Рішення № 79327337, 15.01.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 203/1982/18

Провадження № 2/185/954/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Мінарської О.А., відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди (в порядку регресу), суд -

В С Т А Н О В И В:

Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача грошову суму в розмірі 279 433,10 грн. в якості відшкодування шкоди в порядку регресу та судовий збір в розмірі 4191, 50 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що відповідач проходив службу в управлінні патрульної поліції ДПП. 06.04.2016 року ОСОБА_1 під час патрулювання на службовому автомобілі «Toyota Prius», скоїв ДТП внаслідок якого автомобілі «Skoda» «Mitsubishi» отримали механічні пошкодження. 05.05.2016 року постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. вирішено питання про стягнення судового збору. 11.07.2017 року рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська позов ОСОБА_2, власниці автомобілю «Mitsubishi», задоволений частково. Стягнуто з Державної казначейської служби за рахунок коштів державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 273 113,37 грн. на відшкодування витрат з проведення автотехнічного дослідження 1300,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн. витрати по сплаті судового збору 3019,73 грн., а разом 279 433,10 грн. В іншій частині позову відмовлено. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 року по даній справі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.07.2017 року скасовано, стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 273 113,37 грн., на відшкодування витрат з проведення автотехнічного дослідження 1 300,00 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн., витрати по сплаті судового збору 3019,73 грн., а разом 279 433,10 грн. 12.03.2018 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області на виконання вказаного рішення суду проведено списання грошових коштів в сумі 279 433,10 грн. на користь ОСОБА_2 З моменту виконання позивачем зобов’язання, а саме з 12.03.2018 року, у ДПП виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_1

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.06.2018 року цивільна справа за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди (в порядку регресу) передана на розгляд до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду від 16.10.2018 року дана позовна заява була залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.

У строк визначений судом недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.11.2018 року провадження по даній цивільній справі було відкрито, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження на 11.12.2018 року.

В судове засідання представник позивача не з’явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі просила задовольнити. Крім того, в порядку ст. 43 ЦПК України, надала пояснення по справі відповідно до змісту яких зазначила, що з урахуванням відзиву на позов наданого відповідачем, де останній посилаючись на норми КЗпП України зазначає про неможливість покладення на нього повної матеріальної відповідальності за заподіяну внаслідок ДТП шкоду, звертає увагу на те, що на поліцейських, які проходять службу у Національній поліції України, положення Кодексу законів про працю України та іншого загального законодавства в сфері трудових правовідносин не поширюється. Чинне законодавство України не передбачає обмежень щодо матеріальної відповідальності поліцейського за шкоду нанесену третій особі, а не органу, в якому такий поліцейський проходить службу. Підставою даного позову є заподіяння шкоди не ДПП а третій особі, власнику транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. Тому оскільки ДПП виконав обов’язок відповідача перед третіми особами щодо відшкодування заподіяної шкоди, на підставі ЦК України, ДПП отримав право зворотної вимоги щодо такого відшкодування. Законом, а саме ст. 1911 ЦК України, жодних обмежень щодо відшкодування позивачу відповідачем сплачених в рахунок виконання зобов’язання з відшкодування шкоди грошових коштів не встановлено, отже відповідач має сплатити кошти в розмірі виплаченого відшкодування. Перебіг позовної давності за регресними зобов’язаннями починається від дня виконання основного зобов’язання, тобто з 12.03.2018 року.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимог не визнав в повному обсязі на підставах викладених у відзиві на позов. Відповідно до змісту якого зазначив, що під час ДТП, а саме 06.04.2016 року він знаходився у трудових відносинах з позивачем, курував належним позивачу транспортом, діяв в його інтересах. Тож вважає, що до правовідносин які склалися між сторонами необхідно застосовувати норми трудового законодавства України. Посилаючись на ч. 2 ст. 130, 132, 134 КЗпП України, зазначає, що з ним не укладався договір про повну матеріальну відповідальність. Отже в даному випадку з нього можливо стягнути лише спричинену шкоду в розмірі, який не перевищує розмір його середнього заробітку. Крім того, позивачем порушено річний строк позовної давності на право звернення до суду із позовом про відшкодування ним як працівником, підприємству спричиненої матеріальної шкоди, який встановлений ч. 3 ст. 233 КЗпП України. ДТП сталася 06.04.2016 року, 05.05.2016 року він був визнаний винним у вчиненні ДТП. Отже з моменту спричинення шкоди до звернення позивача до суду з позовом пройшло більше одного року. Позивач не просить поновити пропущений строк позовної давності, у зв’язку з чим, відповідач просить застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З 21.01.2016 року до 01.12.2016 року відповідач проходив службу на посаді інспектора роти № 5 батальйону № 3 в Управлінні патрульної поліції у м. Дніпропетровську. Звільнений відповідно до п. 7 (за власним бажанням) ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» наказом Департаменту патрульної поліції від 01.12.2016 року № 330 о/с. (а.с. 5,6)

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. При цьому згідно з ч. 1 ст. 59 вищезазначеного Закону, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

06.04.2016 року близько 18.05 год. ОСОБА_1 перебуваючи у складі екіпажу № 503 на патрулюванні на службовому автомобілі «Toyota Prius», д/н 11 2353 у м. Дніпрі на Амурському мосту рухаючись з ввімкненими звуковими та світловими спеціальними сигналами, виконував розворот на мосту, перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 який слідував у зустрічному напрямку. Після зіткнення автомобіль «Skoda» в некерованому стані виїхав на зустрічну смугу руху і скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 Внаслідок ДТП зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про національну поліцію»)

05.05.2016 року постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 203/1945/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн. та стягнуто судовий збір в сумі 275,60 грн. (а.с. 7)

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч. 2 ст. 1187 ЦК України)

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. (ч. 1 ст. 1172 ЦК України)

11.07.2017 року рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за позовом ОСОБА_2, яка є власником «Mitsubishi» д/н НОМЕР_3, до ОСОБА_1, Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби за рахунок коштів державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 273 113,37 грн. на відшкодування витрат з проведення авто технічного дослідження 1300,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн. витрати по сплаті судового збору 3019,73 грн., а разом 279 433,10 грн. В іншій частині позову відмовлено. (а.с. 8-11)

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.07.2017 року скасовано, стягнуто з ДПП на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 273 113,37 грн. на відшкодування витрат з проведення автотехнічного дослідження 1 300,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн. витрати по сплаті судового збору 3019,73 грн., а разом 279 433,10 грн. (а.с. 12,13)

23.02.2018 року та 12.03.2018 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області проведено повністю примусове списання коштів в сумі 233 409,21 грн. та 46 023, 89 грн. на виконання виконавчого листа Кіровського районного суду м. виданого 18.01.2018 року про стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України коштів на користь ОСОБА_2 в сумі 279 433, 10 грн. (а.с. 14,15)

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регресна вимога носить похідний характер і виникає тільки на основі виконання якогось іншого зобов'язання, що стосовно регресного може бути названо основним. Регресне зобов'язання завжди є похідним від основного, оскільки коли припиняє дію основне, то виникає регресне зобов'язання.

Позивач відшкодувавши шкоду, отримав право зворотної вимоги (регресу) до винної особи тобто до відповідача.

Суд не погоджується з доводами відповідача про необхідність застосування до даних правовідносин норм трудового законодавства, а саме ч. 2 ст. 130, 132, 134 КЗпП України, та на можливість стягнення з відповідача спричинену шкоду у розмірі, що не перевищує розмір його середнього заробітку.

Законодавство про працю регулює трудові правовідносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором. з фізичними особами. (ч. 1 ст. 3 КЗпП України)

Поліцейські не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу в лавах Національної поліції України. При цьому порядок проходження служби у Національній поліції України, урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, що перебувають на такій службі, додаткові обов’язки і відповідальність.

Крім того, відповідач обґрунтовуючи свою позицію посилається на ст. 132 КЗпП України, що за шкоду, спричинену підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків працівники несуть відповідальність за пряму дійсну шкоду, але не більше свого середньомісячного заробітку.

Також помилковим є посилання відповідача на ч. 3 ст. 233 КЗпП України, яка передбачає річний строк позовної давності на право звернення до суду із позовом щодо стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Підставою даного позову є заподіяння відповідачем шкоди не Департаменту патрульної поліції а третій особі – власнику транспортного засобу ОСОБА_2, внаслідок вчинення відповідачем протиправних дій.

У зв’язку з виконанням позивачем обов’язку перед третіми особами, а саме ОСОБА_2, щодо відшкодування заподіяної шкоди він отримав право зворотної вимоги щодо такого відшкодування.

Згідно з ч. 6 ст. 261 ЦК України, за регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання.

Таким чином, строк позовної давності необхідно обчислювати з 12.03.2018 року, з моменту виконання зобов’язання. Позивач звернувся до суду з позовом 07.06.2018 року, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Враховуючи що законом не встановлені обмеження щодо відшкодування відповідачем сплачених в рахунок виконання зобов’язання з відшкодування шкоди грошових коштів, останній має обов’язок сплатити на користь позивача грошову суму в розмірі 279 433 грн. 10 коп., тобто у розмірі виплаченого відшкодування.

Отже суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди (в порядку регресу) – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, зареєстрований : ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 р/р 31257201492745 в Держказначейській службі України м. Київ, МФО 820172) грошову суму в розмірі 279 433 (двісті сімдесят дев’ять тисяч чотириста тридцять три) гривні 10 копійок в якості відшкодування шкоди в порядку регресу.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, зареєстрований : ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 р/р 31257201492745 в Держказначейській службі України м. Київ, МФО 820172) судовий збір в розмірі 4 191 (чотири тисячі сто дев’яносто одна) гривню 50 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. Г. Юдіна