Рішення № 79322172, 22.01.2019, Чортківський районний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2019 року Справа № 608/1400/18

Номер провадження2-а/608/3/2019

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючого суду судді Парфенюка В. І.

з участю секретаря Южди Л.С.

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, --

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. В позовній заяві позивач вказав, що 12 липня 2018 року отримав копію постанови по справі про адміністративне правопорушення від 1 липня 2018 року. У постанові вказано, що 1 липня 2018 року о 23 год. 20 хв. на 297 км автодороги Київ - Чоп він керував транспортним засобом з причепом, під час зупинки працівниками поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 4.4 (в) ПДР України, а також на транспортному засобі (причіп) в темну пору доби не освітлювався номерний знак, чим порушив п. 2.9 (в) ПДР України. Дійсно, 1 липня 2018 року його зупинили працівники поліції, при зовнішньому огляді автомобіля та причепа висловили лише претензії щодо того, що не горить підсвітка номера причепа, тому ОСОБА_1 зразу ж змінив лампочку і продовжив рух. На місці зупинки протоколу та постанови про адміністративне правопорушення вони не складали. Тому позивач вважає дії працівника поліції, який виніс постанову, протиправними, а постанову - незаконною з наступних підстав. У постанові вказано, що її виніс начальник ЕРПЛ № 2 Гощанського ВП Острозького ВП ГУНП в Рівненській області майор, проте не вказано прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 283 КУпАП. Питання увімкнення аварійної сигналізації не регулюється п. 4.4 (в) як це вказано у постанові. Позивач просить постанову по справі про адміністративне правопорушення серії НК № 808367 від 1 липня 2018 року скасувати, а справу провадженням закрити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять задовольнити.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Рівненькій області в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 1 липня 2018 року начальник СРПЛ № 2 Гощанського ВП Острозького ВП ГУНП в Рівненькій області майор виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 808367, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень, за те, що 1 липня 2018 року о 23 год. 20 хв. на 297 км автодороги Київ - Чоп водій, керуючи транспортним засобом під час зупинки працівниками поліції не увімкнув світлову аварійну сигналізацію, чим порушив п. 4.4 (в) ПДР України, а також керував транспортним засобом (причеп), у якому в темну пору доби не освітлювався номерний знак, чим порушив п. 2.9 (в) ПДР України.

Таким чином, між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу оскарження вищезазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки спір між сторонами має ознаки публічного, то вирішення такого спору проводиться за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог ст. 2 вищезазначеного Кодексу завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас суд зазначає, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюється нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності з вимогами ст. 252 цього Кодексу орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно ч. 6 ст. 121 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди в вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Враховуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 та ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

До такого висновку суд дійшов з врахуванням наведених нижче обставин.

Згідно ч. 2 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова в справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову.

Проте в порушення таких вимог закону в постанові від 1 липня 2018 року прізвище ім'я та по батькові посадової особи, що винесла постанову, не вказано.

З позовної заяви та пояснень позивача вбачається, що ОСОБА_1 заперечує те, що він умисно вчинив інкриміновані йому правопорушення, хоча визнає, що на причепі не горіла підсвітка номера, перед виїздом з м. Києва він перевіряв всі лампочки і вони були справні, лампочка перегоріла під час руху транспортного засобу, а тому його вини у цьому немає. Повністю заперечує вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Такі обставини в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_3.

Так, згідно вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення позивачем вимог п. 2.9 (в), п. 4.4 (в) Правил дорожнього руху України, про що відповідачем зазначено в оскаржуваній постанові.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, факт порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи суду не надано. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122, ч. 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є недоведеним.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів спростування позовних вимог позивача, а тому позовні вимоги про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими, законними, тому суд дійшов до висновку про їх задоволення.

Згідно ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В зв'язку з цим постанова в справі про адміністративне правопорушення серії НК № 808367 від 1 липня 2018 року відносно позивача є незаконною і вона підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 1 700 гривень, подавши суду квитанцію на вказану суму від 18 січня 2019 року.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.4 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.5 ст.135 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Проте в порушення вищенаведених вимог закону позивачем та його представником не було надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги чи будь-яких інших документів на підтвердження понесених позивачем відповідних витрат саме на правову (правничу) допомогу.

За таких обставин, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про стягнення процесуальних витрат в сумі 1 700 гривень.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 121, 122, 247, 251, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 132, 134, 135, 139, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії начальника СРПЛ № 2 Гощанського ВП Острозького ВП ГУНП в Рівненській області майора (прізвище, ім'я та по батькові не зазначено) з приводу винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1.

Скасувати постанову серії НК № 808367 від 1 липня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: В. І. Парфенюк