Рішення № 79335543, 11.12.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24365/18-ц

Категорія 29

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Остапчук Т.В.,

при секретарі Каранда С.Г.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Субота О.В.

представника відповідача Ферштей А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди , посилаючись на те що зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу з 21.09.2015р. .Наказом Міністерства юстиції України від 28.04.2016р. № 1258/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень « було заблоковано доступ як приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно терміном до 26.10.2016р. Постановою окружного адміністративного суду м.Києва від 29.12.2016р. даний наказ визнаний неправомірним та скасований. Ухвалами Київського адміністративного суду від 22.03.2017р., Вищого адміністративного суду України від 11.10.2017р. постанова була залишена без змін. Вказує на те що протиправним наказом заподіяна матеріальна та моральна шкода .З 28.04.2016р. до 26.10.2016р. не мав можливості здійснювати нотаріальні дії, пов»язані з нерухомістю і отримувати за це доходи. Тому вважає що упущена вигода повинна бути стягнута з Державного бюджету України в розмірі 2996431,9 грн. та моральна шкода в розмірі 10000грн. , відповідно до ст.1173,1174 ЦК України .

Представники відповідачів надали відзиви на позов в якому посилається на, необгрунтованість розміру матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 21.05.2018р. відкрито провадження та призначено розгляд за правилами загального провадження.

В судовому засіданні позивач позов підтримав.

Представник відповідача МЮУ проти позову заперечував.

Представник відповідача ДКСУ проти позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи , приходить до слідуючого.

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Судом встановлено , що позивач зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу з 21.09.2015р. .Наказом Міністерства юстиції України від 28.04.2016р. № 1258/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень « було заблоковано доступ як приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно терміном до 26.10.2016р. Постановою окружного адміністративного суду м.Києва від 29.12.2016р. даний наказ визнаний неправомірним та скасований. Ухвалами Київського адміністративного суду від 22.03.2017р., Вищого адміністративного суду України від 11.10.2017р. постанова була залишена без змін.

Позивач вказував на те, що протиправним наказом заподіяна матеріальна та моральна шкода .З 28.04.2016р. до 26.10.2016р. не мав можливості здійснювати нотаріальні дії, пов»язані з реєстрацією нерухомості.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав неправомірних дій посадової особи щодо тимчасового заблокування як приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно терміном з 28.04.2016р до 26.10.2016р.

Згідно з ч.1, п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.1,2 ст. 22 ЦК України Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу положень статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування не одержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум.

За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Заявляючи вимоги про стягнення упущеної вигоди з Державного бюджету України в розмірі 2996431,9 грн., позивач виходив з розрахунку неможливості отримання оплати послуг , що надаються приватним нотаріусом за домовленістю сторін.

Однак в судовому засіданні встановлено , що наказом МЮУ від 28.04.2016р. було тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди , суд виходить з слідуючого.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне -за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки судовим рішенням, яе набрало законної сили, встановлено неправомірність дій посадової особи Міністерства юстиції України суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди.

Доводи відповідача про відсутність будь-яких доказів протиправності діянь працівників прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженніє безпідставними.

Моральна шкода, завдана органами прокуратури є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, тому підлягають стягненню кошти на відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на підставі статей 1174, 1176 ЦК України.

Відповідний правовий висновок щодо застосування статей 1166, 1167, 1176, 1173, 1174 ЦК України викладено у правовому висновку Верховного Суду України у постанові від 22 червня 2017 року у справі №6-501цс17.

Аналізуючи зібрані докази , суд визнає факт заподіяння моральної шкоди діями щодо тимчасового заблокування як приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно терміном до 26.10.2016р.

Проте враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 гривен завищеними, їх розмір не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, позивачеві були спричинені моральні страждання, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм, проте інших доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) до суду не надано, а тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, вважає за необхідним стягнути з відповідача моральну шкоду в узагальненому вигляді моральних страждань в розмірі 1500 грн.

При таких обствинах позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 22, 23, 1166,1167, 1174, 1176 ЦК України ст. 12,141,81,263,264,273 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м.Києва.

Позивач ОСОБА_1: місце реєстрації: АДРЕСА_1, адреса проживання: АДРЕСА_2

відповідач 1: Міністерство юстиції України: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13

відповідач 2: Державна казначейська служба України: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6

Дата складання повного тексту рішення 2.01.2019р.

Суддя Остапчук Т.В.