Рішення № 79312708, 27.12.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2018 р. Справа № 917/1078/18

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" вул. Козака, 2-А,м. Полтава, 36020

до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014

про стягнення 39 436,90 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники сторін:

від позивача: Гречко С.І., дов. в протоколі

від відповідача: Пилипенко С.М., дов. в протоколі

Розглядається позовна заява про стягнення 39 436,90 грн., в т.ч. 34 031,71 грн. - сума основного боргу по договору № 295/1-З/Б від 13.07.2016р. на постачання природного газу, 1 359,78 грн. - 3% річних, 4 045,41 грн. - інфляційних.

Позивач в порядку ст. 46 ГПК України подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних (вх. № 12019 від 26.12.2018р.) з додатковими документами, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь за період з 08.04.2017р. по 30.08.2018р. - 891,65 грн. - інфляційних втрат, 296,64 грн. - 3% річних.

27.12.2018р. від позивача надійшла заява з додатком (вх. № 12087), якою ТОВ «Полтавагаззбут» просить подану 26.12.2018р. до суду заяву № 05/3824 від 22.12.2018р. вважати заявою про часткову відмову від позовних вимог на суму 4 216,90 грн.

Згідно п.1 ч.2 ст. 46 ГПК України відмова позивача в частині стягнення з відповідача 4 216 грн. інфляційних втрат та 3% річних не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваного законом інтересів та прийнята судом до розгляду.

Представник позивача з врахуванням заяви від 27.12.2018р. на позовних вимогах наполягає.

10.09.2018р. ухвалою судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у спрощеному провадженні по суті у судовому засіданні на 09.10.2018р. на 09-30 год.

Відповідач у відзиві (вх. № 9036 від 27.09.2018р.) проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідач у повній мірі виконав власні зобов'язання за Договором від 13.07.2016 р. у частині здійснення розрахунків щодо оплати вартості природного газу.

Відповідач зазначає, що як вбачається з розрахунку позивача, станом на 30 березня 2017 року, у відповідача була наявна переплата за Договором від 13.07.2016 року у розмірі 60 859,35 грн.

Разом з тим, позивачем неправомірно нараховано заборгованість за спожитий природний газ за березень - квітень 2017 року у розмірі 34 031,71 грн. Підставою для нарахування заборгованості за вищенаведений період стали акти прийому-передачі №ЗБ000005591 від 31.03.2017р. та №ЗБ000007359 від 30.04.2017р.

Відповідач вказує, що з аналізу актів прийому - передачі №ЗБ000005591 від 31.03.2017 року на суму 67 936,02 грн., у тому числі ПДВ - 11 322,67 грн. та №36000007359 від 30.04.2017 року на суму 26 955,04 грн., у тому числі ПДВ 4492,51 грн. вбачається, що акти підписані виключно директором позивача, проте, у графі «Підпис» від імені Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відсутні такі підписи уповноваженої особи відповідача. Водночас, у актах рукописним способом внесено інформацію про прізвище особи, яка в них підписалася від імені Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, але при цьому така особа не була уповноважена підписувати будь-які документи від імені відповідача, у тому числі й акти прийому - передачі.

Саме складені та підписані не уповноваженою особою відповідача, на думку позивача, слугували для виникнення заборгованості за спожитий природний газ за березень - квітень 2017 року та підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Посилаючись на ст.3, ч.1 ст. 14, ст. 92, ч.1 ст. 237, ст. 241, ч.1 ст. 509, ст. 526, ст. 527, ст. 528, ст. 598, ст. 599, ст. 631 ЦК України, відповідач зазначає, що позивач не забезпечив перевірку виконання зобов'язання (підписання актів прийому-передачі) саме повноважним боржником або його уповноваженим представником, та саме він несе ризик непред'явлення такої вимоги. Водночас, при добросовісному виконанні зобов'язання та прийняття такого виконання кредитор повинен був вжити заходів щодо перевірки повноважень фізичної особи щодо представництва юридичної особи, а саме наявності довіреності, акту юридичної особи тощо.

Оскільки зобов'язання за Договором від 13.07.2016 року, як зазначає відповідач, припинилися у зв'язку з їх належним виконанням сторонами своїх обов'язків (виконання відповідачем обов'язків у частині оплати вартості продукції підтверджується належними розрахунковими документами), сторони не домовлялися щодо подальшої пролонгації Договору від 13.07.2016 року, а тому будь-які вимоги щодо стягнення заборгованості є безпідставними.

Враховуючи те, що акти прийому - передачі спожитого природного газу не підписані керівником або іншою уповноваженою особою відповідача, зазначене виключає правомірність стягнення заборгованості з відповідача та порушує засадничий принцип приватно-правових відносин - особистий характер виконання зобов'язання. Крім цього, будь-які вимоги щодо оплати вартості природного газу після закінчення строку договору є неправомірними та не підлягають задоволенню.

Стосовно дотримання бюджетного законодавства, відповідач зазначив, що відповідно до пунктів 13 та 14 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5, головні територіальні управління юстиції утримуються за рахунок Державного бюджету України. Головне територіальне управління юстиції є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Посилаючись на ст. 2, 48 Бюджетного кодексу України, п. 2.1 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, відповідач зазначив, що відповіддю Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області №07.2-16/6465 від 26.09.2018 р. повідомлено, що відсутні взяті бюджетні зобов'язання і бюджетних зобов'язань у сумі 34 031,71 грн. не реєструвалося.

Відповідач також зазначив, що Договір від 13.07.2016 року укладався за результатами проведення державних закупівель.

Відповідно до п. 2.9 вищезазначеного Порядку органи Казначейства не реєструють зобов'язання у разі відсутності документів щодо закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства у сфері закупівель.

Відповідач в обґрунтування заперечень посилається на ч. 7 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» та ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» і наголошує на відсутність правових підстав для сплати заборгованості за Договором від 13.07.2016 року, а також стягнення з відповідача індексу інфляції та 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України.

Позивач 05.10.2018р. подав до суду відповідь на відзив (вх. № 9300), в якій вказує на безпідставність заперечень відповідача, посилаючись на те, що згідно п. 3.10, 3.11. Договору від 13.07.2016 року, відповідач надав товариству позивача копії актів надання послуг розподілу природного газу ГРМ відповідно договору на розподіл від 03.01.2017 р. №1541Р.

Позивач вказує, що відповідно до актів №ОУВІ-007011/03-17, №ОУВІ-006674/03-17, №ОУВІ-005904/03-17, №ОУВІ-007045/03-17, №3, №ОУВІ-005989/03-17, №ОУВІ-007569/03-17 Оператором ГРМ в березні 2017 року розподілено, а споживачем (Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області) прийнято від постачальника ТОВ «Полтавагаз збут» 7,105 куб. м. природного газу.

Відповідно до актів №ОУВІ-009259/04-17,№ОУВІ-009602/04-17, №ОУВІ-009857/04-17, №ОУВІ-008602/04-17, №ОУВІ-009354/04-17, №ОУВІ-009455/04-17 в квітні 2017 року розподілено, а споживачем (Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області) прийнято від постачальника ТОВ «Полтавагаз збут» 3,086 тис. куб. м. природного газу.

З врахуванням наданих відповідачем актів надання послуг з розподілу, ТОВ «Полтавагаз збут» надало відповідачу акт №ЗБ000005591 від 31.03.2017року, та акт №36000007359 від 30.04.2017 року №ZUЗБ0005151, які останнім було повернуто, скріплено печаткою та підписано посадовою особою відповідача.

Отже, як вказує позивач, підпис зі сторони відповідача, особи, яка на думку відповідача не була уповноважена підписувати будь - які документи від імені відповідача, у тому числі й акти прийому-передачі, не спростовує факт постачання природного газу в березні-квітні 2017 року та не звільняє відповідача від взятих на себе зобов'язань, оскільки обов'язок споживача оплатити поставлений природний газ та надані послуги виникає з факту їх надання постачальником.

Одночасно позивач звернув увагу, що акти прийому - передачі за лютий 2017 p., січень 2017 р. та грудень 2016 р. підписані з боку відповідача тією ж посадовою особою, що і підписані акти за березень-квітень 2017 р.

Щодо посилання відповідача, на те що у відповідача відсутні взяті бюджетні зобов'язання та що бюджетних зобов'язань у сумі 34 031,71 грн. не реєструвалось, позивач зазначив, що відповідно до п.4.2.13 Договору №295/1-3/Б від 13.07.2016 року споживач зобов'язаний самостійно обмежити (припинити) споживання природного газу у випадках;

- порушення строків оплати за цим Договором;

- відсутності або недостатності підтверджуваного обсягу природного газу;

- перевитрати добової норми та/або місячного підтвердженого обсягу природного газу;

- в інших випадках, передбачених цим Договором та чинним законодавством України.

В порушення зазначеного пункту Договору, як вказує позивач, відповідач не припинив споживання природного газу, а навпаки спожив природний газ та документально підтвердив факт споживання природного газу.

09.10.2018р. ухвалою суду відкладено розгляд справи на 20.11.2018р. на 14-00 год.

Відповідач у запереченнях (вх. № 10020 від 29.10.2018р.) зазначив, що після закінчення дії Договору №295/1-З/Б від 13.07.2016 р., публічні закупівлі на придбання природного газу у ПАТ «Полтавагаз збут» не проводилися, новий Договір з ПАТ «Полтавагаз збут» не укладався, а тому будь-яке постачання природного газу до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» забороняється та кваліфікується як один із способів ухилення від процедури публічних торгів.

Оскільки, зобов'язання за Договором від 13.07.2016 року припинилися у зв'язку з їх належним виконанням сторонами своїх обов'язків (виконання відповідачем обов'язків у частині оплати вартості продукції підтверджується належними розрахунковими документами), публічні торги на придбання нової партії природного газу не проводилися, сторони не домовлялися щодо укладення нового Договору, а тому, як зазначає відповідач, будь-які вимоги щодо стягнення заборгованості після закінчення дії Договору від 13.07.2016 р. є безпідставними.

Відповідач також зазначає, що акти надання послуг з розподілу природного газу ГРМ не можна вважати належними та допустимими доказами з огляду на наступне.

Акти надання послуг з розподілу природного газу ГРМ підписані представником ПАТ «Полтавагаз», що не є стороною Договору від 13.07.2016 року та є окремою юридичною особою, а не ПАТ «Полтавагаз збут».

Акти №0УВІ-006674/03-17, 0УВІ-007045/03-17, 0УВІ-005989/03-17, 0УВІ-009259/03-17, 0УВІ-009354/03-17 щодо надання послуг з розподілу природного газу підписаний виключно представником ПАТ "Полтавагаз", проте у графі «Підпис» від імені Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відсутні такі підписи уповноваженої особи відповідача.

Водночас, у інших актах рукописним способом внесено інформацію про прізвище особи, яка в них підписалася від імені Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, але при цьому такі особи не були уповноважені підписувати будь-які документи від імені відповідача, у тому числі й акти прийому - передачі.

Враховуючи викладену інформацію, зазначає відповідач, акти прийому - передачі спожитого природного газу не підписані керівником або іншою уповноваженою особою відповідача, а тому зазначене виключає правомірність стягнення заборгованості з відповідача. Крім цього, будь-які вимоги щодо оплати вартості природного газу після закінчення строку договору є неправомірними та не підлягають задоволенню.

В судових засіданнях оголошувались перерви: 20.11.2018р. до 21.12.2018р. до 09-30 год., 21.12.2018р. до 27.12.2018р. до 10-00 год., що підтверджується протоколами судових засідань.

В судовому засіданні 27.12.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" (постачальник) (далі-позивач) та Головним територіальним управлінням юстиції у Полтавській області (споживач) (далі-відповідач) був укладений договір на постачання природного газу №295/1-З/Б від 13.07.2016р.(а.с.11-15). Договір діє в частині постачання природного газу до 31.12.2016р., а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.1 договору постачання природного газу споживачу здійснюється з моменту укладання цього договору відповідно до положень даного договору (з урахуванням всіх його додатків та додаткових угод).

Відповідно до п. 2.2 договору постачальник забезпечує постачання підтвердженого обсягу природного газу споживачу протягом визначеного у додатку №1 періоду постачання.

Ціна природного газу до сплати 1000 куб. м. - 6 732, 00 грн. (п. 3.1 договору).

Вартість фактично поставленого споживачу обсягу природного газу, протягом відповідного розрахункового місяця визначається як добуток ціни природного газу та обсягу фактично поставленого споживачу природного газу, за відповідний розрахунковий період, згідно актів приймання - передачі природного газу. Загальна вартість договору складається з місячних сум вартості фактично поставлених обсягів природного газу, згідно актів приймання-передачі, складених сторонами протягом періоду постачання (п.3.2, п.3.3 договору).

Відповідно до п. 3.7 договору розрахунковим періодом за цим договором є відповідний розрахунковий місяць. Розрахунки споживача за природний газ здійснюється за розрахунковий період, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, у наступному порядку:

п. 3.7.1. - щомісячної 100% поточної оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку до договору протягом місяця поставки природного газу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі переплати, сума переплати зараховується на рахунок оплати на наступний розрахунковий період, або повертається на поточний рахунок споживача, на його письмову вимогу (п.3.8. договору).

Відповідно до п. 3.9 договору датою оплати (здійснення розрахунку) визначається дата, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.10 договору за підсумками розрахункового періоду, споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (про транспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 3.11 цього договору на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ/ГТС, постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірника акта приймання - передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником постачальника.

Відповідно до п. 3.12 договору споживач протягом двох днів з дня одержання акту приймання - передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання - передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п.3.13 договору у випадку відмови від підписання акта приймання - передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

Сторонами також були укладені додаткові угоди до цього договору, якими внесені зміни до умов договору, а саме, до строку дії договору та набрання чинності договору.

Відповідно до додаткової угоди від 30.12.2016р. до договору на постачання природного газу № 295/1-3/Б від 13.07.2016 договір набирає чинності з 01.05.2016р. та діє в частині постачання природного газу до 28.02.2017р., а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання (а.с.18).

30.12.2016 р. сторонами була укладена додаткова угода до договору на постачання природного газу № 295/1-З/Б від 13.07.2016р., якою внесено зміни та доповнення до п. 11.1 договору, згідно якого договір набирає чинності з 01.05.2016 р. та діє в частині постачання природного газу до 31.03.2017 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання (а.с.37).

24.03.2017 р. сторони підписали додаткову угоду до договору на постачання природного газу № 295/1-З/Б від 13.07.2016 р. (а.с.38), якою внесено зміни до додатку № 1 договору.

Позивач відповідачу здійснив постачання природного газу: в грудні 2016 р. в об'ємі 12,870 тис. куб. м. на суму 111 363,60 грн., в січні 2017 р. в об'ємі 10,762 тис. куб. м. на суму 91 448,15 грн., в лютому 2017р. в об'ємі 9,779 тис. куб. на суму 100 368,92 грн., в березні 2017р. в об'ємі 7,105 тис. куб. м. на суму 67 936,02 грн., в квітні 2017р. в об'ємі 3,086 тис. куб. м. на суму 26 955,04 грн., а всього на загальну суму 398 071,73 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписані сторонами та скріплені їх печатками: №ЗБ000007359 від 30.04.2017р., № ЗБ000005591 від 31.03.2017р., № ЗБ000003529 від 28.02.2017р., № ЗБ000001413 від 31.01.2017р., № ЗБВІ-011747 від 31.12.2016р. (а.с. 20-24).

Як зазначає позивач, відповідач свої грошові зобов'язання по оплаті послуг провів в сумі 364 040,02 грн. і заборгованість відповідача перед позивачем становить 34 031,71 грн. станом на 29.08.2018р.

Позивач до відповідача звертався з претензією від 19.02.2018р. про погашення суми заборгованості (а.с.58), на яку відповідачем позивачу було надано відповідь від 26.03.2018р. № 09-28-2858/09.1/2387 (а.с. 59), в якій зазначено, що між сторонами було укладено додаткову угоду від 30.12.2016р. до спірного договору на підставі п.5 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», в якій зазначено строк дії договору - 31.03.2017 р. на суму 145 560,07 грн. Вищезазначені кошти 29.03.2017 р. сплачено відповідачем, а тому заборгованість перед позивачем відсутня.

Позивач повторно звернувся до відповідача з претензією від 17.04.2018р. № 05/1765 про погашення вказаної заборгованості, на яку листом від 27.04.18 р. за № 09-28-6963/09.1/4884 відповідачем було надано відповідь про відсутність заборгованості перед позивачем (а.с. 60,61).

З матеріалів справи вбачається, що станом на 30.03.2017 р. у відповідача була переплата за договором від 13.07.2016 р. у розмірі 60 859, 35 грн. (а.с.19), що не заперечується відповідачем у відзиві та запереченнях.

В межах строку дії договору від 13.07.2016 р. - до 31.03.2017 р. позивач відповідачу здійснив постачання природного газу: в грудні 2016 р. в об'ємі 12,870 тис. куб. м. на суму 111 363,60 грн., в січні 2017 р. в об'ємі 10,762 тис. куб. м. на суму 91 448,15 грн., в лютому 2017р. в об'ємі 9,779 тис. куб. на суму 100 368,92 грн., в березні 2017р. в об'ємі 7,105 тис. куб. м. на суму 67 936,02 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписані сторонами та скріплені їх печатками: № ЗБ000005591 від 31.03.2017р., № ЗБ000003529 від 28.02.2017р., № ЗБ000001413 від 31.01.2017р., № ЗБВІ-011747 від 31.12.2016р. (а.с. 21-24).

Що стосується постачання природного газу відповідачу у квітні 2017 р. в об'ємі 3,086 тис. куб. м. на суму 26 955,04 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №ЗБ000007359 від 30.04.2017р. (а.с.20), підписаного сторонами та скріпленого їх печатками, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.1, ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч.1, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч.1, ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки факт отримання відповідачем природного газу в об'ємі 3,086 тис. куб. м. у квітні 2017 року підтверджується актом прийому-передачі № 3Б000007359 від 30.04.2017 р., підписаним сторонами та скріпленим їх печатками, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем відповідачу 26 955,04 грн. за отриманий ним природній газ. Тобто, відповідно до вищезазначеного акту прийому-передачі у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання на суму 26 955,04 грн.

З урахуванням того, що у відповідача була переплата за договором від 13.07.2016 р. станом на 30.03.2017 р. в сумі 60 859, 35 грн., а в березні відповідачем отримано природній газ на суму 67 936, 02 грн., а також, враховуючи отримання відповідачем природного газу в квітні 2017 р. на суму 26 955, 04 грн., суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 34 031,71 грн.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає у цей строк (термін).

Відповідно до акту звірки № 2214 взаємних розрахунків за період жовтень 2017 р. (а.с.56), заборгованість відповідача перед позивачем становить 34 031,71 грн.

Доказів погашення боргу в сумі 34 031, 71 грн. відповідачем не надано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 34 031, 04 грн. основного боргу обґрунтовані, підтверджені наявними доказами і підлягають задоволенню.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що акти приймання-передачі природного газу за березень та квітень 2017 р. підписані не уповноваженими особами відповідача, оскільки в матеріалах справи містяться докази (лист ПАТ «Полтавагаз» від 23.11.2018 р. за № 12-144, а.с.108), в якому зазначено, що відповідачем здійснена оплата вартості послуги ПАТ «Полтавагаз», як оператора ГРМ в розподілу природного газу за березень та квітень 2017 року в об'ємі 10,191 тис. куб. м. в повному обсязі.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем підписувалися акти надання послуг з розподілу природного газу ГРМ із ПАТ «Полтавагаз» за квітень 2017 року без зауважень (а.с.71-77,81,83).

Суд вважає також безпідставним посилання відповідача на те, що акти прийому - передачі природного газу за березень 2017 р. та квітень 2017 року підписані не уповноваженою ним особою, оскільки про це відповідач не зазначав у відповідях на претензію позивача, а також не звертався до правоохоронних органів з заявами щодо встановлення вищезазначеного факту.

Крім того, суд зазначає, що акти прийому-передачі природного газу за грудень 2016 року, січень, лютий 1017 р., підписані зі сторони відповідача тією ж особою, що і акти прийому-передачі за березень, квітень 2017 року. Заперечень щодо підписання цією особою актів приймання-передачі природного газу за грудень 2016 р., січень, лютий 2017 р. відповідач не надав, отриманий від позивача природний газ оплатив.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми позивачем нараховано за період з 08.04.2017р. по 30.08.2018р. на загальну суму 5 405,19 грн. 3% річних та інфляційних втрат, з яких 1 359,78 грн. - 3% річних та 4 045,41 грн. - інфляційних втрат.

Оскільки позивач відмовився від стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат в сумі 4 216,90 грн. та просить стягнути з відповідача 1 188,29 грн. вказаних витрат за період з 08.04.2017р. по 30.08.2018р., з яких 296,64 грн. - 3% річних та 891,65 грн. - інфляційних втрат, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 4 216, 90 грн. - 3% річних та інфляційних втрат згідно п.4 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку про стягнення з відповідача за період з 08.04.2017р. по 30.08.2018р. 296,64 грн. - 3% річних та 891,65 грн. - інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача, заявлені відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Щодо посилання відповідача, на те, що у відповідача відсутні взяті бюджетні зобов'язання у сумі 34 031,71 грн. і такі зобов'язання не реєструвалися, суд зазначає, що відповідно до п.4.2.13 Договору №295/1-3/Б від 13.07.2016 року споживач зобов'язаний самостійно обмежити (припинити) споживання природного газу у випадках;

- порушення строків оплати за цим Договором;

- відсутності або недостатності підтверджуваного обсягу природного газу;

- перевитрати добової норми та/або місячного підтвердженого обсягу природного газу;

- в інших випадках, передбачених цим Договором та чинним законодавством України.

В порушення зазначеного пункту Договору, відповідач не припинив споживання природного газу, а навпаки спожив природний газ на суму 34 031,71 грн., що документально підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 зазначив, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для не проведення розрахунків, оскільки на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність відповідача та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Полтавській області вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014, р/р 35217053009173 в УДКСУ в Полтавській області, МФО 820172, код ЄДРПОУ 34874347 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавагаз збут" вул. Козака, 2-А,м. Полтава, 36020, п/р 26001300874776 в філії - Полтавське управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 331467, код ЄДРПОУ 39813404 - 34 031,71 грн. - основного боргу, 296,64 грн. - 3% річних, 891,65 грн. - інфляційні втрати, 1 573,59 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В частині стягнення з Головного територіального управління юстиції у Полтавській області вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 34874347 - 4 216,90 грн. - провадження закрити.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 08.01.2019р.

Суддя Солодюк О.В.