Ухвала суду № 79329425, 26.12.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/9424/17

Провадження №2-зз/359/35/2018

УХВАЛА

26 грудня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Коробові О.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: державне підприємство «Сетам», Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_5, публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про визнання незаконними та скасування протоколу та акту проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання квартири з електронних торгів та рішення про державну реєстрацію права власності на цей об’єкт нерухомого майна, визнання права власності на квартиру та витребування цього об’єкта нерухомого майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

В листопаді 2018 року представник відповідача ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаною заявою та посилається на те, що ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 7 грудня 2017 року з метою забезпечення позову був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1. Однак рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 23 листопада 2018 року було відмовлено у задоволенні позову. Ця обставина свідчить про те, що потреба у подальшому забезпеченні позову відпала. Тому представник відповідача ОСОБА_4 просить суд скасувати арешт квартири АДРЕСА_1, накладений на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду від 7 грудня 2017 року.

Представник відповідача ОСОБА_3 не з’явився у судове засідання. Як вбачається з ч.2 ст.158 ЦПК України, його неявка не перешкоджає розгляду заяви.

ОСОБА_1 заперечує проти задоволення заяви. В обґрунтування своїх заперечень вона посилається на те, що нею подано апеляційну скаргу на рішення суду. Ця обставина свідчить про те, що розгляд цивільної справи ще не закінчений, а потреба у забезпеченні позову не припинилась. Тому ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні заяви.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 підтримує заяву та наполягає на її задоволення.

Вислухавши пояснення позивача та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, а також дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов до таких висновків.

Встановлено, що ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 7 грудня 2017 року з метою забезпечення позову був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ч.10 цієї ж статті у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Дійсно, рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 23 листопада 2018 року у задоволенні позову, пред’явленого ОСОБА_1, було відмовлено. Водночас, позивач подав апеляційну скаргу на судове рішення. Ця обставина свідчить про те, що рішення суду не набрало законної сили, а потреба у забезпеченні позову не припинилась.

З огляду на це суд вважає, що підстави для скасування арешту квартири АДРЕСА_1відсутні. Заява представника відповідача ОСОБА_3 є передчасною, тому в її задоволенні належить відмовити.

Відповідно до п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як роз’яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і осново-положних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «ОСОБА_6 проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов’язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).

Безумовно, продовження дії арешту квартири є втручанням у право відповідача на мирне володіння цим об’єктом нерухомого майна. Водночас, таке втручання залишається необхідним, оскільки воно спрямовано виключно на забезпечення виконання можливого рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову. Крім того, арешт квартири полягає лише в позбавленні ОСОБА_4 спроможності розпоряджатись цим об’єктом нерухомого майна та не перешкоджає вільно володіти та користуватись ним. Ці обставини свідчать про те, що накладення арешту на квартиру відповідача відповідає п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та не порушує п.1 ст.1 Першого протоколу до цієї ж Конвенції.

Суд вважає, що наведені обставини є додатковою підставою для відмови у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись п.1 ч.1, ч.2 ст.258, абз.2 ч.6 ст.259, ст.260 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову відмовити.

Повний текст ухвали суду складений 2 січня 2019 року.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_7