За вказаних обставин, враховуючи, що про порушення вимог земельного законодавства під час прийняття прийняття спірного рішення та укладення спірного договору стало відомо прокурору лише у грудні 2017 року, а також зважаючи на викладені вище обставини, суд вважає причини пропущення відповідного строку поважними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги у даній справі обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як визначено ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, суд відшкодовує витрати, понесені у зв'язку з оплатою позову судовим збором, у розмірі 3524грн за рахунок відповідачів - по 1762грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним рішення 3 сесії Обухівської міської ради двадцять четвертого скликання "Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин" №28 від 31.10.2002, в частині затвердження рішення виконкому "Про погодження матеріалів вибору земельних ділянок, намічених для відведення у користування на умовах оренди, та надання дозволу на виготовлення документації на будівництво" №799 від 23.07.2002 Товариству з обмеженою відповідальністю "ТВІС" щодо земельної ділянки площею 1,0 га під будівництво виробничої бази в районі промвузла (п.1.28).

3. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Обухівською міською радою Київської області (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 10; ідентифікаційний код 35161650) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІС" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 123, кв. 171; ідентифікаційний код 31826458), №1870 від 04.09.2002 зі всіма змінами та доповненнями.

4. Стягнути з Обухівської міської ради Київської області (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 10; ідентифікаційний код 35161650) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул.Л.Українки, 27/2; ідентифікаційний код 02909996) 1762,00грн судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІС" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 123, кв. 171; ідентифікаційний код 31826458) на користь прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул.Л.Українки, 27/2; ідентифікаційний код 02909996) 1762,00грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України, з урахування підпункту 17.5 пункту 17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складно 21.01.2019.

Суддя А.Р. Ейвазова