Рішення № 79338467, 17.01.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/148/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2019 Справа № 908/2540/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ" (69035, м.Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 39587271)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Краснобокого Олександра Михайловича (АДРЕСА_1, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1)

про стягнення 20 108,42 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Жейнова А.І., довіреність № Др-26-1218 від 27.12.2017р.;

Від відповідача: не з'явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

23.11.2018р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ" від 13.11.2018 р. за вих. №Zpz-Ск-5656-1118 (вх. №2725/08-07/18 від 23.11.2018 р.) до Фізичної особи-підприємця Краснобокого Олександра Михайловича про стягнення 20 108,42 грн.

Відповідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2018 р. справу №908/2540/18 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.11.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2540/18 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження - 5/148/18. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 26.12.2018р. об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 26.12.2018р. оголошено перерву у судовому засіданні до 17.01.2019р. У судовому засіданні 17.01.2019р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 17.01.2019р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Оберіг".

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у позовній заяві та суду надано наступні пояснення: 01.01.2016 р. між ТОВ "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ" та ФОП Краснобоким О.М. було укладено договір №11417R0LPLDP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів. 08.02.2018 р. фахівцями ПАТ "Запоріжгаз" на об'єкті відповідача було виявлено порушення, а саме пошкодження пломб лічильника. За наслідками виявлення порушення представниками ПАТ "Запоріжгаз" було складено Акт про порушення №639 від 08.02.2018 р., який підписаний представниками Оператора ГРМ та представником відповідача Івановою І.О. В подальшому лічильник природного газу типу Gallus G 4, заводський № U01324871 направлено на експертизу, якою підтверджено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ. Обсяг 1,546 тис. куб м є об'ємом, який розраховано за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання за період з 07:00 год. 08.08.2017 р. по 09:30 год. 08.02.2018 р. на суму 16 579,65 грн. Крім того, у листі від 27.03.2018 р. відповідач визнав заборгованість в розмірі 16 579,65 грн., яку гарантував сплатити до 01.09.2018 р. Однак, станом на 14.11.2018 р. відповідач вказану суму заборгованості не сплатив, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення також пеню за порушення строків оплати в розмірі 2 897,14 грн., інфляційні втрати в розмірі 348,18 грн. та 3% річних в сумі 283,45 грн. На підставі викладеного, посилаючись ст.ст. 525, 526, 610, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Документи запропоновані ухвалою суду не надіслав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.11.2018р. №908/2540/18 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення представнику відповідача 04.12.2018р. ухвали господарського суду Запорізької області від 28.11.2018р. №908/2540/18 про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Отже, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце призначених судових засідань, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» з 1 липня 2015 року є постачальником природного газу зі спеціальними обов'язками постачання на території Запорізької області.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 28.05.2015р. №1652 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП №2247 від 01.09.2015 року) Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» отримало ліцензію серія АЕ №299031,на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району) усім категоріям споживачів, крім підприємств теплоенергетики.

01 січня 2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» (далі - Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Краснобоким Олександром Михайловичем (далі - Споживач) було укладено Договір №11417R0LPLDP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (з додатковими угодами), відповідно до п. 1.1. цього договору передбачено, що Постачальник зобов'язується передати у власність Споживача у 2016 р. природний газ (далі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно до п. 2.9.1 Договору закріплено, що за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Пункт 2.9.2 передбачає, що на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання - передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.

Як встановлено судом пункт 2.9.5 Договору містить, що у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання - передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Відповідно до п. 3.4. Договору закріплено, що сторони домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до цього Договору, застосовується Сторонами при складанні актів приймання - передачі газу та розрахунках за цим Договором.

Згідно з п. 3.6 договору загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого Споживачеві за даним договором.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Як вбачається із п. 4.2. Договору, оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:

- 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці (п.п. 4.2.1)

- у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу (п.п. 4.2.2).

- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.п. 4.2.3).

Згідно п. 4.3. договору, датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

Відповідно до п.п. 5.4.2., Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

У відповідності до п.п. 6.2.1. Договору встановлено, що у разі порушення Споживачем строку оплати, передбачених розділом 4 Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктами 11.1.-11.3. Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та Скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, Сторони мають внести міни до Договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк. Одностороння відмова від виконання умов Договору не допускається.

Додатковими угодами від 30.12.2016р. та 29.12.2017р. було закріплено постачання природного газу Споживачу у 2017 - 2018рр., а також закріплено обов'язок Споживача щодо прийняття природного газу та оплати його вартості у розмірах, строках та порядку, що визначені Договором.

Матеріали справи не містять заяв про відмову сторін від Договору №11417R0LPLDP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 01.01.2016р., отже договір не розірваний та є чинним, недійсним не визнавався.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №11417R0LPLDP016 від 01.01.2016р. в лютому, березні 2016р., січні, лютому і березні 2017р та лютому 2018р. позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 1,96 тис. куб. метрів на суму 20 951,12грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу: від 29.02.2016р. за лютий 2016р. в обсязі 0,153 тис. куб. метрів; від 31.03.2016 р. за березень 2016р. в обсязі 0,023 тис. куб. метрів; за січень 2017р. в обсязі 0,054 тис. куб. метрів; від 28.02.2017р. за лютий 2017р. в обсязі 0,178 тис. куб. метрів; від 31.03.2017р. за березень 2017р. в обсязі 0,006 тис. куб. метрів; від 28.02.2018р. за лютий 2018р. в обсязі 1,546тис. куб. метрів;

Отже, позивач виконав умови Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11417R0LPLDP016 від 01.01.2016р. належним чином та в повному обсязі.

Відповідач певний період часу належним чином виконував договірні зобов'язання та станом на 10.03.2018р. по даному договору рахувалася переплата в розмірі 524,31 грн.

Однак, 08.02.2018р. фахівцями ПАТ «Запоріжгаз», яке починаючи з 01.07.2015р. виконуює функції з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ газу відповідно до отриманої Ліцензії серія АЕ №642479 та є оператором газорозподільної системи, на об'єкті відповідача було виявлено порушення, а саме пошкодження пломб лічильника.

Пунктом 1, 2 гл. 5 розд. ХІ Кодексу газорозподільних систем передбачено, що у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу.

У відповідності до вказаних приписів 05.12.2017р. за наслідками виявлення факту порушення Споживачем, представниками ПАТ «ЗАПОРІЖГАЗ» на місці виявлення порушення у належному для цього порядку було складено Акт про порушення №639 від 08.02.2018р. за формою, наведеною в додатку 16 Кодексу ГРМ. Внесені до акту відомості було підтверджено підписами представників Оператора ГРМ та представником Відповідача Іванової І.О.

Також, лічильник природного газу типу Gallus G 4, заводский №U01324871, по якому здійснювався облік природного газу по Договору №11417R0LPLDP016 від 01.01.2016р. було направлено на експертизу.

Актом експертизи №0202 від 14.02.2018р. підтверджено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.

Як встановлено пунктом 1 глави 4 розділу Х1 Кодексу газорозподільних систем у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ розрахунок об'єму необлікованого природного газу здійснюється за номінальною потужністю газового обладнання споживача (несанкціонованого споживача) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Таким чином, обсяг 1,546 тис. куб. м. є об'ємом, який розраховано за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання за період з 07:00 08.08.2017р. по 09:30 08.02.2018 р.

Як встановлено пунктом 11 глави 5 розділу Х1 Кодексу газорозподільних систем за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення.

При задоволенні комісією акта про порушення складено акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості від 28.02.2018р. На підставі наведеного, розрахований необлікований (донарахований) об'єм природного газу 1,546 тис. куб. м. вважається об'ємом постачання природного газу.

Таким чином, Відповідач, в порушення умов Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, не сплатив вартість поставленого природного газу в розмірі 16 579, 65 грн.

У матеріалах справи наявна заява на ім'я директора ТОВ "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ" ОСОБА_5, у якій відповідач гарантує до 01.09.2019р. оплатити за спожитий газ суму заборгованості у розмірі 16 579,65грн. (а.с. 54).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачу відомо про наявність заборгованості перед позивачем та зазначена заборгованість фактично визнана відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений природний газ підтверджена матеріалами справи. Будь-які заперечень стосовно заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 16 579,65грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України.

Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 6.2.1. договору, яким визначено, що у разі порушення Споживачем строку оплати, передбачених розділом 4 Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 2 897,14 грн. за період з 11.03.2017р. по 06.04.2017р. та з 03.04.2018р. по 01.10.2018р.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний вірно. Таким чином, стягненню підлягає пеня в розмірі 2 897,14 грн.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як зазначено у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання", кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення індексу інфляції у розмірі 348,18 грн. за березень 2017р. та за період з березня 2018р. по вересень 2018р. та 3% річних у розмірі 283,45 грн. за період з 11.03.2017р. по 06.04.2017р. та з 11.03.2018р. по 01.10.2018р.

За змістом ч. 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів та 3% річних позивачем виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 897,14грн., індексу інфляції у розмірі 348,18 грн. та 3 % річних у розмірі 283,45 грн. заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.

Контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано, як і доказів повної або часткової сплати суми боргу.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Краснобокого Олександра Михайловича (АДРЕСА_1, АДРЕСА_2; ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2 в Запорізькому РУ ПАТ «Приватбанк» м. Запоріжжя; МФО 313399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ" (69035, м.Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 39587271; р/р №26001010066 в ПАТ АБ «Кліринговий Дім» м. Київ; МФО 300647) заборгованість у розмірі 16 579 (шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 65 коп.; пеню у розмірі 2 897 (дві тисячі вісімсот дев'яносто сім) грн. 14 коп.; суму, на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів у розмірі 348 (триста сорок вісім) грн. 18 коп.; 3% річних у розмірі 283 (двісті вісімдесят три) грн. 45 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Повне рішення складено: 22.01.2019р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.