Ухвала суду № 79318110, 17.01.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.01.2019

Справа № 320/380/19

Провадження № 1-кс/320/321/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

слідчого судді - Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,

прокурора - Лелеченко С.Ю.,

підозрюваної - ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Киреєва М.М., за погодженням з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Лелеченко С.Ю., в кримінальному провадженні № 12019080140000109 від 11.01.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Мелітополь Запорізької області, громадянки України, українки, заміжньої, не працюючої, з середньою освітою, без зареєстрованого місця проживання, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимої:

- 07.10.1997 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ст.ст. 212, 46-1 КК України (в редакції 1960 року) та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки з відстрочкою виконання вироку строком на 1 рік. Звільнена від подальшого відбування покарання за амністією в залі судового засідання;

- 16.12.1997 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ст.ст. 81 ч. 3, 43 КК України (в редакції 1960 року) та призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. 27.04.2000 умовно-достроково звільнена з Качанівської ВК Харківської області № 54 на підставі постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.04.2000. Невідбута частина покарання складає 1 рік 2 місяці 8 днів;

- 12.10.2001 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ст.ст. 309 ч. 1, 307 ч. 2, 42, 43 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з конфіскацією майна. Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.03.2004 невідбута частина покарання у вигляді позбавлення волі замінена покаранням у вигляді обмеження волі на строк 1 рік 9 місяців 19 днів;

- 27.11.2008 Васильєвським районним судом Запорізької області за ст.ст. 246, 69, 72 КК України та призначено покарання у вигляді 22 годин громадських робіт;

- 07.05.2013 Голопристанським районним судом Херсонської області за ст. 309 ч. 2 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки;

яка підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

17.01.2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Киреєва М.М., за погодженням з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Лелеченко С.Ю., в кримінальному провадженні № 12019080140000109 від 11.01.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання обґрунтовано тим, що 10.01.2019 року, приблизно о 14 годині 37 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись біля магазину «Усадьба», який розташований в будинку № 2а по вул. Гетьманській у місті Мелітополь Запорізької області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, користуючись корисливими мотивами, діючи повторно, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу таємно викрала належні ОСОБА_4 санки, які стояли біля входу до вищевказаного магазину, після чого, з викраденим майном покинула місце вчинення кримінального правопорушення, чим завдала ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 750 гривень.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, що кваліфікується як злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України.

16 січня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Вина підозрюваної ОСОБА_1 обґрунтована наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування:

-протоколом допиту потерпілої ОСОБА_4

-протоколом допиту свідка ОСОБА_5;

-протоколом огляду предмета (санок) від 11.01.2019;

-постановою про визнання речовим доказом;

-протоколом огляду предмета (DVD-диска) від 16.01.2019;

-постановою про визнання речовим доказом.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, санкція якого передбачає покарання у вигляді обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 неодноразово засуджена за вчинення корисливих злочинів, судимість за які погашено у встановленому законом порядку; офіційно не працевлаштована, отже, не має постійного джерела доходу; за місцем проживання характеризується негативно, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинить інше кримінальне правопорушення, з метою ухилення від покарання за вчинений злочин може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню.

Таким чином, слідчий вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрювана ОСОБА_1 може:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

2) вчинити інше кримінальне правопорушення.

При обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, підозрюваний зобов'язується не відлучатися з місця проживання. Проте, враховуючи те, що підозрювана ОСОБА_1 вчинила злочин середньої тяжкості, з метою ухилення від покарання вона може залишити теперішнє місце мешкання, тобто безперешкодно переховуватися від органів досудового розслідування та суду, слідчий вважає, що обрання відносно неї запобіжного заходу в вигляді особистого зобов'язання неможливо.

Осіб, які заслуговують на довіру, можуть бути поручителями та забезпечать виконання підозрюваною ОСОБА_1 покладених на неї обов'язків згідно ст. 194 КПК України не встановлено.

У зв'язку з вищевикладеним, слідчий вважає, що запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо без застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, строком на 60 днів.

Для забезпечення повного та всебічного розслідування кримінального провадження, слідчий вважає за необхідним покласти на підозрювану ОСОБА_1 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

-не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-не відвідувати розважальні заклади та заклади, в яких дозволено вживати алкогольні напої.

В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив суд його задовольнити, посилаючись на наявність ризиків визначених ст. 177 КПК України.

Підозрювана проти задоволення клопотання заперечувала, просила обрати відносно неї більш м'який запобіжний захід.

На підставі ч. 5 ст. 27 КПК України, здійснюється повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід відмовити та обрати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка визначається з урахуванням тяжкості вчиненого злочину чи кримінального проступку та характеристики підозрюваного, обвинуваченого. Для цього встановлюється наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення й відповідно їй повідомляється про підозру у вчиненні конкретного кримінального правопорушення; 2) наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений може перешкоджати будь-яким чином здійсненню кримінального провадження або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення того, у якому він підозрюється, обвинувачується. Зазначене повинно підтверджуватися матеріалами кримінального провадження, зокрема, показаннями свідків, потерпілих, отриманою інформацією в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій тощо; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд зобов'язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.

Окрім того, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються та довести, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Надаючи оцінку доводам органу досудового розслідування в частині обґрунтованості підозри, слідчий суддя виходить з наступного.

З рішення ЄСПЛ від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», п. 32, Series А, № 182 убачається, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

При цьому, слідчий суддя дослідивши, матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана, могла вчинити правопорушення, прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів та отримані у порядку встановленому Кримінально процесуальним кодексом України.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів клопотання, необхідність застосування запобіжного заходу слідчий обґрунтовує тим, що підозрювана усвідомлює, яке покарання до неї може бути застосовано, тобто обмеження волі на строк до 5 років або реальне позбавлення волі на той самий строк та вчинене кримінальне правопорушення, є умисним корисливим злочином, який остання вчинила у зв'язку із тим, що ніде не працює та не має жодного заробітку, що свідчить про те, що будучи не обмеженою певними покладеними на неї обов'язками може вчинити інше корисливе умисне кримінальне правопорушення, з метою отримання прибутку.

Частиною 2 статті 177 КПК України регламентовано, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, слідчий суддя враховує, що фактичні підстави застосування запобіжних заходів - це наявність системи незаперечних доказів вчинення відповідною особою кримінального правопорушення.

В той же час, системний аналіз положень Глави 18 КПК України в поєднанні з практикою Європейського суду з прав людини вказують на те, що на достатність доказів про наявність ризиків визначених ст. 177 КПК України може вказувати наступне: про намір переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду можуть свідчити такі дані, як придбання проїзних документів, зняття з різного роду реєстраційних обліків, раптове звільнення з роботи, розпродаж майна тощо; про можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування може свідчити здійснення особою погрози, підкуп, умовляння свідків і потерпілих, схилення їх до дачі неправдивих показань; спроби викрадення, знищення, фальсифікації речових доказів і документів; вплив на спеціалістів та експертів тощо; про те, що особа може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, у якому підозрюється, обвинувачується, може свідчити наявність інформації, отриманої в результаті проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій про вчинення особою протиправної діяльності (підготовку до вчинення кримінального правопорушення, придбання предметів для вчинення злочинної діяльності), наявність попередніх судимостей, зв'язки з антигромадськими елементами, надходження до правоохоронних органів заяв та повідомлень про те, що особа здійснює підготовку до нового кримінального правопорушення.

Тобто, фактичною підставою обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є наявність сукупності неспростовних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. Одного лише зазначення в клопотанні про застосування запобіжних заходів обставин про те, що підозрюваний, намагається чи намагатиметься переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду чи вчиняти інші дії, направлені на протидію розслідуванню, недостатньо. Зазначене повинне підтверджуватися відповідними матеріалами.

Враховуючи, вище зазначене, в сукупності з особою підозрюваної та обставинами кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що ризики зазначені в клопотанні не підтверджені відповідними матеріалами, а також слідчим та прокурором не доведена наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а також що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, пов'язаним із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження у будь-якій формі.

Ні в матеріалах клопотання, ні в поясненнях прокурора не зазначені конкретні обставини, які б свідчили про наявність ризиків, які б обумовлювали лише застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором та слідчим доведено лише обставина, передбачена п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведені обставини, передбачені п. 3 частини першої цієї статті.

Тому, на підставі вище викладеного, слідчий суддя вважає, що така міра запобіжного заходу, як особисте зобов'язання забезпечить належну поведінку підозрюваної ОСОБА_1. До того ж, в судовому засіданні не було надано доказів, які б вказували на те, що підозрювана ОСОБА_1 не виконує своїх обов'язків щодо явки за викликом слідчого чи прокурора.

Відповідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у зобов'язанні підозрюваного виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язків, передбачених статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати. Контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

В забезпечення запобігання ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особисте зобов'язання з покладенням на неї обов'язків: прибувати за викликом до слідчого, прокурора; не покидати місце проживання, а саме: АДРЕСА_1, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками.

Саме такий запобіжний захід буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Керуючись ч. 4 ст. 194 КПК України суд вважає за необхідне застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід ніж той, який значений у клопотанні і вважає за необхідне застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 7-29, 110, 131, 132, 176-179, 181, 193, 194, 309, 310 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Киреєва М.М., за погодженням з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Лелеченко С.Ю., в кримінальному провадженні № 12019080140000109 від 11.01.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно характеристики старшого інспектора Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції Носова Р.А. проживає за адресою: АДРЕСА_1, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строком на два місяці.

Покласти на підозрювану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такі обов'язки:

-прибувати за викликом до слідчого, прокурора;

-не покидати місце проживання, а саме: АДРЕСА_1, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання

-утримуватись від спілкування зі свідками.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді в межах строку досудового слідства, тобто з 17 січня 2019 року до 17 березня 2019 року.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання передати для виконання Мелітопольському ВП ГУНП в Запорізькій області.

Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що відповідно до ч. 2 ст. 179 КПК України, у разі невиконання покладених цією ухвалою обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Киреєва М.М.

Повний текст ухвали складено та проголошено 22 січня 2019 року о 10 годині 30 хвилин.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ