Ухвала суду № 79334939, 18.01.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10687/18

Провадження № 2-др/727/3/19

Ухвала

про відмову у прийнятті додаткового рішення

18 січня 2019 року м.Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці

в складі головуючого судді Волошина С.О.

секретар судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці справу за заявою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, представник позивача адвокат ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, Державного казначейства служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої незаконними діями, бездіяльністю органу державної влади, -

В С Т А Н О В И В:

14.01.2019 року адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу.

В заяві вказує, що відповідно до договору про надання правничої допомоги від 30.12.2016 року, ним надається правнича допомога позивачу ОСОБА_3.

За надання правничої допомоги ОСОБА_3 зобов’язався сплачувати гонорар в розмірі 850 грн. за годину участі адвоката у судовому засіданні, підготовку позовної заяви та доданих матеріалів, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. За вивчення наданих позивачем матеріалів та підготовку позовної заяви, ОСОБА_3 сплачено 5950грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, просить стягнути з ГУНП України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_3 5950 грн. судових витрат, зокрема на правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 п. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених відповідною статтею ЦПК, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими вимогами на загальних підставах. При порушені питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Згідно ч.3, ч.4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Сторони в судове засідання у відповідності до ч.4 ст.270 ЦПК України, не викликались.

Дослідивши матеріали справи із наявними в них заявою та судовим рішенням, суд приходить до висновку про необхідність винесення ухвали про відмову в прийнятті додаткового рішення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 09.01.2019 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрована адреса проживання в Україні: м.Заставна, вул.О.Кобилянської, 4, Чернівецька область, фактично проживаючого за адресою ФРН (Germany), 13159, м.Берлін (Berlin), вул.Гауптштрассе, 31, 8000 (вісім тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди, завданої бездіяльністю Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області щодо ненадання ОСОБА_3 можливості прийняти участь у розгляді його скарги від 12 листопада 2017 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Судові витрати по справі компенсовано за рахунок Держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а.с.134-142).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України визначено, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 2 ст.15 ЦПК України визначено, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст.26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

У пункті 4 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п'ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009). Звернення до суду для захисту конституційного права кожного на правову допомогу безпосередньо на підставі частини третьої статті 8 Конституції України гарантується.

Статтею 19 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Судом встановлено, що адвокат ОСОБА_2 здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №257, виданого Чернівецькою обласною КДКА від 21.04.2009 року. Відомості про отримувача коштів - адвоката ОСОБА_2 внесено до Єдиного реєстру адвокатів України, в якому відсутні які-небудь відмітки про зупинення або заборону на зайняття адвокатською діяльністю за весь час в т.ч. в період надання правової допомоги позивачу. Доступ до реєстру є загальнодоступним в мережі Інтернет.

Склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги від 30 грудня 2016 року (а.с.20-21).

Актом прийняття виконаних робіт згідно договору про надання правової допомоги від 30.12.2016 року передбачено обсяг виконаних робіт: надання консультації, вивчення нормативного матеріалу та судової практики, визначення позиції по справі – 3 години (за 1год. - 850грн.) – 2550грн.; підготовка позовної заяви – 4 години (за 1год. - 850грн.) – 3400грн. Оплата робіт здійснена ОСОБА_3 10.01.2019 року на підставі квитанції №1 (а.с.147-148).

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, як вбачається з матеріалів справи, представником позивача на виконання ухвали судді про залишення позову без руху, подано 05.11.2018 року попередній орієнтований розрахунок судових витрат у відповідності до вимог ст.175 ч.3 п.9 ЦПК України.

Однак, представник позивача у відповідності до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України до закінчення судових дебатів не зробив відповідну заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Також, в поданій 09.01.2019 року заяві, представник позивача ОСОБА_2 просив розглядати цивільну справу у його та позивача відсутність, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, однак жодних заяв про відшкодування з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу не заявляв.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити представнику позивача ОСОБА_2 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі, оскільки дана заява не вказує на наявність підстав для винесення додаткового рішення в розумінні ст.270 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 141, 175, 270, 354 ЦПК України, ч.1 п.15 п.п.15.5 розділу ХІІ. Перехідних положень ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Відмовити у прийнятті додаткового рішення за заявою представника позивача адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, представник позивача адвокат ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, Державного казначейства служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої незаконними діями, бездіяльністю органу державної влади.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду або через суд першої інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасники справи, яким ухвала суду не була вручена у день її проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

СУДДЯ : С.О. Волошин