Рішення № 7931421, 12.02.2010, Микитівський районний суд м. Горлівки

Справа № 2-4/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: Головуючого судді Каліуш О.В., при секретарі Молокоєдовій К.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, ЗАТ „УАСК АСКА”, ТДВ СК „Кредо”, ЗАТ СК „Інгострах”, ЗАТ КБ „ПриватБанк” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом та уточнивши позовні вимоги (а.с. 205), ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_6 УПСЗН Горлівської міської ради на його користь матеріальну шкоду, заподіяну у ДТП у розмірі 10456,44 грн., моральну (немайнову) шкоду, заподіяну у ДТП у розмірі 20000 грн., вартість оплати за автотоварознавче дослідження у сумі 605,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн., витрати на оплату автотоварознавчої експертизи – 460,00 грн., судовий збір та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, посилаючись на те, що йому на праві приватної власності належить легковий автомобіль SMA державний номер АН 9283 СТ.

05 вересня 2008 року приблизно о 07 годині 40 хвилин автомобіль НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 рухався по вул. Вознесенського у ОСОБА_6 районі м. Горлівки. Разом з ОСОБА_7 у автомобілі знаходилася його мати ОСОБА_8 Підставою, за якою ОСОБА_7 керував зазначеним автомобілем є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії АНС 162259.

У цей же час третя особа ОСОБА_4, який знаходиться у трудових правовідносинах з відповідачем, керуючи автомобілем НОМЕР_2 по вул. Вознесенського, перед початком обгону не переконався у тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані. Вчинивши вказані дії ОСОБА_4 порушив п.п „в” п.14.2 Правил дорожнього руху України, внаслідок яких, здійснив зіткнення з належним йому автомобілем, чим завдав значної шкоди.

Постановою Микитівського районного суду м. Горлівки від 07 жовтня 2008 року ОСОБА_4 притягнутий до адміністративної відповідності за ст. 124 КУпАП та підданий адміністративному стягнення у розмірі 51,00 грн.

Внаслідок ДТП йому була заподіяна значна матеріальна та моральна (немайнова) шкода, яка полягає у наступному.

Згідно з висновком експерта автотоварознавчої експертизи № 187/09 від 16 листопада 2009 року розмір матеріальної шкоди, завданої належному йому автомобілю становить 54661,44 грн.

Згідно з даними страхової компанії „Інгосстрах” розмір страхового відшкодування, сплачених банку, як вигодонабувачу, становить 44205,00 грн.

Таким чином, розмір матеріальної шкоди, який не був відшкодований страховою компанією становить 10456,44 грн.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України зазначає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки за даними Відділення РЕР м. Горлівки автомобіль НОМЕР_3 належить юридичній особі - ОСОБА_6 управлінню праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради (ЄДРПОУ 25967542), вважає, що позов повинен бути пред'явлений саме до даної юридичної особи.

Крім того, згідно ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Крім матеріальної шкоди, вважає за необхідне просити суд стягнути з відповідача ще й моральну (немайнову) шкоду, яка полягає, по-перше, у значному пошкодженні його майна, а по-друге, у тому, що члени його родини внаслідок ДТП отримали ушкодження здоров'я та вимушені були тривалий час знаходитися на амбулаторному лікуванні у медичних закладах.

Також необхідно прийняти до уваги те, що ні відповідач, ні третя особа жодного разу не звернулися до нього з пропозиціями допомоги, хоча знали про ДТП та його наслідки. Доказом зазначених обставин є листки непрацездатності та довідки тимчасової непрацездатності ОСОБА_8 та ОСОБА_7

З огляду на глибину та тривалість його моральних страждань вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду у сумі 20000 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені уточнені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав повністю з тих же підстав, при визначенні розміру моральної шкоди просив також врахувати, що на момент ДТП автомобіль позивача був новим, внаслідок ДТП отримав значні механічні ушкодження, що спричинило ОСОБА_1 душевні хвилювання. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 УПСЗН Горлівської міської ради – за довіреністю ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що Микитівське УПСЗН Горлівської міської ради є бюджетною установою і доходів від своєї діяльності не отримує, фінансово – господарську діяльність здійснює за рахунок коштів місцевого бюджету згідно кошторису доходів та видатків. У кошторисі на 2010 рік видатки на виплату матеріального та морального збитку не передбачені. Крім того, позивач ОСОБА_1 отримав страхове відшкодування від ЗАТ СК „Інгострах” та залишив собі пошкоджений автомобіль. Просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав повністю, підтримав заперечення відповідача проти позову.

Представник третьої особи ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_5 у судовому засіданні позов не визнав за тих же підстав, просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи ЗАТ СК „Інгосстрах” – за довіреністю ОСОБА_9 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала повністю, пояснивши, що 15 квітня 2008 року між позивачем та ЗАТ СК „Інгосстрах” був укладений договір страхування наземного транспорту № GOIBAN70180878. Об’єктом даного договору є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майна, а саме: автомобілем МАРLЕ С51 SМА 7151, держномер АН 9283 СТ. 05.09.2008 року у м. Горлівці по вул. Вознесенського відбулась дорожньо - транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля та автомобіля відповідача. Внаслідок ДТП, позивачу заподіяно матеріальну шкоду, та ЗАТ СК „Інгосстрах” виплачено страхове відшкодування в розмірі 44205,00 грн. на користь вигодонубавача за договором страхування – ЗАТ КБ „ПриватБанк”.

Представник третьої особи ЗАТ „УАСК АСКА”, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, надавши суду письмові пояснення на позовну заяву ОСОБА_1, в який просив розглядати справу без його участі, а також зазначив, що 17.01.2008 р. між ЗАТ „УАСК АСКА” та відповідачем було укладено Договір - Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 4914480. Згідно цього Договору відповідач забезпечив страхування цивільно-правової відповідальності належного йому транспортного засобу „ГАЗ 2752 414” держномер АН 6286 ВН.

05 вересня 2008 року забезпеченим транспортним засобом, під керуванням водія ОСОБА_4 було скоєно ДТП. Винним у скоєнні цієї ДТП було визнано водія страхувальника. У відповідність з вимогами ст. 6 Закону у страхової компанії „АСКА”, як у Страховика виник обов'язок по відшкодуванню цивільно-правової відповідальності страхувальника за Договором, але лише у часті ліміту відповідальності Страховика, згідно з вимогами ст. 9 Закону.

Згідно з умовами Договору ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 грн. на одного потерпілого. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 грн. на одного потерпілого, франшиза за Договором ставить 510 грн.

При цьому, на підставі ст. 22 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу - ст. 29 Закону, відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Транспортний засіб потерпілого від ДТП ОСОБА_1 за договором страхування наземного транспорту було застраховано у ЗАТ „Страхова компанія „Інгосстрах”. Маючи право вибору позивач звернувся за відшкодуванням матеріальної шкоди, завданої його транспортному засобу, МАРLЕ С51 SМА 7151, держномер АН 9283 СТ, до свого страховика який здійснив йому страхове відшкодування в сумі 44205,00 грн.

Користуючись правом регресного відшкодування, на підставі ст. 5-8 ЦПК України, ст. 27 Закону України „Про страхування”, 25 травня 2009 року ЗАТ „Страхова компанія „Інгосстрах” звернулась до ЗАТ „УАСК АСКА”, як страховика цивільної відповідальності Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, з претензійним листом. Вважаючи ці вимоги цілком відповідаючими діючому законодавству 30 липня 2009 р., платіжним дорученням № НОМЕР_4 „УАСК АСКА” задовольнила претензійну вимогу, в рамках ліміту відповідальності страховика, 24990,00 грн.

У відповідності зі ст. 22 Закону потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України, за спричинення фізичного болю і страждань, які фізична особа зазнали у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я від ДТП. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦК України. При цьому ст раховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону і таким чином, сума відшкодування моральної шкоди страховою компанією не може перевищувати 2550,00 грн. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

В зв'язку з тим, що позивачем не додано до суду доказів спричинення йому фізичного болю і страждань, які він зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я від ДТП, вимога про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 в сумі 20000,00 грн. є безпідставною та не відповідною лімітам відповідальності Страховика.

Стосовно витрат по справі, вважає, що страхова компанія свою частку угоди виконала повністю і звернення за правовою допомогою та до суду позивачем не викликане діями страхової компанії і тому ЗАТ „УАСК „АСКА” заперечує проти її компенсації.

Представник третьої особи ТДВ СК „Кредо”, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, надавши письмові пояснення на позов, в яких зазначив, що страхове відшкодування ОСОБА_1, який застрахував свою цивільно - правову відповідальність в ТДВ СК „Кредо”, внаслідок ДТП від 05.09.2008 року – ТДВ СК „Кредо” не здійснювались, оскільки винним в ДТП визнано ОСОБА_4

Представник третьої особи ЗАТ КБ „ПриватБанк”, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, причини неявки не повідомив.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить автомобіль МАРLЕ С51 SМА 7151 2007 року випуску державний номер НОМЕР_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АНС 162259 (а.с.9).

15 квітня 2008 року між ЗАТ „Страхова компанія „Інгосстрах” та ОСОБА_1 було укладено договір страхування наземного транспорту № GOIBAN70180878. Об’єктом даного договору є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майна, а саме: автомобілем МАРLЕ С51 SМА 7151, держномер АН 9283 СТ. Згідно п.4.2 Договору ЗАТ СК „Інгосстрах” зобов’язаний у випадку настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику – ОСОБА_1 – або вигодонабувачу – ПриватБанку. Розмір страхової суми складає 63150,00 грн., що складає 100% дійсної вартості транспортного засобу.

05 вересня 2008 року о 07 годині 40 хвилин в м. Горлівці по вул. Вознесенського, ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_6, перед початком обгону не переконався у тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_7, під керуванням ОСОБА_7, який керував автомобілем на підставі запису в свідоцтві про реєстрацію ТЗ АНС № 162259, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Ці обставини, а також вина ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП встановлені постановою судді Микитівського районного суду м. Горлівки від 07 жовтня 2008 року № 3-7642/08, яка набрала чинності, і згідно діючого цивільного процесуального законодавства (ч.3 ст. 61 ЦПК України) є преюдиціальним фактом.

Згідно висновку експерта № 187/09 автотоварознавчої експертизи від 16 листопада 2009 року (а.с. 180-185) вартість відновленого ремонту автомобіля НОМЕР_8 на 28 вересня 2009 року складає 66347,72 грн., вартість матеріальної шкоди спричиненої власнику автомобілю НОМЕР_8 на 28 вересня 2009 року складає 54661,44 грн.

Згідно довідки відділу РЕР м. Горлівки УДАІ ГУМВС України в Донецькій області – автомобіль НОМЕР_9, кузов № НОМЕР_10 належить юридичній особі ЄДРПОУ 25966742 ОСОБА_6 управлінню праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради.

Згідно наказу № 71/ОС від 03 червня 2008 року ОСОБА_4 прийнятий на посаду водія ОСОБА_6 управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на автомобіль НОМЕР_2.

17 січня 2008 року між ЗАТ „Українська страхова компанія ОСОБА_7” та ОСОБА_6 управлінням праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради було укладено договір - поліс обов’язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 4914480. Згідно цього Договору відповідач забезпечив страхування цивільно - правової відповідальності належного йому транспортного засобу „ГАЗ 2752 414” держномер АН 6286 ВН.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови від 27 березня 1992 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” роз’яснив, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин та інших обєктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілими особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор та ін.)

Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до платіжного доручення № 25742 від 22 грудня 2008 року ЗАТ СК „Інгосстрах” в межах страхової суми виплатило страхове відшкодування ОСОБА_1 за договором страхування № GОІВАN70180878 згідно страхового акту від 19.12.2008 року № И-17048 у розмірі 44203,00 грн. вигодонабувачу - ЗАТ КБ „ПриватБанк”.

Відповідно до платіжного доручення № 4023 від 30 липня 2009 року ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” в межах страхової суми задовольнила претензійну вимогу ЗАТ СК „Інгосстрах” та перерахувало останньому регресне відшкодування у розмірі 24990,00 грн.

Оскільки страхова виплата здійснена ЗАТ СК „Інгосстрах” не відшкодувала позивачу матеріальну шкоду в повному обсязі – не відшкодована матеріальна шкода становить 10456,44 грн. (54661,44 грн. (матеріальна шкода за висновком експерта) – 44203,00 грн. (страхове відшкодування) = 10456,44 грн.), то відповідно до ч.2 ст. 1187, 1194 ЦК України дана шкода підлягає стягненню з ОСОБА_6 управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради.

За таких обставин, суд вважає, що є достатні підстави для стягнення з ОСОБА_6 УПСЗН Горлівської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП 10456,44 грн.

Також суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача на підставі п.2,3 ч.2 ст.23, п.3 ч.2 ст. 1167 ЦК України про відшкодування моральної шкоди за мотивів доведеності факту спричинення такої шкоди. Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення; глибину душевних страждань яких зазнав позивач у зв’язку з пошкодження його майна, глибину душевних страждань, яких ОСОБА_1 зазнав у зв’язку з ушкодженням здоров’я членів його сім’ї, які внаслідок ДПТ отримали тілесні ушкодження та вимушені були знаходитися на амбулаторному лікуванні; майновий стан відповідача, який є юридичною особою публічного права, та виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, суд вважає, що моральна шкода завдана позивачу підлягає відшкодування відповідачем у сумі 1200,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд не приймає до уваги заперечення відповідача та третьої особи ОСОБА_4 стосовно того, що Микитівське управління праці та соціального захисту населення – є бюджетною організацією та доходів від своєї діяльності не отримує, фінансово – господарську діяльність здійснює за рахунок коштів місцевого бюджету згідно кошторису доходів та видатків та про те, що у кошторисі на 2010 рік видатки на виплату матеріального та морального збитку не передбачені, оскільки відповідно до ч.1 ст. 82 ЦК України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення ЦК України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача вартості оплати за автотоварознавче дослідження в сумі 605,00 грн. – задоволенню не підлягають, оскільки зазначені витрати документально не підтверджені.

Згідно квитанції про оплату автотоварознавчої судової експертизи від 28 вересня 2009 року (а.с.179), його вартість складає 460,00 грн. Оплату зробив позивач і ці витрати по проведенню автотоварознавчої експертизи, згідно до ст. 79 ЦК України належать до судових витрат.

Також, позивачем понесені витрати, пов”язані з оплатою правової допомоги адвоката ОСОБА_2 у розмірі 4000,00 грн., які відповідно до ст. 84 ЦК України належать до судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 104,56 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн., витрати повязані з проведенням судової експертизи у розмірі 460,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10456 (десять тисяч чотириста пятдесят шість) грн. 44 копійки, в рахунок відшкодування моральної шкоди 1200 (одну тисячу двісті) грн. 00 копійок, судовий збір у розмірі 104,56 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн., витрати повязані з проведенням судової експертизи у розмірі 460,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: О.В. Каліуш