Вирок № 79334802, 22.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/259/19 Справа № 693/569/18 Категорія: ч. 2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Яценко Г. М. Доповідач в апеляційній інстанції Іваненко І. В.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Іваненка І. В. Биби Ю. В., Дмитренка М. І. Семчук А. В.з участю прокурораЖужбицької Т. О.

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Жужбицької Т. О. на вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Степанці Канівського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, українця, громадянина України, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75, ст. 76 КК України звільнено від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 не обирався.

Стягнуто з ТОВ «ТРАНС - ЛОГІСТИК» на користь ОСОБА_8 130 141,64 грн. матеріальної шкоди та 119 858,36 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ТОВ «ТРАНС - ЛОГІСТИК» на користь ОСОБА_9 243 563,50 грн. матеріальної шкоди та 106 436,50 грн. моральної шкоди.

Затверджено між сторонами за цивільними позовами потерпілих ОСОБА_8 й ТОВ «ТРАНС -ЛОГІСТИК» в особі представника ОСОБА_10, діючого на підставі довіреності від 29.12.2017 року, та ОСОБА_7 мирову угоду.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № 4-001641 від 13.09.2017 року у розмірі 1 979,20 грн.; за проведення експертизи автотехнічного стану транспортного засобу від 14.05.2018 року № 4-00409 у розмірі 1 144,00 грн.; за проведення транспортно-трасологічної експертизи від 13.11.2017 року № 4-001639 у розмірі 2 379,52 грн., -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7, 09 липня 2017 року близько 04 години 30 хвилин, керуючи автомобілем «SCANIA P250», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Київ - Одеса зі сторони м. Одеси у напрямку м. Києва, у порушення вимог п.п. 2.3. б) 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, знаходячись на 147 км + 800 м вказаної дороги неподалік м. Жашкова Черкаської області, у момент виникнення перешкоди для його руху, яку він об'єктивно був спроможний виявити, у вигляді нерухомого автомобіля «DAEWOO MATIZ», реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходився на крайній правій смузі руху автодороги у напрямку м. Києва, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого транспортного засобу аж до зупинки транспортного засобу або забезпеченого для інших учасників руху його об'їзду та допустив наїзд на задню частину останнього автомобіля та пішохода ОСОБА_11, який знаходився біля його задньої лівої частини.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 згідно з висновком судово-медичної експертизи від 09.08.2017 р. № 270 отримав тяжкі тілесні ушкодження у виді черепної-мозкової травми, закритої тупої травми грудної клітки та живота, закритої тупої травми заочеревинного простору, відкритих уламкових переломів лівої малої та великої гомілкової кісток, від яких він ІНФОРМАЦІЯ_9, знаходячись у відділенні інтенсивної терапії Жашківської центральної районної лікарні, помер.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «SCANIA P250», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_7, а саме вимог пунктів 2.3 б) та 12.3 ПДР, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 4/409 від 14.05.2018 року знаходиться у причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у виді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_11

Під час розгляду кримінального провадження між ОСОБА_8 (цивільний позивач - 1), ОСОБА_9 (цивільний позивач - 2) та ТОВ «ТРАНС - ЛОГІСТИК» в особі представника ОСОБА_10, діючого на підставі довіреності від 29.12.2017 року, й ОСОБА_7 було укладено мирову угоду за наступних умов:

- Відповідач - ТОВ «ТРАНС - ЛОГІСТИК», зобов'язується сплатити 250 000 грн. (двісті п'ятдесят тисяч гривень) на банківський рахунок цивільного позивача 1 протягом десяти календарних днів з моменту підписання та затвердження судом дійсної Угоди.

- Відповідач - ТОВ «ТРАНС - ЛОГІСТИК», зобов'язується сплатити 350 000 грн. (триста п'ятдесят тисяч гривень) на банківський рахунок цивільного позивача 2 протягом десяти календарних днів з моменту підписання та затвердження судом дійсної Угоди.

Сторони погодили, що судові витрати, понесені цивільними позивачами, включають витрати на надання правової допомоги, не підлягають компенсації цивільним позивачам.

Сторони погодили та визнають, що кошти, визначені у п.1 цієї угоди включають у себе матеріальну шкоду у розмірі 130 141,64 грн. (сто тридцять тисяч сто сорок одну гривень 64 копійки) та моральної шкоди у розмірі 119 858,36 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім гривень 36 копійок), що завдано обвинуваченим за наслідками ДТП, яка сталася 09.07.2017 року близько 04 год. 30 хв. на 147 км + 800 м автодороги Київ - Одеса, включають 115 200,00 грн. (сто п'ятнадцять тисяч двісті гривень) у порядку ст. 1200 ЦК України.

Сторони погодили та визнають, що кошти, визначені у п.2 цієї угоди, включають у себе матеріальну шкоду у розмірі 243 563,50 грн. (двісті сорок три тисячі п'ятсот шістдесят три гривні 50 копійок) та моральну шкоду у розмірі 106 436,50 грн. (сто шість тисяч чотириста тридцять шість гривень 50 копійок), що завдані обвинуваченим за наслідками ДТП, яка сталася 09.07.2017 року близько 04 год. 30 хв., на 147 км + 800 м автодороги Київ - Одеса, включають 230 400,00 грн. (двісті тридцять тисяч чотириста гривень) у порядку ст. 1200 ЦК України.

У разі порушення термінів відповідачем п.1 та п.2 вказаної угоди, відповідач сплачує за вимогою цивільних позивачів пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день порушення від неперерахованої суми.

Після належного виконання угоди, цивільні позивачі підтверджують, що не будуть мати претензій та пред'являти вимоги до цивільного відповідача та обвинуваченого за наслідками ДТП, яка сталася 09.07.2017 року близько 04 год. 30 хв. на 147 км + 800 м автодороги Київ-Одеса з вини обвинуваченого.

З моменту виконання дійсної угоди, а саме проведення виплат згідно з п. 1 та п. 2 угоди, цивільні позивачі підтверджують право регресу (зворотної вимоги) за наслідками ДТП, що сталася 09.07.2017 року близько 04 год. 30 хв. на 147 км + 800 м автодороги Київ-Одеса з вини обвинуваченого до цивільного відповідача. Сторони підтверджують, що вказана угода стосується лише прав та обов'язків сторін у справі № 693/596/18.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 21.11.2018 р. та ухвалити новий, яким засудити ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України просить звільнити його від відбування основного покарання, встановивши іспитовий строк на 3 роки. Просить дослідити дані, яка характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7

Не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації дій, прокурор вважає, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність..

Вказує, що суд першої інстанції не врахував в повній мірі вимог ст. ст. 50, 65 КК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» та дійшов хибного переконання щодо призначення покарання із звільненням від відбування як від основного, так і додаткового виду покарання, обвинуваченого ОСОБА_7, що є не вмотивованим і безпідставним.

Звертає увагу, що при призначенні відповідного покарання обвинуваченому судом було враховано, що цей злочин є необережним, але повною мірою не взято до уваги тяжкість злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, а наслідки у виді смерті людини - непоправні, тобто призначення додаткового виду покарання в такому випадку є доцільним для виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нового злочину.

Разом з цим, суд, звільнивши обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, застосувавши вимоги ст. 75 КК України, фактично звільнив його від додаткового покарання, застосував закон, який не підлягає до застосування, що призвело до призначення обвинуваченому покарання, яке є явно несправедливим внаслідок м'якості враховуючи тяжкі наслідки завдані кримінальним правопорушенням.

В судовому засіданні прокурор підтримав подану ним апеляційну скаргу з мотивів, які в ній наведені.

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечив проти апеляції прокурора в частині збільшення строку додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, просив в цій частині її відхилити. Вказав, що щиро розкаюється у вчиненому, але має хворих батьків, які потребують допомоги, в тому числі доставляння їх в лікарню автомобілем. При цьому вказав, що на вантажних автомобілях він вже не їздить, закривши відповідну категорію у своєму посвідчення водія, а працює слюсарем з ремонту автомобілів. Щодо збільшення іспитового строку поклався на розсуд суду. Також указав, що вже сплатив всі витрати на проведення експертиз й має повне порозуміння з потерпілими.

Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 згідно з телефонограмами № №1673, 1672 від 17.01.2018 р. повідомили, що не мають можливості прибути в судове засідання на апеляційний розгляд справи, тому просили проводити апеляційний розгляд без їх участі.

Представник ТОВ «ТРАНС - ЛОГІСТИК» також подав заяву про розгляд справи без їх участі.

За клопотанням прокурора та згодою інших учасників судового провадження у судовому засіданні були досліджені дані, які характеризують особу обвинуваченого.

Зокрема, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець с. Степанці, Канівського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, українець, громадянин України, раніше не судимий (а.с. 122-123; 127); згідно з посвідченням водія від 09.07.1994 року має дозвіл на керування транспортними засобами категорії В, С (а.с. 123); згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 має сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 124); за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно (а.с. 125-126); згідно з сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду та медичної довідки про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів у ОСОБА_7 наркологічних протипоказань до керування автотранспортом не виявлено (а.с. 132-133);

Заслухавши доповідача, думки учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, з урахуванням обставин справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Колегія суддів вважає, що висновок суду стосовно доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, наведених у вироку, відповідає матеріалам провадження і ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, яким суд дав належну оцінку; дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України вірно, що не оспорюється в апеляційній скарзі прокурора.

Відповідно до вимог ст. 66, 67 КК України, в якості обставин, що пом'якшують покарання, судом вірно враховано, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення; враховано мирову угоду укладену між обвинуваченим, потерпілими і цивільним відповідачем щодо відшкодування завданої шкоди та вірно взято до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого.

Суд обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відношення обвинуваченого ОСОБА_7 до вчиненого; позитивну характеристику обвинуваченого ОСОБА_7, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, де характеризується позитивно, а також думки потерпілих, які не наполягали на призначенні йому покарання, пов'язаного з реальним позбавленням волі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вбачає, що в цьому випадку, враховуючи необережний характер злочину, щире каяття обвинуваченого; позиції потерпілих, які не подавали апеляційних скарг; відсутність попередніх судимостей у обвинуваченого, його позитивну характеристику, наявність у нього на даний час постійного місця роботи та проживання; затвердження мирової угоди, на думку колегії суддів, застосування до обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням не виглядає безальтернативно необхідним. Колегія суддів вбачає, що виправлення засудженого можливе без відбування основного покарання.

Стосовно ж додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, колегія суддів погоджується з позицією прокурора, вбачаючи що призначення цього покарання на строк один рік явно не відповідає необхідності забезпечення превентивної функції покарання у ситуації, коли наслідками вчинення злочину є загибель людини. Тому колегія суддів вбачає, що це покарання має бути посилене до максимально можливого строку його застосування відповідно до положень КК України.

Разом з тим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може ухвалити рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», частиною 1 статті 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом першої інстанції за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_7 призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а на підставі ст. 75 КК України звільнено останнього від відбування призначеного йому судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, а також з покладенням на останнього обов'язків відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», положення ст. 75 КК України застосував не тільки до основного виду покарання, а й до додаткового виду покарання, звільнивши таким чином ОСОБА_7 від відбування обох цих покарань.

У зв'язку з вищенаведеним колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2018 року відносно ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання та звільнення особи від відбування покарання з випробуванням з ухваленням в цій частині нового вироку.

При цьому колегія суддів також погоджується з позицією прокурора, що визначений судом першої інстанції іспитовий строк для обвинуваченого стосовно звільнення його від відбування покарання з випробуванням на один рік є недостатньо тривалим строком випробування, протягом якого в цьому конкретному випадку можливо буде зробити висновки щодо виправлення особи без фактичного відбування визначеного судом основного покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст. 405, п. 3, ч. 1 ст. 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів,

з а с у д и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначення покарання та звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. ст. 75, 76 КК України.

Постановити в цій частині новий вирок.

Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, а також з покладенням на нього згідно з п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України обов'язків, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Копії вироку вручити сторонам.

Головуючий :

Судді :