Рішення № 79335905, 09.01.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/334/19

В справі № 760/5112/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Передереєва В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання дій неправомірними,суд

В С Т А Н О В И В:

В березні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом і просив стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 240 455, 58 гр. за кредитним договором №б/н від 06 жовтня 2012 року.

Заочним рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 20 квітня 2015 року позов був задоволений.

Ухвалою суду від 08 червня 2015 року заочне рішення суду було скасовано, а справу призначено до судового розгляду.

В липні 2015 року відповідачка звернулася до суду з зустрічним позовом і просить:

-визнати неправомірними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо списання коштів в сумі 147 519, 20 гр. від 05 травня 2014 року згідно зі службовою запискою №6688610 за Договором № б/н від 06 жовтня 2012 року, укладеним між нею та відповідачем;

-визнати неправомірними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування відсотків, пені та штрафів на списану суму 147 519, 20 гр. від 05 травня 2014 року згідно зі службовою запискою №6688610 за Договором № б/н від 06 жовтня 2012 року.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2015 року первісний позов за заявою представника позивача був залишений без розгляду.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року позов був задоволений.

Визнано неправомірними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо списання коштів в сумі 147 519, 20 гр. від 05 травня 2014 року згідно зі службовою запискою №6688610 за Договором № б/н від 06 жовтня 2012 року, укладеним між позивачкою та банком.

Визнано неправомірними дії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо нарахування відсотків, пені та штрафів на списану суму 147 519, 20 гр. від 05 травня 2014 року згідно зі службовою запискою №6688610 за Договором № б/н від 06 жовтня 2012 року.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь позивачки 263, 00 гр. судового збору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 19 квітня 2017 року заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року, якою рішення суду залишено без змін, були скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилається на те, що нею 06 жовтня 2012 року було подано до ПАТ КБ "ПриватБанк" анкету-заяву на приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, у якій зазначено бажаний кредитний ліміт за платіжною картою «Універсальна»/Gold: "0".

При цьому вона погодилася з тим, що заява разом з Пам?яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Після укладення договору будь - яких дій до збільшення кредитного ліміту вона не вчиняла, однак 05 травня 2014 року банком було здійснено операцію "Служебная операция согласно служебной записки 6699610 перевод (дебетная часть) списание с карты» , якою з її рахунку були списані кошти у сумі 147 519, 20 гр. та нараховані відсотки, пеня, та штраф.

Зазначила, що підстав списувати кошти з її рахунку, як клієнта, банк не мав, а зарахування списаних з рахунку коштів як кредитного боргу є неправомірним.

Виходячи з цього, вважає неправомірними дії відповідача і при списанні з неї процентів, пені, штрафів та комісій.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Посилався на те, що в період з 12 березня 2014 року по 20 травня 2014 року відбувся технічний збій в інтерфейсі в веб - інтерфейсі Liqpay, який стався в результаті одночасної роботи нового і старого веб - інтерфейсів Liqpay.

Внаслідок даного збою клієнт банку ОСОБА_4 зробив транзакцію на користь інтернет - магазину і слідом суму цієї транзакції виводив в кредитну картку Приватбанку НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1

Згідно з випискою по рахунку ОСОБА_4 за період з 23 березня 2014 року по 20 квітня 2014 року, встановлено, що останнім були здійснені платежі на загальну суму 152 628, 00 гр., які зазначені у виписці як «Дублирующий платеж средствами ПАТ КБ Приватбанка по поручению ОСОБА_4 в пользу интернет - магазина «Интеркасса».

При цьому ОСОБА_4 скористався зазначеними коштами декілька разів.

Дані карти, на яку було виведено кошти з позначкою «Дублююча транзакція», містяться у виписці, яка містить дату транзакції, дані одержувача коштів /інтернет - магазин/.

Вважає, що згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року №22, кошти, що зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають бути повернуті у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно з законодавством України.

Зазначив, що позивачка набула дані кошти в банку без достатньої правової підстави через технічний збій в веб - інтерфейсі Liqpay.

В зв»язку з цим дані кошти були списані банком з її рахунку 05 травня 2014 року та нараховані санкції в вигляді штрафу, відсотків, пені.

Вважаючи дії банку правомірними, просить відмовити в позові.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов"язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що 06 жовтня 2012 року між сторонами був укладений кредитний договір б/н, за умовами якого позивачка отримала кредит у розмірі 300, 00 гр. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30. 00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

При укладенні договору позивачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

/ т.1. а.с. 6 - 32 /

Підписавши договір, позивачка, відповідно до викладених у п.п.2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, умов, дала свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Позивачка та її представник в судовому засіданні зазначили, що після укладення договору кредитний ліміт на картці не збільшувався.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував, що банк заходів до збільшення кредитного ліміту відповідно до умов укладеного з позивачкою договору не вчиняв.

Відповідно до виписок по особовому рахунку позивачки в банку, 05 травня 2014 року відповідачем було здійснено операцію "Служебная операция согласно служебной записки №6699610 перевод (дебетная часть) списание с карты» та з її рахунку були списані кошти у сумі 147 519, 20 гр.

/ т. 1, а.с. 73 - 89 /

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до п. 2.1.1.3.5 Умов і Правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк" клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту в межах сум, що підлягають сплаті банку за даним договором, в разі настання строків платежів по інших договорах клієнта в розмірах визначених цими договорами, а також списання грошових коштів клієнта в межах сум, що підлягають уплаті банку за зобов'язаннями третіх осіб, де клієнт є заставодавцем, якщо грошові кошти клієнта, майнові права, які знаходилися в заставі за зобов'язаннями третіх осіб, були зараховані на рахунок клієнта (договірне списання).

Банк здійснює списання коштів у грошовій одиниці України/іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в іноземній валюті/національній валюті України за договором, і покупку/продаж іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України.

Списання коштів з будь-якого рахунку клієнта, відкритого банком, оформлюється меморіальним ордером".

/ т. 1, а.с. 9 - 32 /

З цього випливає, що обов»язковою умовою для списання коштів має бути наявним необхідний кредитний ліміт та настання строку сплати платежів за іншими договорами або рішенням суду.

Судом встановлено та не спростовується сторонами, позивачка розпоряджень на списання коштів з її рахунку банку не надавала, а інших підстав, визначених для списання коштів з її рахунку без її на те згоди, не існувало.

Судом встановлено та не спростовувалося представником відповідача, позивачка заборгованості перед банком в межах наданого їй кредитного ліміту не мала.

Відповідно до п. п.1, 6 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Ініціювання переказу здійснюється шляхом подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні.

Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Такі документи, які б надавали банку право списувати кошти з карткового рахунку позивачки, представник відповідача не надав.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті № 22 від 21 січня 2004 року, затвердженої Постановою НБУ від 21 січня 2004 року, договірне списання - списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Пункт 1.7 вказаної Інструкції передбачає, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Відповідно до п. 4.1 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані.

Відповідно до п. 4.2, 4.3 Положення підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Пунктом п. 4.4 Положення визначено, що залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками: а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); б) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).

В пункті 4.6 Положення зазначено, що меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

До меморіальних документів / паперових або електронних/, що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Відповідно до п. 4.7 Постанови Національного банку України №254 від 18 червня 2003 року внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку.

З службової записки № 6699610 від 30 квітня 2014 року на ім»я заступника керівника напрямку Кредитні карти та зарплатні проекти по обліку операцій з кредитними картами, бюджетуванню та бізнес-плануванню ОСОБА_6 вбачаться, що списання коштів з рахунку позивачки було здійснено 05 травня 2014 року за її дозволом.

/ т.1, а. с. 205 /

На підставі якого внутрішнього документа, визначеного вище приведеними нормативними актами, прийнятими Національним банком України, було проведено списання, представник відповідача суду не повідомив і відповідного документа суду не надав, не дивлячись на витребування його судом.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він також клієнтом АТ КБ »Приватбанк», в 2014 році проходив службу в АР Крим.

В зв»язку з переїздом на материкову частину України перевів належні йому кошти зі свої картки на картку позивачки, яка є його сестрою.

Будь-яких протизаконних дій з коштами з картки він не вчиняв, як і не вчиняв дублюючих транзакцій.

Банк списав з карткового рахунку сестри перераховані ним кошти, а тому вважає, що технічні проблеми банку не можуть бути підставою для порушення прав його сестри.

З матеріалів справи вбачаться та підтверджено сторонами, на списані кошти в розмірі 147 519, 20 гр. банком станом на 31 січня 2015 року було нараховано заборгованість по відсотках у розмірі 80 596, 66 гр., 413, 26 гр. пені та комісії, 500 гр. штраф (фіксована частина), 11 426, 46 гр. штраф (процентна частина), а всього - 240 455, 58 гр.

/ т.2, а.с.182 - 190 /

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ст.ст. 80 та 81 ЦПК Украни достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначено вище, документ, на підставі якого були списані кошти з карткового рахунку позивачки, представником відповідача суду надано не було.

Представник відповідача, посилаючись на технічний збій в інтерфейсі в веб - інтерфейсі Liqpay, який стався в результаті одночасної роботи нового і старого веб - інтерфейсів Liqpay, зазначив, що цей збій мав місце в період з 12 березня 2014 року по 20 травня 2014 року.

Внаслідок цього збою клієнт банку ОСОБА_4 зробив транзакцію на користь інтернет-магазину, після чого виводив суму цієї транзакції на кредитну картку позивачки, тобто користувався даними коштами неодноразово.

В той же час, поняття такого збою представник відповідача не роз»яснив, яким чином цей збій міг тривати в банку протягом такого часу та не був виявлений, в який саме період мали місце обставини, зазначені представником відповідача, не вказав, як і не підтвердив визначеними законом способами доказування сам факт подвійної транзакції на списану суму з рахунку позивачки.

Крім того, заперечуючи проти вимог позивачки, представник відповідача не надав будь-яких доказів, окрім службової записки, про наявність самого факту подвійної транзакції та виникнення заборгованості позивачки перед банком.

Суд враховує, що в наданій представником відповідача при зверненні до суду виписці наявна інформація про дану транзакцію, дані одержувача коштів та дані картки, на яку кошти були виведені.

В той же час, надаючи дану виписку як доказ правомірності звернення банку до суду, представник відповідача не довів у судовому засіданні, що це дійсно була подвійна транзакція, а не помилка самого банку внаслідок технічного збою в інтерфейсі в веб - інтерфейсі Liqpay.

Відповідно до п.1.24 ст.1 Закону України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб»єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Оцінюючи законність вчиненої відповідачем банківської операції суд вважає, що службова записка, на підставі якої було здійснено списання коштів, не є банківським документом, який дає право на вчинення банківської операції, а тому дії банку щодо позивачки не можуть бути визнані законними.

Крім того, з урахуванням приведеного вище та предмету спору, суд вважає, що представником відповідача в судовому засіданні не доведено вини клієнтів свого банку - позивачки та ОСОБА_4 в подвійній транзакції та виведення коштів на картку позивачки.

З врахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про безпідставність заперечень представника відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 263, 00 гр.судового збору, сплаченого нею при зверненні до суду.

Керуючись ст.15,16, 634, 1054, 1071, 1212 ЦК України, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 -284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" щодо списання 05 травня 2014 року коштів у сумі 147 519, 20 гр. відповідно до службової записки № 6688610 за договором № б/н від 06 жовтня 2012 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1.

Визнати неправомірними дії Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" щодо нарахування відсотків, пені та штрафів на списану 05 травня 2014 року суму 147 519, 20 гр. відповідно до службової записки № 6688610 за договором № б/н від 06 жовтня 2012 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1.

Стягнути Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) 263, 60 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 січня 2019 року.

Суддя: Л.А. Шереметьєва