Рішення № 79328375, 10.01.2019, Народицький районний суд Житомирської області

Народицький районний суд Житомирської області

Справа № 284/871/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року смт. Народичі

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

під головуванням судді Піщуліної І.С.,

з секретарем Івасенко М.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі управління Державної казначейської служби України в Народицькому районі Житомирської області, третя особа Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про стягнення шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом та просить стягнути на його користь з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку державної казначейської служби України 58253 гривні 92 копійки шкоди, мотивуючи тим, що внаслідок визання неконституційним положень абзацу 1 підпункту 164.2.19. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України рішенням Конституційного Суду України №1-р/2018 від 27 лютого 2018 року йому було заподіяно майнову шкоду у зазначеному розмірі, яка виразилася у неправомірному утриманні з його щомісячного довічного грошового утримання податку з доходу фізичних осіб та військового збору, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що управління Державної казначейської служби України в Народицькому районі Житомирської області не вчиняло жодних неправомірних дій чи бездіяльності, відсутні вина і причинно-наслідковий зв'язок між діями управління та стягненням коштів з позивача.

Представник третьої особи, що не заявляє позовних вимог, на стороні відповідача, у поясненнях щодо позову щодо його задоволення заперечував, мотивуючи тим, що розмір щомісячного довічного грошового утримання , що отримує позивач, перевищує десять розмірів прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 1 січня відповідного періоду, а отже підлягає оподаткуванню. Також зазначив, що рішення Конституційного Суду України №1-р/2018 ухвалено 27 лютого 2018 року, тому відповідні відрахування до зазначеної дати здійснювалися правомірно.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити в своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону(частина 2 статті 5 ЦПК).

Статтею 152 Конституції України визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Частиною 3 цієї ж статті фізичним або юридичним особам гарантоване право на відшкодування державою у встановленому законом порядку матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними.

Статтею 22 ЦК України гарантовано право особі на відшкодування збитків, завданих у результаті порушення її цивільного права.

Частиною 2 цієї статті визначено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Отже, поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права, про що зазначив Верховний Суд України у постанові №6-237цс16 від 18 травня 2016 року.

Згідно частини 3 цієї ж статті збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх службових повноважень.

За правилами статей 22, 1166, 1173, 1175 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Держава України в особі управління Державної казначейської служби України в Народицькому районі Житомирської області є належним відповідачем у справі, враховуючи правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10 січня 2018 року у справі № 454/1642/16-ц.

Згідно зі статтею 11 75 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі - Закон № 1166) пункт 164.2 статті 164 Кодексу доповнено новим підпунктом 164.2.19, яким передбачено включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Положення абзацу першого підпункту164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України констатував, що правове регулювання у сфері оподаткування пенсій певних категорій осіб спотворює сутність обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію, оскільки не узгоджується з принципом рівності, а також з обумовленою ним вимогою збалансування прав та обов'язків. Застосований законодавцем підхід до визначення категорій (груп) пенсіонерів, пенсії яких підлягають оподаткуванню, свідчить про порушення такого принципу.

Реалізація положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу створює умови, за яких громадянин, розмір пенсії якого перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), повинен сплачувати податок, а громадянин, розмір пенсії якого є нижчим, звільнений від такого оподаткування. Тобто платники, які сплачували більші соціальні внески протягом трудової діяльності, відповідно до оспорюваного положення Кодексу повинні додатково сплачувати податок у розмірі, встановленому пунктом 167.4 статті 167 Кодексу.

Викладене дає підстави для висновку, що оподаткування пенсій, починаючи від певної суми (більше десяти розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розрахунку на місяць), є порушенням конституційного принципу рівності за ознакою майнового стану.

Зазначена вище норма Податкового кодеку втратила чинність з 27 лютого 2018 року, тобто з моменту прийняття Рішення Конституційного Суду України. Проте, Суд підтвердив неконституційність норми, що існувала з 2014 року, тобто мав місце факт триваючого порушення прав позивача, що припинено після 27 лютого 2018 року.

З довідки Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №1444/02.3 від 03 грудня 2018 року вбачається, що протягом періоду з січня 2016 року по лютий 2018 року з щомісячного довічного грошового утримання позивача було утримано 58253 гривні 92 копійки податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачу завдано шкоду внаслідок застосування закону, що був визнаний незаконним і скасований, в сумі 58253 гривні 92 копійки, що підлягає стягненню на користю позивача з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов слід задовольнити

Керуючись статтями 3,10,141,259,264,273,430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 58253 гривні 92 копійки шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду до Житомирського апеляційного суду через Народицький районний суд Житомирської області.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Управління Державної казначейської служби України в Народицькому районі Житомирської області, місце знаходження: смт.Народичі, вулиця Свято-Миколаївська,177, Житомирської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36976710.

Третя особа, що не заявляє позовних вимог, на стороні відповідача: Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, місце знаходження: м.Овруч, вулиця Гетьмана Виговського,12, Житомирської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20405087.

Повне рішення суду складено 15 січня 2019 року.

Суддя: І. С. Піщуліна