Ухвала суду № 79335806, 17.01.2019, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/16437/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Дідук С.В., слідчого Селівона О.О., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Деми Олександра Вікторовича, в рамках кримінального провадження за № 12013110060002990 від 02.04.2013 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 1 ст. 382 КК України, про накладення арешту на майно,-

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Дема О.В., за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України Новіковим С.А., звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на майно.

У клопотанні слідчий зазначив, що управлінням спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110060002990 від 02.04.2013 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 1 ст. 382 КК України.

Встановлено, що з метою легалізації грошових коштів отриманих злочинним шляхом ОСОБА_3, останній залучив своїх довірених осіб, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5 до створення підконтрольного йому підприємства ТОВ «Агро Інвестиційна Група» (Код ЄДРПОУ 40353231), яке за рахунок грошових коштів, які надходили від підконтрольних ОСОБА_3 підприємств у вигляді фінансової допомоги, було придбано єдиний майновий комплекс для переробки і зберігання сільськогосподарської продукції.

У цьому кримінальному провадженні 02.10.2018 р. здійснено повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1 КК України.

16.10.2018 р. ОСОБА_4 здійснено повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України у встановленому законом порядку.

Також встановлено, що за ТОВ «Агро Інвестиційна Група» значиться нерухоме майно, а саме, єдиний майновий комплекс, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Харківська обл., Барвінківський р-н., м. Барвінкове, вул. Соборна, 24. Зважаючи на викладене, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вказане нерухоме майно, набуто ТОВ «Агро Інвестиційна Група» у злочинний спосіб за рахунок злочинної діяльності ОСОБА_3 за сприяння ОСОБА_4

Відповідно до витягу з бази даних ДФС України встановлено, що ТОВ «Агро Інвестиційна Група» (код ЄДРПОУ 40353231) має відкриті поточні рахунки № 26001053612134, № 26002000186678, № 26057053606291, які відкриті в АТ КБ «Приватбанк».

З метою забезпечення збереження речових доказів - грошей, набутих кримінально противоправним шляхом, та спеціальної конфіскації, виникла необхідність на час досудового розслідування накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Агро Інвестиційна Група» (код ЄДРПОУ 40353231) відкритих у банківській установі, у зв'язку з чим, слідчий звернувся з даним клопотанням до суду.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити, та зазначив, що грошові кошти - є предметом кримінального правопорушення. Метою арешту вищезазначених рахунків є збереження речових доказів.

В прохальній частині клопотання слідчим, на підставі ч. 2 ст.172 КПК України, ставилось питання щодо розгляду вказаного клопотання без повідомлення власника вищезазначеного майна, втім судом в цій частині посилання сторони обвинувачення визнані необґрунтованими з посиланням на належні і допустимі докази, а відтак, в судове засідання, призначене на 09.01.2019 року, було викликано представника ТОВ «Агро Інвестиційна Група».

Того ж дня, судове засідання було відкладено, через неявку власника майна та відсутності підтвердження повідомлення про вручення поштового відправлення, оскільки в матеріалах самого клопотання були відсутні дані про засоби зв'язку з власником майна.

10.01.2019 р. було повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на підтвердження вручення уповноваженій особі ТОВ «Агро Інвестиційна Група» вказаної судової повістки, яку останнім отримано 09.01.2019 р.

10.01.2019 р. на адресу суду від ТОВ «Агро Інвестиційна Група» надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи.

До початку наступного судового засідання, призначеного на 17.01.2019 року, з матеріалами справи представник ТОВ «Агро Інвестиційна Група» так і не ознайомився, хоча резолюція головуючого судді на відповідному клопотанні була накладена ще 10.01.2019 року, явку свого представника ТОВ «Агро Інвестиційна Група» в судове засідання не забезпечило.

Вислухавши думку слідчого групи слідчих, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.

Ч. 1 ст. 172 КПК України передбачає, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто містить правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та є пропорційним, тобто відповідає тяжкості правопорушення і не становить особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Так, на думку слідчого судді, слідчим доведено правову підставу для арешту коштів на рахунках, надано достатньо доказів, які вказують на вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, дослідивши надані до клопотання матеріали, враховуючи, відповідно до вимог ст. 173 КПК України, наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 206-2 КК України, арешт коштів, що маються на банківських рахунках є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

Що стосується прохання слідчого про зобов'язання АТ КБ «Приватбанк» (Код ЄДРПОУ 14360570) надати слідчому, який входить до групи слідчих довідку про залишок коштів на вищевказаних рахунках на час накладення арешту та надавати таку довідку щомісячно до 25 числа управлінню спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, - слід зазначити наступне. Відповідно до КПК України, слідчому надана можливість звернутись з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, що передбачено ст. 159-166 КПК України. Оскільки питання про отримання певної інформації, що стосується банківської таємниці врегульовано ст.ст. 159-166 КПК України, а не статтями, якими врегульовано накладення арешту на майно (ст. ст.170-175 КПК України), тому в цій частині клопотання слід відмовити. Крім того, клопотанням та доданими матеріалами не доведено обов'язок надання такої довідки, в розрізі розгляду клопотання про накладення арешту на майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Деми Олександра Вікторовича, в рамках кримінального провадження за № 12013110060002990 від 02.04.2013 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 1 ст. 382 КК України, про накладення арешту на майно - задовольнити частково;

Накласти арешт на грошові кошти, які містяться на розрахунковому рахунку ТОВ «Агро Інвестиційна Група» (Код ЄДРПОУ 40353231) № 26001053612134, № 26002000186678, № 26057053606291, які відкриті в АТ КБ «Приватбанк» (Код ЄДРПОУ 14360570) та заборонити видаткові операції з цих рахунків за винятком виплати заробітної плати, сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів до державного бюджету;

В іншій частині в задоволенні вимог клопотання відмовити;

Ухвала підлягає негайному виконанню;

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення;

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано;

Повний текст ухвали виготовлений 22.01.2019 р.

Слідчий суддя В.В. Гребенюк