Ухвала суду № 79331289, 22.01.2019, Зіньківський районний суд Полтавської області

Зіньківський районний суд в Полтавській області

________________

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 530/1816/18

Номер провадження 1-кп/530/20/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2019 р. Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., секретаря Стрілець Л.Г.,за участю прокурора Маюри С.В., розглянувши в підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про зміну застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою по матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170170000445 від 09.11.2018 року, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 - Ганнівка, вул.40-річчя Перемоги, 7, Зіньківського району Полтавської області, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимому, -

В С Т А Н О В И В :

Досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170170000445 за ч.2 ст.185 КК України.

Заявлене клопотання прокурор мотивує тим, що ОСОБА_1, будучи раніше судимим: 17.11.2010 року Зіньківським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;

- 23.09.2011 року Зіньківським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ст.70 КК України до 1 року 3 міс. позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України приєднано 3 міс. позбавлення волі за вироком Зіньківського районного суду від 17.11.2010 року, остаточно засуджений до 1 року 3 міс. позбавлення волі, звільнений 16.11.2012 року по відбуттю покарання;

- 02.04.2014 року Зіньківським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки, знятий з обліку 26.04.2016 року по відбуттю покарання;

- 27.07.2018 року Зіньківським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки.

Однак маючи не зняту та не погашену судимість на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин за наступних обставин.

У період часу з 23 год. 00 хв., 06.11.2018 по 08 год. 00 хв., 07.11.2018 (більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_1, перебуваючи в якості гостя у приміщенні житлової кімнати «зали» будинку № 23 по вул. Миру у с. Тарасівка Зіньківського району, Полтавської області, за місцем проживання ОСОБА_2, з корисливою метою, шляхом вільного доступу, зі столу, розташованого у приміщенні вказаної кімнати, таємно, протиправно, викрав цифровий фотоапарат «Casio 5X» 16.1 NEGA PIXELS, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №4275 від 16.11.2018, становить 550 (п’ятсот п’ятдесят) гривень, який належить потерпілому ОСОБА_2, чим спричинив останньому майнової шкоди на вказану суму. Зазначеним викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, шляхом його продажу ОСОБА_3 за 200 грн.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, ОСОБА_1, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. "С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні було встановлено, що Зіньківським районним судом було призначено підготовчий судовий розгляд у справі за розглядом обвинувального акту відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.1 85 КК України на 05.12.201 8, однак розгляд не відбувся. Обвинувачений ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлений про розгляд підготовчого засідання, не з’явився до Зіньківського районного суду в призначений час. Окрім того, про причини неявки суд ним повідомлено не було, попри те, що повістка йому надійшла за 20 днів до підготовчого судового розгляду. Вказане свідчить про не виконання покладених на нього обов’язків ухвалою Зіньківського районного суду від 23.11.2018, а саме прибути за викликом до слідчого, прокурора, суду.

Окрім того, при поданні до суду вказаного клопотання сторона обвинувачення наголошує на наявність обґрунтованої підозри та направленого обвинувального акту у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, що є підставою для застосування запобіжного заходу, а також на наявність наступних обставин, які враховувалися при його винесенні, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення; відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи чи навчання, що могло б забезпечити його життєдіяльність без вчинення злочинів; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України; вік, стан здоров’я; міцність соціальних зв’язків, наявність у нього родини та утриманців; майновий стан підозрюваного.

Також, під час вирішення питання про доцільність обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом, при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Метою застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_1 є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам (ст. 177 КПК України): переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка та потерпілого; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Окрім того, ОСОБА_1 може впливати на свідка ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Разом з тим, ОСОБА_1, будучи 17.07.2018 засудженим Зіньківським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, у період відбуття іспитового строку вчинив новий корисливий злочин, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став, і у подальшому може продовжити свою злочинну діяльність. Зі слів ОСОБА_1 мати проживає в Росії.З огляду на його матеріальні можливості та існуючу ситуацію в Україні, оскільки на даний час в зв'язку із проведенням в Україні антитерористичної операції та наявності непідконтрольних Україні територій, обвинувачений може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування та ризик скоєння іншого злочину).

Згідно ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати, зокрема, на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти, зокрема, інше кримінальне правопорушення. Відповідно до ч.2 цієї статті, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті. Статтею 178 КПК України встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

При розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує також загальні положення ч.3 ст.176 КПК України, виходячи з встановленого КПК України принципу змагальності сторін, про те, що слідчий, прокурор, якщо не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам, то слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу.

Нормами ч.1 ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Існування вказаних ризиків прокурор обґрунтовує тим, що відповідно до ухвали від 23.11.2018 року, ОСОБА_1 постійно змінює місце свого проживання, що підтверджується рядом документів, а саме: відповідно до вироку Зіньківського районного суду Полтавської області від 27.07.2018 останній проживав у ІНФОРМАЦІЯ_6, по вул. 40-річчя Перемоги, 7; відповідно до характеристики ОСОБА_1 від 13.11.2018, наданої депутатом Зіньківської міської ради ОСОБА_4, ОСОБА_1 на даний час фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_7; разом з тим, відповідно до даних паспорта громадянина України ОСОБА_1, останній зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_8, що свідчить про відсутність його постійного місця проживання, та у подальшому сприятиме переховуванню від органів досудового розслідування та суду. Окрім того ОСОБА_1 може впливати на свідка ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Разом з тим, ОСОБА_1, будучи 17.07.2018 року засудженим Зіньківським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, у період відбуття іспитового строку вчинив новий корисливий злочин, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став, і у подальшому може продовжити свою злочинну діяльність.

ОСОБА_1 в даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, який є злочином середньої тяжкості, і кваліфікується як крадіжка, вчинена повторно, за даний злочин законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років, він раніше судимий, в даний час офіційно ніде не працює, дана сукупність обставин та відомостей про особу підозрюваного, в контексті розгляду питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (який є найбільш суворим із запобіжних заходів) свідчать достеменно про те, що він буде переховуватися від органів досудового слідства, перебуваючи на волі може продовжити свою злочинну діяльність, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об’єктивної істини у кримінальному провадженню, та може незаконно вплинути на свідків в кримінальному провадженні та вчиняти інші протиправні діяння. Тобто, в своїй сукупності, саме в контексті клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, такі дані вказують на існування ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, що підозрюваний ОСОБА_1 може впливати на встановлення істини по кримінальному провадженню, впливати на свідків, вчиняти інші протиправні діяння, про що вказано у клопотанні.

Отже, системний аналіз наданих суду матеріалів клопотання в сукупності з поясненнями самого ОСОБА_1, який вину у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України визнав, розкаювався. Суд бере також до уваги, що обвинувачений, ОСОБА_1 в судове засідання 27.12.2018 року не з’явився без поважної причини.

Судом встановлено, що згідно Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170170000445 від 09.11.2018 року, до ЄРДР внесені відомості про виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України

Згідно ухвали від 23.11.2018 року, про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України вказано, докази - протокол огляду від 08.11.2018 року, під час якого у ОСОБА_3 вилучено цифровий фотоапарат «Casio 5X» 16.1 NEGA PIXELS, який останній придбав у ОСОБА_1; протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 09.11.2018 року; висновком судово-товарознавчої експертизи № 4275 від 16.11.2018 року, відповідно до якого ринкова вартість цифрового фотоапарата «Casio 5X» 16.1 NEGA PIXELS складає 550 грн.; речовим доказом - цифровим фотоапаратом «Casio 5X» 16.1 NEGA PIXELS; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 13.11.2018 року,протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 від 22.11.2018 року. З характеристики ОСОБА_1 вбачається, що він проживає у ІНФОРМАЦІЯ_9 без реєстрації в господарстві ОСОБА_5, має неодноразові приводи в поліцію, ніде не працює. Аналізуючи доведеність прокурором обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України в контексті положень п.1 ч.1 ст.194 КПК України, суддя приходить до висновку, що виходячи з показань потерпілого та свідків, що додані до клопотання, а також протоколів огляду місця подій, прокурором в судовому засіданні при розгляді вказаного клопотання, в межах предмету його розгляду, доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Встановлюючи та аналізуючи наявність поданих доказів про обставини, які передбачені п.2 та п.3 ч.1 ст.194 КПК України (ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу та недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів), в межах внесеного клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя приходить до висновку, що при розгляді даного клопотання обставини, передбачені п.2 та п.3 ч.1 ст.194 КПК України є недостатньо доведеними, виходячи з таких підстав.

У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Одночасно, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує доведеність на даний момент стороною обвинувачення наявності обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, а відтак вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні середньої тяжкості злочину - до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу підозрюваного, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.Відповідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Суд, враховуючи вимоги КПК України, вважає за доцільне змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід на тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23, 314-316, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора щодо зміни застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою ОСОБА_1- задоволити.

Змінити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, українцю, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_10, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, раніше судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 20.03.2019 року.

Одночасно визначити заставу, після внесення якої ОСОБА_1 звільняється з-під варти, в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 37060 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок отримувача: ТУ ДСАУ в Полтавській області, р/р 37314008015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855, МФО 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім'я, по - батькові платника застави.

Роз'яснити обвинуваченому зміни застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою ОСОБА_1, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Полтавська державна установа ВП( №23).

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Полтавська державна установа ВП(№23)" негайно має здійснити розпорядження про звільнення зміни застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на заставу ОСОБА_1 з-під варти та повідомити письмово суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_1 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Уповноважена службова особа Державної установи "Полтавська державна установа ВП(23) у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_1 зобов'язана роз'ясняти йому, або застоводавцю обов'язки, покладенні на обвинуваченого та наслідки їх невиконання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися без дозволу суду з місця свого проживання;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати до суду за першою вимогою.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у вигляді тримання під вартою.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Судове засідання призначити на 14.03.2019 року о 15 год. 30 хвилин в залі Зіньківського районного суду Полтавської області, за участю прокурора, обвинуваченого, свідків, згідно обвинувального акта.

Доставити обвинуваченого ОСОБА_1, який утримується під вартою в Полтавському слідчому ізоляторі №23 ( м. Полтава, вулиця Пушкіна, 91) в підготовче судове засідання на 14.03.2019 року о 15 год. 30 хвилин.

Виконання ухвали доручити Зіньківському ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області та начальнику ізолятора тимчасового тримання №4 ГУНП в Полтавській області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12018170170000445 від 09.11.2018 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення

Ухвала оскарженню не підлягає.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області ОСОБА_6