Рішення № 79332751, 21.01.2019, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/2229/18

2/610/18/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2019 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді- Носова Г.С.,

при секретарі судового засідання - Виноградській О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Левківського М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №610/2229/18 2/610/18/2019 в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_4, та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_5, ОСОБА_6, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я фізичної особи,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої та малолітніх дітей, звернулася до суду з позовною заявою до ПрАТ СК «Еталон», в якій просить суд стягнути з відповідача на її користь, а також на користь та в інтересах її неповнолітніх дітей, законним представником яких виступає вона: 9987,60 грн. відшкодування пов'язаного із втратою годувальника, що належить до виплати ОСОБА_4; 32398,80 грн. відшкодування пов'язаного із втратою годувальника, що належить до виплати ОСОБА_5; 36052,80 грн. відшкодування пов'язаного із втратою годувальника, що належить до виплати ОСОБА_6; 24360,00 грн. відшкодування пов'язаного із втратою годувальника, що належить до виплати ОСОБА_3; 14616,00 грн. заборгованість зі сплати страхового відшкодування за страховим випадком від 01.06.2014 року пов'язаного з відшкодуванням моральної шкоди; 6400,00 грн. судових витрат пов'язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.06.2014 року о 20.40 год. по Савинському шосе в м. Балаклія Харківської області відбулась ДТП за участю водія ОСОБА_7, який керував автомобілем «Москвич-2140» р.н. НОМЕР_2 та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2101 р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8 Внаслідок ДТП водію ОСОБА_8 було завдано тяжких тілесних ушкоджень, від яких він загинув на місці події.

За фактом ДТП за ч.2 ст.286 КК України було відкрито кримінальне провадження № 12014220000000412. Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 13.08.2015 року застосовано до малолітнього ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 примусовий захід виховного характеру у виді передачі малолітнього під нагляд батькам, а саме матері ОСОБА_9 строком на 2 роки.

Отже, внаслідок завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, цивільно-правова відповідальність пов'язана з експлуатацією якого була застрахована за полісом АС №8708122 у ПрАТ СК «Еталон», позивач має право на відшкодування шкоди у визначеному розмірі.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Москвич 2140» р.н. НОМЕР_2, була застрахована за полісом АС № 8708122 (діючого на дату ДТП) у ПрАТ СК «Еталон», яке є особою відповідальною за відшкодування шкоди завданої здоров'ю позивача у зв'язку з настанням страхового випадку.

Листом від 08.08.2017 року відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, зазначивши, що ОСОБА_7 не є особою, що правомірно експлуатувала транспортний засіб на момент скоєння ДТП, у зв'язку з чим його цивільно-правова відповідальність не є такою, що застрахована відповідачем, і вказана подія не може бути визнана страховим випадком.

Ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 07 серпня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання .

06 вересня 2018 року від представника відповідача Левківського М.А. надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в позові у повному обсязі. Обґрунтовуючи заперечення проти позову, вказав що дорожньо- транспортна пригода, яка сталася 01.06.2014 року о 20.40 год. під керування ОСОБА_7 не може бути визнана страховим випадком у відповідності до ст. 6 ЗУ "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки 14-ти річний ОСОБА_7 не є особою, цивільна-правова відповідальність якого була застрахована за полісом АС/8708122 обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Транспортний засіб експлуатувався неповнолітнім на незаконних підставах.

27.09.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, у якій він зазначив, що неправомірне керування транспортним засовбом, не свідчить про те, що особа не правомірно володіє цим транспортним засобом. У випадку керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортним засобом відповідної категорії, то це є підставою не для відмови у виплаті страхового відшкодування, а для звернення страховика після виплати страхового відшкодуванння з регресним позовом до водія.

В запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача Левківський М.А. просив відмовити в позові у повному обсязі, вказав, що позивачем так і не було надано жодного документу, який би підтверджував правомірність володіння ОСОБА_7 транспортним засобом "Москвич 2140", н.з И888ХА на будь-якій із законних підстав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві, та у запереченнях на відповідь на відзив.

Вислухавши пояснення стрін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, надані в обґрунтування позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали Балаклійського районного суду Харківської області від 13.08.2015 року, 01.06.2014 року о 20.40 год. по Савинському шосе в м. Балаклія Харківської області відбулась ДТП за участю водія ОСОБА_7, який керував автомобілем «Москвич-2140» р.н. НОМЕР_2 та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2101 р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8 Внаслідок ДТП водію ОСОБА_8 було завдано тяжких тілесних ушкоджень, від яких він загинув на місці події. Застосовано до малолітнього ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 примусовий захід виховного характеру у виді передачі малолітнього під нагляд батькам, а саме матері ОСОБА_9 строком на 2 роки.

26.05.2017 року представником позивача ОСОБА_11 на адресу відповідача було направлено повідомлення про ДТП, в якому зазначено, що внаслідок ДТП загинув ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, що мешкав за адресою: АДРЕСА_1.

29.05.2017 року представником позивача на адресу ПрАТ СК «Еталон» направлено заяву на виплату страхового відшкодування у сумі 100000 грн. та 14616,00 грн. моральної шкоди.

Листом від 08.08.2017 року відповідач повідомив представника позивача про те, що ОСОБА_7 не є особою, що правомірно експлуатувала транспортний засіб Москвич 2140 р.н. НОМЕР_2 на момент скоєння ДТП, узв'язку з чим його цивільно-правова відповідальність не є такою, що застрахована страховою компанією «Еталон», і заявлена подія не може бути визнана страховим випадком. Враховуючи викладене, повідомив про відсутність правових підстав для здійснення страхового відшкодування за наслідками ДТП, яка сталась 01.06.2014 року за участю транспортного засобу Москвич 2140 р.н. НОМЕР_2, забезпеченого полісом АС № 8708122 під керуванням ОСОБА_7

Розпискою від 26.05.2017 року ОСОБА_12 матір загиблого ОСОБА_8 відмовилась від одержання належної частки страхового відшкодування на користь дружини ОСОБА_3

Розпискою від 26.05.2017 року ОСОБА_13 донька ОСОБА_8 відмовилась від одержання частки страхового відшкодування на користь дружини загиблого ОСОБА_3

Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 від 05.06.2014 року ОСОБА_8 помер 01.06.2014 року.

Із довідки про причину смерті № 139 від 02.06.2014 року вбачається, що ОСОБА_8 1980 р.н. помер ІНФОРМАЦІЯ_9 від закритої травми тулубу.

ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 31.07.1999 року, актовий запис № 43.

Відповідно до довідки про склад сім'ї від 25.05.2017 року Андріївської селищної ради Балаклійського району Харківської області, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та має склад сім'ї: ОСОБА_3, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_5 -син, ОСОБА_6 - син.

ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 є донькою ОСОБА_8 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_5 від 05.04.1998 р.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 є сином ОСОБА_8 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_6 від 22.03.2000 р.

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 є сином ОСОБА_8 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_7 від 10.08.2007 р.

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 є сином ОСОБА_8 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_8 від 11.11.2008 р.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Москвич 2140» р.н. НОМЕР_2, була застрахована за полісом АС № 8708122 (діючого на дату ДТП) у ПрАТ СК «Еталон», що не заперечувалось та визнано відповідачем, а також зазначено останнім особисто у листі про відмову у виплаті страхового відшкодування.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно п. 27.3 cт. 27 вказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам та дітям. Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування шкоди, пов'язаного із втратою годувальника та моральної шкоди, в межах встановленого законом розміру.

Відповідно до ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Відповідно до ч. 2 cт. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги від 18.01.2018, сума вартості послуг за яким становить 6400 грн. та підтверджено рахунком-фактурою від 31.01.2018 року та квитанцією № N03QB60193 від 06.02.2018 року.

Згідно вимог ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК Українив становлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Виходячи з ч. 3 вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно матеріалів справи, акту виконаних робіт, ОСОБА_3 надана правнича допомога адвоката у вигляді консультації, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи; опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини між позивачем та відповідачем; формування правової позиції по веденню справи; формування переліку необхідних доказів для підтвердження позовних вимог; правовий аналіз наявних доказів, підготовка, написання та надсилання позовної заяви в суд, що в загальному розмірі склало 6400,00 грн., які сплачені ОСОБА_3 згідно з рахунком-фактурою № 31-01/01 від 31.01.2018.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до п. 3 роз'яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили та керуючись принципом розумності, справедливості.

Згідно статті 26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Таким чином, враховуючи, що в результаті ДТП помер чоловік та батько дітей позивача, суд приходить до висновку, що відшкодування шкоди позивачам підлягає за рахунок відповідача.

Аналізуючи наведені обставини, досліджені докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо задоволення вимог позивача та відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в особі їх законного представника ОСОБА_3 внаслідок смерті годувальника (батька) - ОСОБА_8 та дружині загиблого ОСОБА_3, заподіяної у ході дорожньо-транспортної пригоди джерелом підвищеної небезпеки, стягнення моральної шкоди, а також стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 6400 грн.

Відповідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1174 грн. 15 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 8, 11, 16, 22, 23, 192, 524, 533, 536, 625, 627-629, 632, 901, 903, 1048, 1167, 1212-1214 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_3, а також на користь та в інтересах її неповнолітніх дітей, законним представником яких виступає ОСОБА_3:

- 9 987,60 грн. відшкодування пов'язаного із втратою годувальника, що належить до виплати ОСОБА_4;

- 32 398,80 грн. відшкодування пов'язаного із втратою годувальника, що належить до виплати ОСОБА_5;

- 36 052,80 грн. відшкодування пов'язаного із втратою годувальника, що належить до виплати ОСОБА_6;

- 24 360,00 грн. відшкодування пов'язаного із втратою годувальника, що належить до виплати ОСОБА_3.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_3 14 616,00 грн. заборгованість зі сплати страхового відшкодування за страховим випадком від 01.06.2014 року пов'язаного з відшкодуванням моральної шкоди та 6400,00 грн. судових витрат пов'язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь держави судовий збір у розмірі 1 174 ( одна тисяча сто сімдесят чотири) грн. 15 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон», місцезнаходження: 03057, м. Київ вул. Дегтярівська б.33-Б, 2-1 під'їзд, код ЄДРПОУ 20080515.

Суддя