Рішення № 79312725, 17.01.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/286/18

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Марач В.В., за участю секретаря судового засідання Коваль С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Мале приватне підприємство "Моріон"

до Фізична особа-підприємець Іванченко Тетяна Адамівна

про зобов'язання звільнити торговельне місце

за участю представників сторін:

від позивача - Полюхович Л.В.

від відповідача - Іванченко Т.А., представник Овдійчук О.О.

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "Моріон" (надалі - Позивач або МПП "Моріон") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Іванченко Тетяни Адамівни (надалі - Відповідач або ФОП Іванченко Т.А.) в якому просить зобов'язати ФОП Іванченко Т.А. звільнити торгівельне місце № 244, що розташоване на території ринку "Моріон" за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, буд. 7, шляхом демонтажу тимчасової нестаціонарної споруди типу КЗТ.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що відповідно до Договору оренди торговельного місця № 244/16 від 15.07.2016 р. ФОП Іванченко Т.А. було передано для провадження торговельної діяльності, у строкове платне користування місце № 244, що розташоване на території ринку "Моріон". Додатковою угодою від 31.07.2017 р. до Договору сторони узгодили, що договір набирає чинності з 01.08.2016 року та діє до 31.10.2017 р. включно. Таким чином, Договір оренди торговельного місця № 244/16 від 15.07.2016 р., припинив свою дію 31.10.2017 року. Крім того, Позивач зазначає, що останній 07.11.2017 року повідомив Відповідача про те, що термін дії Договору закінчився 31.10.2017 р., про необхідність звільнити торгове місце після закінчення дії Договору та про свої заперечення щодо поновлення Договору. Позивач вважає, що Відповідач зобов'язаний звільнити торговельне місце № 244 на ринку "Моріон" у м. Рівне.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.05.2018 року відкрито провадження у справі № 918/286/18 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.08.2018 року призначено у справі № 918/286/18 судову експертизу, проведення судової експертизи доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі № 918/286/18 до отримання висновку експерта.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.11.2018 року провадження у справі № 918/286/18 поновлено та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

09.01.2019 року від Відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому остання просить суд зупинити провадження у справі № 918/286/18 за позовом МПП "Моріон" до ФОП Іванченко Т.А. про зобов'язання звільнити торговельне місце до набрання законної сили судовим рішення у справі № 918/688/18 за позовом ФОП Матвіюка О.Л. до МПП "Моріон", третя особа Рівненська міська рада, про визнання недійсним паспорту ринку "Моріон", посилаючись на пов'язаність цих двох справ та неможливість одночасного розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами.

Суд відмовляє у задоволенні даного клопотання, оскільки Відповідачем не зазначено, з'ясування яких саме обставин у ході розгляду справи № 918/688/18 унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у даній справі, не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні даної справи та яким чином встановлені в іншій справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі. Тому, сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі 918/286/18.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

В даному випадку, суд вважає, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 09 січня 2019 року по 17 січня 2019 року.

Представник Позивача в судовому засіданні 17.01.2018 року позовні вимоги підтримала, з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач та представник Відповідача в судовому засіданні 17.01.2018 року заперечили проти позовних вимог.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо дослідивши докази у справі, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

МПП "Моріон" є власником (оператором) ринку "Моріон", розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, 7, що підтверджується Дозволом на розміщення об'єкта торгівлі № 682 від 13.08.2003 року, паспортом ринку від 01.06.2006 року та Експлуатаційним дозволом №17-18-488 від 29.11.2016 року.

Між МПП "Моріон" (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Іванченко Т.А. (Орендар) укладено договір оренди торговельного місця № 244/16 від 15.07.2016 року (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування місце № 244 загальною площею 2,10 кв. метрів, що розташоване на території ринку "Моріон" (далі - об'єкт оренди) для провадження торговельної діяльності (п.1.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтиском печатки Орендодавця.

За змістом п. п. 1.2., 1.3., 1.4. Договору, об'єкт оренди облаштовано тимчасовою нестаціонарною спорудою типу КЗТ (КЗТ, ЛП, контейнер), право власності на яку має орендар (орендар, орендодавець). Місцезнаходження об'єкта оренди зазначається на плані території ринку. Орендар набуває права користування об'єктом оренди з дня набрання чинності цим договором.

Підпунктом 3.2.5. Договору, Орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини) об'єкта оренди з вини орендаря.

Згідно з п. 3.2.11 Договору, орендар зобов'язаний передати торгове місце орендодавцю, підписавши акт приймання - передачі (повернення) торговельного місця в день закінчення дії (розірвання) договору.

Повернення орендарем об'єкту оренди орендодавцеві оформляється двостороннім актом приймання-передавання, що складається у двох примірниках, наділених однаковою юридичною силою, - по одному примірнику для кожної зі сторін (п. 6.10. договору).

Відповідно до акту приймання-передавання від 01.08.2016 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування місце № 244 загальною площею 2,10 кв. метрів, що розташоване на території ринку "Моріон".

Вказаний акт приймання-передавання від 01.08.2016 року підписаний сторонами та скріплений відтиском печатки Орендодавця.

Пунктом 6.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 31.07.2017 року) визначено, що договір набуває чинності з 01.08.2016 року та діє до 31.10.2017 року включно.

Таким чином, Договір оренди торговельного місця № 244/16 припинено 31.10.2017 року.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 760 ЦК України передбачено, що Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Положеннями ч. 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Пунктами 1, 4 ст. 285 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Нормами ч. 2 ст. 291 ГК України встановлено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

У відповідності до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Аналогічну правову позицію висвітлено в п. 4.1. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України, від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна".

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було повідомлено Відповідача (лист № 343 від 07.11.2017 року) про заперечення проти поновлення договору оренди торговельного місця № 244/16.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За таких обставин, Договір оренди торговельного місця № 244/16 від 15.07.2016 року припинив свою дію 31.10.2017 року, а відтак Орендар зобов'язаний звільнити об'єкт оренди торгівельне місце № 244, що розташоване на території ринку "Моріон" за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, буд. 7, шляхом демонтажу тимчасової нестаціонарної споруди типу КЗТ.

Враховуючи норми чинного законодавства, з припиненням дії договору оренди, Відповідач втрачає статус орендаря, а тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про звільнення Відповідачем орендованого ним об'єкту за договором є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення

Предметом доказування у справі є факт безпідставного продовження використання торгівельним місцем Відповідачем після закінчення дії договору оренди.

Відповідачем не надано суду будь яких доказів, які б спростовували факт користування ним торговельним місцем на ринку "Моріон" згідно договору оренди торговельного місця.

Мале приватне підприємство "Моріон", є власником (оператором) ринку "Моріон" за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, 7, що підтверджується дозволом на розміщення об'єкта торгівлі № 682 від 13.08.2003 р., паспортом ринку та експлуатаційним дозволом № 17-18-488 від 29.11.2016 р., державним актом на право постійного користування землею серії РВ 00226 виданим 04.06.1999 р. та додатковим договором про поновлення договору оренди землі № 561010004000538 від 12.07.2012 р.

Основним видом господарської діяльності МПП "Моріон" є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна що згідно затверджених КВЕД відповідає коду 68.20. Вказане підтверджується відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та випискою із вказаного реєстру щодо МПП "Моріон". Згідно пояснень до даного виду економічної діяльності цей клас 68.20. включає також діяльність ринків.

Вид діяльності із надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозиції у державному класифікаторі КВЕД відсутній.

Згідно п. 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною податковою адміністрацією України, Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.200 № 57/188/84/105, (надалі - Правила), ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Відповідно до п.2 вказаного вище Наказу від 26.02.2002 № 57/188/84/105 ці Правила носять рекомендаційний характер для затвердження правил торгівлі на ринках органами місцевого самоврядування.

Згідно п. 1.2. Правил торгівлі на ринках міста Рівного, затверджених рішенням Рівненської міської ради від 31.05.2011 року № 841, ринок - це об'єкт торгівлі, на території якого суб'єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями.

Аналогічне визначення поняття ринку міститься і в Положенні про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29.07.2009р. №868 "Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків".

Ринок "Моріон" розміщений на двох суміжних земельних ділянках. Перша ділянка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, 3, на якій також розташований Будинок побуту, та яка перебуває в користуванні Позивача на підставі додаткового договору про поновлення договору оренди землі № 561010004000538 від 12.07.2012 р. терміном дії до 25.04.2021р.. Друга земельна ділянка значиться за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, 7, яка знаходиться в постійному користуванні Позивача, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії РВ 00226 виданим 04.06.1999 р.

Оспорювати законність/незаконність використання земельних ділянок може лише їх власник або законний землекористувач. Відповідач не є ні власником, ні землекористувачем земельних ділянок на яких розміщений ринок.

Відповідно до п. 7 Правил торгівлі на ринках затверджених 26.02.2002 та п. 1.7. Правил торгівлі на ринках м. Рівного, Адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно- будівельної комісії, державтоінспекції - проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об'єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану.

Розміщення ринкових майданчиків біля Будинку побуту (вул. Шевченка, 3) та лазні (вул. Шевченка, 7) в м. Рівне було дозволено з 1998 року, що підтверджується наказом міського управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування "Про надання дозволів на розміщення об'єктів роздрібної торгівлі - торговельних ринкових майданчиків" від 01.07.1998 р. № 407.

13.08.2003р. видано дозвіл № 682 на розміщення об'єкта торгівлі, ринку "Моріон", що підтверджується наказом управління торгівлі громадського харчування та побутового обслуговування від 13.08.2003 р. № 777 та самим дозволом. В дозволі затверджено режим роботи ринку.

15.01.2003р. із головним архітектором м. Рівне було погоджено ескіз генплану ринку, м 1:500, для отримання МПП "Моріон" відповідних дозволів, погоджень, техумов.

Також, рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 14.02.2006 р. № 39 "Про паспортизацію ринків м. Рівного" керівників ринків було зобов'язано завершити паспортизацію ринків з виготовлення і узгодження у місцевому органі державного пожежного нагляду схем розміщення торговельних рядів, кіосків, павільйонів, палаток тощо, які розташовані приміщеннях та на відкритих майданчиках.

МПП "Моріон" погодило таку схему з начальником ЗДПО-З ще 20.08.2004 року, згідно якої розміщення торговельного місця Відповідача відповідає своєму місцерозташуванню і на сьогодні.

МПП "Моріон" погоджувало роботу ринку із територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби. Про відповідність потужностей оператора ринку вимогам санітарних заходів підтверджує експлуатаційний дозвіл № 17-18-488 виданий Управлінням Держпродспоживслужби в м. Рівному 29.11.2016р..

Отже, МПП "Моріон" має усі необхідні дозвільні документи для роботи ринку "Моріон".

Відповідно до п. 13 Правил торгівлі на ринках, торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо.

Згідно абз. 2 п. 22 Правил торгівлі на ринках Продавці (суб'єкти підприємницької діяльності) можуть мати свій санітарний чи інший одяг, торговельний інвентар, засоби вимірювальної техніки.

Згідно п. 20 Правил торгівлі на ринках Адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Про необхідність укладення договору оренди торговельного місця між адміністрацією ринку та підприємцями вказується також у абз. 4 п. 1.16 та п. 1.20 Правил торгівлі на ринках міста Рівного.

Враховуючи вищевикладене, Позивач правомірно укладав із підприємцями, в т.ч. і Відповідачем договори оренди торговельного місця.

Між сторонами у справі існували правовідносини оренди (найму) торгівельного місця на ринку, правове регулювання яких здійснюється правилами торгівлі на ринках, нормами Господарського та Цивільного кодексів України, що не є тотожним користуванню земельною ділянкою на якій розміщенні торгівельні місця та інвентар.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Так, договором оренди чітко визначене торговельне місце, зазначено на генплані-схемі ринку "Моріон" погодженої 20.08.2004р. із ЗДПО-З, які були передані Відповідачу в оренду, їх площа та тип облаштування.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, твердження Відповідача про відсутність у Позивача відповідного виду діяльності та земельної ділянки відведеної під ринок спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Наявність у МПП "Морін" усіх необхідних дозвільних документів для роботи ринку "Моріон" та правомірність укладення останнім з підприємцями договорів оренди торговельних місць було встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.03.2018 року у справі № 918/800/17 та Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2018 року у справі № 918/799/17, а відтак, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України дані обставини не потребують повторного доказування.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги Малого приватного підприємства "Моріон" про зобов'язання ФОП Іванченко Т.А. звільнити торговельне місце № 244, шляхом демонтажу тимчасової нестаціонарної споруди типу КЗТ, розташованого на ринку "Моріон" обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Малого приватного підприємство "Моріон" задоволити.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Іванченко Тетяну Адамівну (АДРЕСА_1 іпн. НОМЕР_1) звільнити торговельне місце №244 розташоване на ринку "Моріон" (м.Рівне, вул.Шевченка, 7) шляхом демонтажу тимчасової нестаціонарної споруди типу КЗТ.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іванченко Тетяни Адамівни (АДРЕСА_1 іпн. НОМЕР_1) на користь Малого приватного підприємства "Моріон" (м.Рівне, вул.Шевченка, 7, ЄДРПОУ 13990091) 1762, 00 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 22 січня 2019 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.