Вирок № 79318692, 21.01.2019, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/6100/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді Гедз Б.М.

з участю секретаря Рущак Т.О.

прокурора Яворської Л.М.

представника потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018140060003031 про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

встановив:

ОСОБА_2 28.08.2018 року близько 12.00 год. перебуваючи на території Локомотивного Депо «Львів-Захід», що за адресою: м. Львів, вул. Талінська, 1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу таємно викрав частину шестерні тягового двигуна локомотива вагою 57 кг, вартістю 460 грн. 56 коп., яке належить ПАТ «Українська залізниця».

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.1 ст.185 КК України, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, зокрема пояснив, що 28.08.2018 року близько 12.00 год. перебуваючи на території Локомотивного Депо «Львів-Захід», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Талінська, 1, таємно викрав частину шестерні тягового двигуна локомотива вагою 57 кг. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.185 КК України.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, вчиненим умисно, з корисливих мотивів, особу винного, який раніше не судимий (матеріали кримінального провадження, а.с.68, одружений,має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно непрацевлаштований, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває (матеріали кримінального провадження, а.с. 70, 72), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 75).

Виходячи з наведеного, враховуючи думку представника потерпілого, яка претензій до обвинуваченого не має, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, в межах санкції ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Процесуальних витрати відсутні.

Підстав, передбачених ст. ст. 176, 177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого запобіжних заходів суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-375 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Речові докази (а.с.25) візок, який був вилучений під час ОМП 28.08.2018 р., який знаходиться в камері зберігання Залізничного ВП ГУНП у Львівській області знищити.

А.с. 27 - частину шерстені тягового двигуна локомотива, яка знаходиться на зберіганні у представника потерпілого повернути ПАТ "Українська залізниця".

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: (підпис) Б. М. Гедз

З оригіналом згідно.

Суддя: Б.М.Гедз