Рішення № 79331661, 22.01.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/313/2019

Справа № 537/5979/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2019 р. Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Маханькова О.В.,

за участі секретаря судового засідання Скічко Н.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Крюківського районного суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третіх осіб Кременчуцької міської ради Полтавської області , ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням -

В С Т А Н О В И В :

До Крюківського районного суду м.Кременчука звернулася ОСОБА_4 з позовом та прохала ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог повідомила, що проживає в АДРЕСА_3. Квартира не приватизована та належить до державного житлового фонду Кременчуцької міської ради Полтавської області. Підставою для заселення до квартири був ордер № 1467 від 15.10.1974 р., виданий виконкомом міської Ради депутатів трудящих м.Кременчука на ім.*я позивача (дошлюбне прізвище ОСОБА_5) ОСОБА_4

Окрім позивача в зазначеній квартирі зареєстровані та проживають :син позивача - ОСОБА_3, та його дружина ОСОБА_2, що підтверджується довідкою про склад сім*ї, виданою 07.11.2018 року. Окрім вищезгаданих осіб в квартирі зареєстрований відповідач, внук позивачки - ОСОБА_5.

Починаючи з січня 01.01.2016 року по теперішній час відповідач в квартирі не проживає. Комунальні платежі не сплачує, участі в утриманні житла не приймає, кореспонденцію за даною адресою не отримує, особистих речей в будинку не має і взагалі житловим приміщенням не користується .

Крім того, оскільки, за вищевказаною адресою відповідач зареєстрований, але фактично не проживає, у позивача виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, але фактично нараховуються на 4х зареєстрованих осіб у жилому приміщені осіб.

На даний час відповідач добровільно знятися з реєстрації місця проживання у будинку відмовляється, спірним житловим приміщенням не користується понад 6 місяців без поважних причин,відповідач добровільно припинив проживання у вказаній квартирі та має власну сім*ю з якою постійно проживає.Зазначені обставини підтверджуються актом про не проживання від 07.11.2018 року, складеним фахівцем ТОВ «Місто для людей Кременчук». Тому прохала суд задовольнити позов та зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2.

В судовому засіданні представник позивача. на позовних вимогах наполягає , прохає суд позов задовольнити.

В судовому засідання треті особи не заперечують проти задоволення позовних вимог.

Третя особа - Кременчуцька міська рада в судове засідання не з*явилися,направили клопотання про слухання справи за їх відсутність.

Відповідач в судове засідання не з'явився, направив клопотання про слухання справи за його відсутністю. З позовними вимогами згоден. Прохав їх задовольнити.

Суд, вивчивши та проаналізувавши надані суду докази встановив наступне.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Судом встановлено, що позивач зареєстрована та проживає в АДРЕСА_3. Квартира не приватизована та належить до державного житлового фонду Кременчуцької міської ради Полтавської області. Підставою для заселення до квартири був ордер № 1467 від 15.10.1974 р., виданий виконкомом міської Ради депутатів трудящих м.Кременчука на ім.*я позивача (дошлюбне прізвище ОСОБА_5) ОСОБА_4

Окрім позивача в зазначеній квартирі зареєстровані та проживають :син позивача - ОСОБА_3, та його дружина ОСОБА_2, що підтверджується довідкою про склад сім*ї, виданою 07.11.2018 року. Окрім вищезгаданих осіб в квартирі зареєстрований відповідач - внук ОСОБА_5.

Починаючи з січня 01.01.2016 року по теперішній час відповідач в квартирі не проживає. Комунальні платежі не сплачує, участі в утриманні житла не приймає, кореспонденцію за даною адресою не отримує, особистих речей в будинку не має і взагалі житловим приміщенням не користується

Конституція України у статті 3 декларує положення про те, що "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави". Дане положення - одна з фундаментальних основ конституційного ладу України.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ч. І ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч,2 ст.29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин; а також \ старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 177 ЖК України передбачено, громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку а під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Відповідно до п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення, або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідач не вчиняє дій, щодо самостійного зняття з реєстрації проживання , а тому позивач вимушена звернутися до суду.

Пункт 7 ст. 92 Конституції України встановлює, що правовий режим власності визначається виключно законами України.

Стаття 321 ЦК України встановлює непорушність права власності. Зокрема, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В контексті ст.15 ЦК України право на захист порушеного права виникає у особи в разі його порушення, а способи захисту порушеного права прямо передбачені ст.16 ЦК України.

Доводячи суду обґрунтованість заявлених вимог, позивач просить винести рішення про захист порушеного права шляхом прийняття рішення про зняття відповідача з реєстрації місця проживання.

Здійснюючи судочинство на засадах змагальності сторін, суд, провівши аналіз представлених у справі доказів, з врахуванням рівності прав сторін щодо їх подання та доведення перед судом їх переконливості, дійшов висновку про те, що в суді знайшов підтвердження факт, що відповідач не проживає в приміщенні більше шести місяців, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, а спосіб захисту порушеного права цілком відповідає вимозі ст. 16 ЦК України.

На даний момент відповідач не проживає в зазначеній квартирі, починаючи з січня 2016 року, але добровільно знятися з реєстрації проживання не бажає, тобто своїми діями створює перешкоди позивачу в користуванні житлом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою №20 в будинку №27 по вул..Велика Набережна в м.Кременчуці .

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третіх осіб Кременчуцької міської ради Полтавської області, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.47,92 Конституції України ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 81,141,263-266 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третіх осіб Кременчуцької міської ради Полтавської області , ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити..

Визнати ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: О.В. Маханьков

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.01.2019 року.