Рішення № 79328350, 16.01.2019, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/2468/17

Провадження №2/283/13/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

16 січня 2019 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Даниленко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-

встановив:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 15.03.2011 року в розмірі 80396 гривен 98 копійок, що виникла станом на 26.11.2017 року і складається з:

- заборгованості по кредиту в розмірі 36826 гривень 34 копійки,

- заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 18006 гривень 20 копійок,

- пені в розмірі 21259 гривень 82 копійки,

- фіксованої частини штрафу в розмірі 500 гривень,

- процентної частини штрафу в розмірі 3804 гривні 62 копійки.

Представник позивача просить розглядати справу у його відсутність, про що вказав в позовній заяві. Погодився на заочний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У зв'язку з цим справа розглядається за правилами статей 280-284 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за заявою відповідача від 15.03.2011 року позивач надав йому кредитну картку «Універсальна» та встановив на ній кредитний ліміт в розмірі 15000 гривень із сплатою коштів за користування кредитом в розмірі 3,6 % на місяць, а відповідач зобов'язувався щомісячно сплачувати кредит та відсотки за його використання. В заяві відповідач вказав, що він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку (а.с. 10-26).

Вищевказані документи свідчать про те, що між сторонами склались договірні відносини з надання кредиту, які регулюються § 1 та §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Також в частині 1 статті 1049 зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Під час користування кредитом відповідач 10 разів скористався послугою оплата товару частинами у зв?язку з чим йому надавались додаткові кредитні кошти на оплату товару, а сума отриманого кредиту збільшилась до 36826 гривень 34 копійок, що підтверджується роздруківкою руху коштів (а.с. 60-85).

Як вбачається з розрахунку банку (а.с. 7-9) відповідач скористався наданими йому кредитними коштами, але в повному обсязі свої зобов'язання за кредитним договором не виконував. Станом на 26.11.2017 року його заборгованість становить 80396 гривен 98 копійок і складається з:

- заборгованості по кредиту в розмірі 36826 гривень 34 копійки,

- заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 18006 гривень 20 копійок,

- пені в розмірі 21259 гривень 82 копійки,

- фіксованої частини штрафу в розмірі 500 гривень,

- процентної частини штрафу в розмірі 3804 гривні 62 копійки.

Під час вирішення питання про стягнення вищевказаної заборгованості, суд керується правом відповідача на справедливий суд, яке закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Керуючись однією з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права", та застосовуючи ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд враховує, що нарахована позивачем пеня перевищує розмір відсотків за користування кредитом, а тому зменшує розмір пені до 10000 гривень.

Також суд відмовляє позивачу і у стягненні штрафів. Так, за правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, пеня та штраф є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року (справа №6-2003цс15).

Таким чином, відсутні підстави для стягнення на користь позивача фіксованої частини штрафу в розмірі 500 гривень та процентної частини штрафу в розмірі 3804 гривні 62 копійки, оскільки боржник в даному випадку несе подвійну відповідальність, що не узгоджується з положеннями ст. 61 Конституції України.

У зв'язку з цим суд позов задовольняє частково і стягує з відповідача заборгованість, що виникла станом на 26.11.2017 року в розмірі 64832 гривні 54 копійки і складається з:

- заборгованості по кредиту в розмірі 36826 гривень 34 копійки,

- заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 18006 гривень 20 копійок,

- пені в розмірі 10000 гривень.

В решті позову суд відмовляє за безпідставністю.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується ст. 141 ЦПК України і стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 209-265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 549, 551, 1049, 1054 Цивільного кодексу України,-

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 15.03.2011 року в розмірі 64832 гривні 54 копійки, що виникла станом на 26.11.2017 року і складається з:

- заборгованості по кредиту в розмірі 36826 гривень 34 копійки,

- заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 18006 гривень 20 копійок,

- пені в розмірі 10000 гривень.

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»,пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, витрати на сплату судового збору в розмірі 1289 гривень 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А. О. Тимошенко