Рішення № 79312808, 14.01.2019, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 рокуСправа № 912/3014/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. при секретарі судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3014/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6

до відповідача ОСОБА_1 підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Крупської, буд. 2А

про стягнення 11 746 236,74 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 14-207 від 26.10.18 адвокат, договір про надання правової допомоги №14/4943/17 від 01.12.2017;

від відповідача - участі не брали;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) до ОСОБА_1 підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (далі - СП ТОВ "Світловодськпобут", відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу природного газу № 5174/1718-ТЕ-18 від 29.09.2017 р. в розмірі 11 746 236,74 грн, з яких: 11 228 124,99 грн основний борг, 316 622,26 грн пеня, 129 033,45 грн 3% річних, 72 456,04 грн інфляційні втрати, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу природного газу № 5174/1718-ТЕ-18 від 29.09.2017, в частині своєчасної оплати за переданий природній газ.

Ухвалою від 20.11.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 912/3014/18 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 18.12.2018 та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

04.12.2018 відповідач подав суду відзив на позов від 30.11.2018 з доказами його направлення позивачу. Відповідач підтверджує заборгованість по Договору купівлі-продажу природного газу № 5174/1718-ТЕ-18 від 29.09.2017 в сумі 11 228 142,99 грн.

Крім того, відповідач на підставі ст. 233 Господарського кодексу України просить зменшити суму пені від заявленої суми ПАТ "НАК" Нафтогаз України" до 50 %, а саме до 158 311,13 грн.

11.12.2018 до суду надійшла відповідь на відзив з доказами її направлення відповідачу, де позивач заперечує проти зменшення розміру пені.

18.12.2018 господарський суд розпочав підготовче засідання.

Господарський суд ухвалою від 18.12.2018 закрив підготовче провадження у справі №912/3014/18 та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.01.2019.

22.12.2018 до суду надійшло клопотання відповідача про надання додаткового часу для підписання мирової угоди між сторонами.

В судовому засіданні 14.01.2019 представником позивача підтримано позовні вимоги повністю.

Представник відповідача участі в судовому засіданні 14.01.2019 не брав.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначені засідання суду - ухвала суду від 18.12.2018 надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Крупської, буд. 2А, рекомендованим листом з поміткою "судова повістка".

Разом з тим, конверт із вкладенням (примірник ухвали у справі від 18.12.2018) повернуто органом поштового зв'язку із відміткою "через не запит".

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

З залученого до матеріалів справи листа, у якому відповідачу направлялася копія ухвали від 18.12.2018, убачається, що даний лист було суду повернуто поштою з поміткою "через не запит".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем та повернення її до суду з відповідною поміткою є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив протиправну процесуальну бездіяльність, тому судове засідання проводиться за його відсутності і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представників відповідача перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась.

За поясненнями представниа позивача, мирова угода між сторонами не укладена та відповідача повідомлено про неможливість її укладення.

Клопотань про відкладення судового засідання не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, які наведено в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.2017 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та СП ТОВ "Світловодськпобут" (Споживач) укладено договір постачання природного газу №5174/1718-ТЕ-18 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору (а.с. 12-21).

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. Договору).

В розділі 2 Договору сторонами узгоджено помісячний обсяг природного газу, що має бути переданий з 01 жовтня 2017 по 31 березня 2018.

Пунктом 3.7. Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Ціну за 1000 куб. м. газу на дату укладення договору станосить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн (п. 5.2. Договору).

Згідно пункту 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Строк дії Договору визначено з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині реалізації газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).

В подальшому між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 15.01.2018 до Договору, за умовами якої, зокрема п. 8.2. розділу 8 Договору викладено в наступній редакції: "8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.".

У додатковій угоді № 2 від 01.04.2018 до Договору сторонами погоджено внести зміни до договору:

- доповнити п. 2.1. абзацом такого змісту :"Постачальник передає Споживачу в період з 01.04.2018 по 31.05.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 750,0 тис.куб.м."

- викласти п. 12.1. Договору у наступній редакції: "Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно), а вчастині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.".

Договір та додаткові угоди підписано сторонами та скріплено печатками.

На виконання умов договору та Додаткових угод до нього, позивач поставив на користь відповідача протягом жовтня 2017 - квітня 2018 років природний газ, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 63 501 205,01 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (а.с. 35-41).

Акти приймання-передачі природного газу, в яких визначено фактичні обсяги переданого газу, його ціна та остаточна вартість, підписано без зауважень Постачальником та Споживачем.

В порушення своїх зобов’язань за поставлений природний газ у строки, передбачені Договором №5174/1718-ТЕ-18 від 29.09.2017, як повідомляє позивач, СП ТОВ "Світловодськпобут", не розрахувався, що стало підставою для звернення з даним позовом.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно загальних положень про купівлю-продаж (ст. ст. 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

На підставі наведеного, відповідач зобов'язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.

За розрахунком позивача, підтвердженим матеріалами справи, заборгованість відповідача з оплати вартості поставленого газу за Договором №5174/1718-ТЕ-18 від 29.09.2017 станом на 31.05.2018 становила 11 228 124,99 грн.

Відповідач розрахунок позивача та наявність зобов'язання з оплати повної вартості поставленого газу не заперечив.

З огляду на викладене, враховуючи умови Договору №5174/1718-ТЕ-18 від 29.09.2017, норми законодавства, якими врегульовано зобов'язальні правовідносини з поставки, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 11 228 124,99 грн, що є вартістю поставленого газу за Договором №5174/1718-ТЕ-18 від 29.09.2017, обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Сторонами в пункті 8.2. Договору зі змінами згідно Додаткової угоди № 1 від 15.01.2018, встановлено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1. Договору (строк розрахунку), він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків оплати в загальному розмірі 316 622,26 грн, яку нараховує за період прострочення:

по зобов'язанням з оплати газу, поставленого в листопаді 2017 - з 26.12.2017 по 01.02.2018 в сумі 29 076,52 грн пені;

по зобов'язанням з оплати газу, поставленого в грудні 2017 - з 26.01.2018 по 26.02.2018 в сумі 28 000,20 грн пені;

по зобов'язанням з оплати газу, поставленого в січні 2018 - з 27.02.2018 по 02.04.2018 в сумі 33 305,07 грн пені;

по зобов'язанням з оплати газу, поставленого в лютому 2018 - з 27.03.2018 по 22.05.2018 в сумі 64 721,33 грн пені;

по зобов'язанням з оплати газу, поставленого в березні 2018 - з 26.04.2018 по 31.05.2018 в сумі 158 544,18 грн пені (а.с. 25-34).

Однак, господарський суд вважає, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення платежу за зобов'язаннями листопада 2017 року.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Разом з тим, останній день строку виконання відповідачем взятого на себе за Договором зобов'язання за листопад 2017 є 25.12.2017, який припадав на святковий (вихідний) день.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, враховуючи наведені вимоги чинного законодавства, днем закінчення строку сплати відповідачем заборгованості за Договором є 26.12.2017, відповідно першим днем прострочення виконання такого зобов'язання є 27.12.2017.

На підставі викладеного, господарським судом відкориговано наданий позивачем розрахунок пені в частині початку періоду такого нарахування за зобов'язаннями листопада 2017 року та з урахуванням меж визначеного позивачем періоду прострочення виконання Споживачем свого зобов'язання.

Так, за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати газу, поставленого в листопаді 2017 за період з 27.12.2017 по 01.02.2018 стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 27 513,59 грн.

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення строків оплати складає 315 059,33 грн.

Відповідач нарахування пені у зазначений вище період та розмірі і наявність правових підстав для її стягнення не заперечив, однак, у відзиві на позов просить зменшити суму пені до 50% від заявленої суми ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а саме зменшити суму пені до 158 311,13 грн (а.с. 61-64).

Розглядаючи вказане клопотання відповідача щодо зменшення пені, господарський суд враховує наступне.

Так, відповідач просить зменшити розмір пені до 50% від заявленої суми, а саме до 158 311,13 грн, мотивуючи вказане відсутністю своєї вини у несвоєчасному виконанні зобов'язання, оскільки причиною несвоєчасного розрахунку є невиплата відповідачеві з державного бюджету субвенцій з різниці в тарифах. Відповідач вказує, що невідповідність фактичних економічно обґрунтованих витрат діючим тарифам на теплову енергію призвели до збитковості підприємства. Зазначено про наявність боргів перед відповідачем у споживачів природного газу, які погашаються із значною затримкою.

Крім того, відповідач зазначає, що стягнення з нього пені в такому розмірі призведе до неможливості підприємства забезпечити споживачів міста послугами централізованого опалення, що може призвести до порушення чи зупинення технологічного процесу виробництва та постачання теплової енергії в опалювальному періоді.

Позивачем заперечено зменшення розміру штрафних санкцій з тих підстав, що підприємство позивача має стратегічне значення для економіки і безпеки держави; несплата боргів позивача перед іноземними постачальниками може призвести призупинення постачання природного газу на територію України; нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконанням зобов'язання за Договором (а.с. 73-75).

Дослідивши доводи сторін щодо зменшення розміру пені, господарський суд враховує наступне.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до укладеного між сторонами Договору, стягнення за яким є предметом спору, поставлений відповідачеві природний газ призначений виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Згідно статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб’єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Відповідачем у поданих запереченнях зазначено, що нарахування штрафних санкцій виникло у першу чергу у зв'язку з невчасною сплатою населенням за спожитий природний газ. В той же час відповідачем не надано господарському суду жодного доказу на підтвердження того, що прострочення погашення заборгованості сталось з причин, які не залежали від відповідача. Крім того, відповідачем не доведено, що штрафні санкції є надмірно великими у порівнянні зі збитками позивача. Також відповідачем не підтверджено належними доказами його майновий стан. Єдиний доказ, який надано відповідачем на підтвердження підстав зменшення пені, це довідка про стан заборгованості споживачів теплової енергії станом на 01.10.2018, яка підписана генеральним директором (а.с. 66). Між тим, така довідка не є належним доказом на підтвердження підстав для зменшення пені, оскільки даний документ не являється документом фінансової звітності, не відображає реальний фінансовий стан відповідача та не підтверджує повідомлені відповідачем причини неможливості вчасного розрахунку за поставлений газ.

Крім того, господарський суд враховує, що зобов'язання за Договором зі сторони відповідача на час розгляду справи повністю не виконано та період прострочки є значним - жовтень 2017 - березень 2018. Матеріалами справи не підтверджується вчинення відповідачем дій по зменшенню заборгованості. Враховано, що розмір пені не є надмірно великим в порівнянні з невиконаною сумою основного зобов'язання за Договором. Прийнято до уваги майнові інтереси та пояснення позивача, який зазначає, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом та несплата боргів позивача перед іноземними постачальниками може призвести до призупинення постачання природного газу на територію України.

Окрім того, господарський суд приймає до уваги, що розмір пені - 15,3%, погоджений сторонами у додатковій угоді № 1 від 15.01.2018, є значно меншим ніж встановлений законодавством – подвійна облікова ставка НБУ.

З підстав викладеного та з огляду на не доведення відповідачем підстав для зменшення пені, господарський суд за наявними матеріалами справи не встановив правових підстав для зменшення пені, у зв'язку з чим відхиляє заперечення відповідача у відзиві.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 315 059,33 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Решта позовних вимог в частині стягнення пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають у зв'язку з неправильним розрахунком.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 129 033,45 грн та інфляційних втрат в сумі 72 456,04 грн господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 129 033,45 грн.

З врахуванням вище встановлених судом обставин щодо періоду прострочення виконання зобов’язань за листопад 2017 року та перевіривши розрахунок 3% річних (а.с. 25-34), суд вважає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню вимоги про стягнення 3% річних в сумі 128 456,80 грн.

Решта позовних вимог в частині стягнення 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають у зв'язку з неправильним розрахунком.

Перевіривши обґрунтований розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що вимога про стягнення з відповідача 72 456,04 грн інфляційних втрат, нарахованих за зобов'язаннями листопада 2017 року, січня - березня 2018 року підлягає задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 11 228 124,99 грн основного боргу, 315059,33 пені, 128 456,80 грн 3% річних та 72 456,04 грн інфляційних втрат.

Клопотання відповідача про відкладення для надання додаткового часу для підписання мирової угоди між сторонами, господарський суд залишає без розгляду, так як позивач повідомив про відмову в укладенні додаткової угоди.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 176 161,46 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Cтягнути зі ОСОБА_1 підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Крупської, буд. 2А, ідентифікаційний код 31678853) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 11 228 124,99 грн основного боргу, 315059,33 пені, 128 456,80 грн 3% річних, 72 456,04 грн інфляційних втрат, а також судовий збір в розмірі 176 161,46 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.01.2019.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.