Ухвала суду № 79332939, 22.01.2019, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/367/17 Провадження № 1-кп/613/11/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року Богодухівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

прокурора Кривошеї Я.В.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові кримінальне провадження №12016220220000863 від 21 жовтня 2016 року по обвинуваченню:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, який мешкає за адресою: м. Богодухів, вул. Грайворонська, 42 Харківської області, раніше судимого:

13 грудня 2013 року Богодухівський районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

10 квітня 2014 року Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 297, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим терміном 3 роки;

19 січня 2017 року Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі;

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Богодухівського районного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.4 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою, оскільки стосовно обвинуваченого обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії якої закінчується 28 січня 2019 року. Враховуючи існування ризиків, передбачених п.1, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу та його продовження, наявні і на даний час, а саме те, що ОСОБА_2 може переховуватись від суду, оскільки підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років; може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше неодноразово судимий у тому числі за вчинення корисливих злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_2 проти задоволення клопотання прокурора та продовження відносно нього строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, просив змінити йому міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Мотивуючи тим, що він перебуває під вартою близько двох років. Вважає ризики, на які в клопотанні посилається прокурор, необґрунтованими, оскільки наміру переховуватись він не має, має постійне місце проживання, за яким він зареєстрований, має міцні соціальні зв’язки.

Захисник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав думку обвинуваченого, просив змінити ОСОБА_2 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки прокурор не довів ризики, які зазначив в своєму клопотанні. Вважав, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпечена більш м’яким запобіжним заходом – цілодобовим домашнім арештом.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, розглянувши клопотання прокурора, приходить до слідуючого.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 30 листопада 2018 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28 січня 2019 року включно.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого ОСОБА_2 злочину із застосуванням насильства. Крім того, суд приймає до уваги ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Будь-яких даних про відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, а тому розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

На підставі викладеного, враховуючи, що на даний час суд продовжує розгляд кримінального провадження, допитує свідків сторони захисту, суд приходить до висновку, що застосування більш м’яких запобіжних заходів не можливо, та вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора, про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 – задовольнити.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою, продовжити до 22 березня 2019 року включно, з подальшим його утриманням в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор»

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя