Рішення № 79329219, 22.01.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11747/17

Провадження № 2/344/520/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1,

секретаря Орнат Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Тенко» про стягнення неустойки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась з наведеним позовом в суд до відповідача з вимогою про стягнення неустойки за несвоєчасну передачу у власність квартири в розмірі 20 050 грн. Позов мотивувала тим, що 15 травня 2012 року уклала з відповідачем ПП «Тенко» договір купівлі-продажу квартири № Б-2-34/1А від 15 травня 2012 року, за якими продавець (ПП «Тенко») зобов’язався передати у власність покупця (ОСОБА_2Б.) квартиру, яка буде створена в майбутньому, а покупець зобов’язався прийняти квартиру у відповідності до умов даного договору та оплати її. Умови договору зі сторони ОСОБА_2 були виконані в повному обсязі, оскільки остання повністю оплатила обумовлену в договорі суму. Планове закінчення будівництва та введення в експлуатацію – третій квартал 2015 року. Умовами договору встановлено наслідки затримки передачі квартири у власність покупця, зокрема сплата неустойки.

Позивач в судове засідання не з’явилась, подала суду заяву за змістом якої просила розгляд справи проводити без її участі. Позовні вимоги підтримала з мотивів викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Суду надіслав відзив на позовну заяву, за змістом якої просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права позивача на належне виконання умов договору купівлі-продажу, внаслідок чого він позивається про його відновлення шляхом стягнення неустойки за несвоєчасну передачу у власність квартири, яка є предметом договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Судом встановлено, що 15 травня 2012 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством «Тенко», імені якого діяло приватне підприємство «Скол», укладено договір купівлі-продажу № Б-2-34/1А, за яким Продавець (ПП «Тенко») зобов’язався передати у власність покупця (ОСОБА_2Б.) квартиру, яка буде створена ним в майбутньому, а Покупець зобов`язався прийняти квартиру у відповідності до умов даного Договору та оплати її.

Пунктом 2.2. договору № Б-2-34/1А від 15 травня 2012 року передбачено, що за даним Договором продається трьохкімнатна квартира, проектний № 1 «А», загальною площею 90,00 кв. м. на другому поверсі, що розташована в житловому будинку, що знаходиться за будівельною адресою: у мікрорайоні в межах вулиць ОСОБА_3 – ОСОБА_4 – Бельведерської.

Як визнано сторонами планове закінчення будівництва та введення в експлуатацію – третій квартал 2015 року.

Згідно пункту 3.1 договору № Б-2-34/1А від 15 травня 2012 року загальна сума договору становить 401 000 грн.

Дану суму ОСОБА_2 було повністю оплачено, що підтверджується актами звіряння розрахунків від 01 травня 2013 року та 15 червня 2015 року.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що позивач оплативши обумовлену в договорі суму повністю виконала свої зобов’язання за договором № Б-2-34/1А від 15 травня 2012 року.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Проте, відповідачем свого обов`язку відносно вчасної передачі позивачу нерухомого майна за цим договором виконано не було, чим порушено її право на належне його виконання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

Пунктом 6.2 договору визначено правові наслідки, які наступають в разі невиконання чи неналежного виконання умов договору, де вказано, що у випадку порушення встановленого в п. 5.1.1 даного строку більш ніж на 90 календарних днів, передачі квартири у власність Покупця, продавець виплачує на вимогу покупця неустойку в розмірі 0,1 за кожен день прострочки від фактично виплачених Покупцем грошових коштів, але не більше ніж 5% від загальної суми даного Договору.

Обов’язок відповідача щодо сплати неустойки в розмірі визначеному п. 6.2 договору, у випадку затримки передачі квартири, визначено пунктом 6.3 договору № Б-2-34/1А від 15 травня 2012 року.

На підставі даного пункту договору позивачем проведено розрахунок заборгованості по сплаті неустойки за договором купівлі-продажу квартири № Б-2-34/1А від 15 травня 2012 року, відповідно до якого нараховану всю суму пені за цим договором в розмірі 20 050 грн., яка складає 5 % від суми договору, а саме від 401 000 грн.

Доказів на спростування проведеного позивачем розрахунку суми неустойки відповідачем не представлено суду.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача у відзиві зазначив, що неустойка позивачем нарахована за неналежне виконання зобов’язання, яке не є грошовим, тому стягненню не підлягає.

Однак суд з такими твердженнями погодитись не може, оскільки за змістом ст. 549 та 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином обов’язок відшкодувати неустойку боржником у разі неналежного виконання зобов’язання, не залежить від того чи було таке зобов’язання грошовим чи ні.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов’язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, відтак суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви до суду в користь позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 526, 527, 549, 550, 611 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 268, 273, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до приватного підприємства «Тенко» про стягнення неустойки - задовольнити.

Стягнути із приватного підприємства «Тенко», місцезнаходження якого м. Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, буд. № 14, код ЄДРПОУ – 32360129, на користь ОСОБА_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, неустойку за затримку передачі квартири у власність згідно договору № Б-2-34/1А від 15 травня 2012 року, в розмірі 20 050 грн. (двадцять тисяч п’ятдесят гривень) та судовий збір в розмірі 640 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 22 січня 2019 року.