Вирок № 79335330, 22.01.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6740/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Козачук О.М.,

при секретарях Воробйові І.О.,Смоляр О.В., Долі М.А., Склярук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 04.11.2002 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 28.09.2006 року Подільським районним судом м. Києва до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 11.12.2009 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 20.03.2012 року змінено невідбуте покарання на обмеження волі, звільнений умовно-достроково 19.10.2012 року відповідно до ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 11.10.2012 року; 17.05.2013 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі; 20.06.2013 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК Українидо 4 років 3 місяців позбавлення волі; 01.08.2013 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 21.06.2017 року з Бучанської ВК Київської області № 85 по відбуттю строку покарання,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Польщикова І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, 25.03.2018 року, приблизно о 13 годині 10 хвилин, перебував у магазині «Домашній текстиль», який належить ТОВ «ТК-Домашній текстиль», що знаходиться по вулиці Р. Окіпної, 3-а, в місті Києві. У цей час, у ОСОБА_1 виник умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме - комплекту постільної білизни. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_1 підійшов до торгової полиці та взяв один комплект постільної білизни «Двоспальний бязь преміум «Home Lin» осінь (наволочки 50х70 - 2 шт.), арт. 122823, закупівельною вартістю 634 грн. 44 коп., який таємно заховав під куртку, у яку був одягнений. Так, ОСОБА_1 впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, направився до виходу з магазину «Домашній текстиль» не розрахувавшись за вказаний товар, пройшов касову зону та вийшов з магазину. У подальшому ОСОБА_1 викраденим майном розпорядився на власний розсуд, таким чином завдав ТОВ «ТК-Домашній текстиль» майнової шкоди на суму 634 гривні 44 копійки.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе за ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю та показав, що дійсно 25.03. 2018 року, приблизно о 13 год. 15 хв. знаходився по вул. Р. Окіпної, 3-а у приміщенні магазину «Домашній текстиль», підійшовши до полиці з товаром, побачив комплект постільної білизни, в цей час у нього виник умисел на таємне викрадення зазначеного майна, при цьому, він взяв з полиці комплект постільної білизни, який заховав під куртку, після чого вийшов з магазину, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин кримінального провадження, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових документів, а саме: протоколу перегляду цифрового відеозапису від 20.04.2018 року; постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, а також документів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та дослідженими письмовими документами.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину у тому, що ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, й тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 185 КК України.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості, конкретні обставини кримінального провадження, дані про його особу, а саме: під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, негативно характеризується за місцем проживання, раніше судимий.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_1, вищезазначених даних про його особу, конкретних обставин кримінального провадження, суд вважає, що його перевиховання і виправлення неможливо без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для застосування ст. 75 КК України.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 не обрано.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Речові докази у кримінальному проваджені, а саме: диск Videx із записом з камер відеоспостереження магазину «Домашній текстиль» - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя