Ухвала суду № 79312546, 10.01.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.01.2019 р. Справа № 914/1351/16

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства “Європейський газовий банк”, м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест”, м. Трускавець, Львівська область,

про: визнання недійсними результатів аукціонів, призначених на 20.07.2018 р. та на 30.07.2018 р. з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю „Трускавецьінвест”

у межах справи про банкрутство № 914/1351/16

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілік Буд”, м. Київ

про: банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Трускавецьінвест” (вул. Суховоля, 61, м. Трускавець, Львівська область, 82200, ідентифікаційний код 30439207)

Суддя Артимович В.М.

При секретарі судового засідання Струк Н.Р.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 – представник, ОСОБА_2 – представник;

від відповідача: не з’явився;

від ініціюючого кредитора: не з’явився;

від кредитора (ТзОВ ФК “Ідеа Капітал”): ОСОБА_3 – директор, ОСОБА_4 - представник;

від кредитора (ТзОВ ФК "Стандарт Кепітал"): ОСОБА_5 - представник;

від кредитора (ТзОВ "Лакшмі-8"): не з’явився;

від інших кредиторів та ТБ "Київ": не з’явилися;

за участю:ОСОБА_6 – журналіст Depo Львів.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Європейський газовий банк”, м. Київ, звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецьінвест”, м. Трускавець, Львівська область, про визнання недійсними результатів аукціонів, призначених на 20.07.2018 р. та на 30.07.2018 р., з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю „Трускавецьінвест” в межах справи про банкрутство № 914/1351/16.

Ухвалою суду від 03.08.2018 р. позовну заяву прийнято судом до розгляду в межах справи про банкрутство № 914/1351/16 та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження в межах справи про банкрутство № 914/1351/16, підготовче засідання призначено на 13.08.2018 р.

13.08.2018 р. відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.Як вбачається з матеріалів справи № 914/1351/16, 23.08.2018 р. на розгляд суду ПАТ “Європейський газовий банк” подано заяву про відвід судді Артимовича В.М. у справі № 914/1351/16.

Згідно наказу Господарського суду Львівської області від 13.08.2018 р. за № 390-к суддя Артимович В.М. перебував у відпустці з 20.08.2018 р. по 07.09.2018 р.

Ухвалою суду від 11.09.2018 р. заяву ПАТ “Європейський газовий банк” про відвід судді Артимовича В.М. у справі № 914/1351/16 призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.09.2018 р.

Ухвалою суду від 14.09.2018 р. заяву ПАТ “Європейський газовий банк” від 17.08.2018р. за № 1022 про відвід судді Артимовича В.М. визнано необгрунтованою, зупинено провадження у справі № 914/1351/16, заяву ПАТ “Європейський газовий банк” від 17.08.2018р. за № 1022 про відвід судді Артимовича В.М. передано для розгляду в порядку ст. 39 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.09.2018 р. (суддя Морозюк А.Я.) в задоволенні заяви ПАТ “Європейський газовий банк” від 17.08.2018 р. за №1022 про відвід судді Артимовича В.М. у справі № 914/1351/16 відмовлено, справу №914/1351/16 повернуто раніше визначеному судді для розгляду.

Ухвалою суду від 03.10.2018 р., зокрема, провадження у справі про банкрутство ТзОВ „Трускавецьінвест” поновлено.

30.08.2018 р. на розгляд суду відповідач подав відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 23.10.2018 р. підготовче засідання продовжено на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 31.10.2018 р. Ухвалою суду від 31.10.2018 р. підготовче засідання відкладено на 14.11.2018 р.

У зв’язку з перебуванням судді Артимовича В.М. на лікарняному судове засідання, призначене на 14.11.2018 р., не відбулось.

13.11.2018 р. ліквідатор ОСОБА_7 подав клопотання про долучення заперечень щодо позову.

14.11.2018 р. на розгляд суду ТзОВ “ФК “Ідеа Капітал” подано заяву про відвід судді Артимовича В.М. у справі № 914/1351/16.

Суддя Артимович В.М. перебував на лікарняному з 14.11.2018 р. по 20.11.2018 р.

Ухвалою суду від 22.11.2018 р. заяву ТзОВ “Фінансова компанія “Ідеа Капітал” від 12.11.2018 р. за № 130 про відвід судді Артимовича В.М. визнано необгрунтованою, зупинено провадження у справі № 914/1351/16, заяву ТзОВ “Фінансова компанія “Ідеа Капітал” від 12.11.2018 р. за № 130 про відвід судді Артимовича В.М. передано для розгляду в порядку ст. 39 ГПК України.

Ухвалою суду від 26.11.2018 р. (суддя Морозюк А.Я.) в задоволенні заяви ТзОВ “Фінансова компанія “Ідеа Капітал” від 12.11.2018 р. за № 130 про відвід судді Артимовича В.М. у справі № 914/1351/16 відмовлено, справу № 914/1351/16 за заявою ТзОВ „Вілік Буд” про банкрутство ТзОВ „Трускавецьінвест” повернуто раніше визначеному судді для розгляду.

Ухвалою суду від 28.11.2018 р. провадження у справі про банкрутство ТзОВ „Трускавецьінвест” поновлено, розгляд справи призначено на 11.12.2018 р.

11.12.2018 р. позивач подав через канцелярію суду додаткові пояснення до позовної заяви.

Ухвалою від 11.12.2018 р. суд закрив підготовче провадження у даній справі та призначив її до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 10.01.2019р.

Представником АТ «Єврогазбанк» 10.01.2019 р. подано заяву (вх.№41/19) про залучення учасником провадження у справі № 914/1351/16 Національного банку України.

В судовому засіданні 10.01.2019 р. представник ПАТ “Європейський газовий банк” підтримав вказане клопотання та просив його задовольнити.

В обґрунтування даного клопотання зазначено, що між Національним банком України та ПАТ “Європейський газовий банк” в забезпечення основного зобов’язання за кредитними договорами № 14 від 07.03.2014 р. та № 27 від 01.04.2014 р. укладено договори застави майнових прав № 14/ЗМП від 07.03.2014 р., № 27/ЗМП від 01.04.2014 р. та № 27/ЗМП-1 від 14.04.2014 р.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу щодо клопотання про залучення учасником провадження у справі № 914/1351/16 Національного банку України, суд залишає його без розгляду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 11.12.2018 р. справу призначено до судового розгляду по суті.

Відповідно до приписів ст. 207 ГПК України головуючий з’ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Однак, позивачем всупереч приписів ст. 207 ГПК України не надано та не доведено суду поважності причин неподання клопотання про залучення учасником провадження у справі № 914/1351/16 Національного банку України в межах підготовчого провадження, що має наслідком залишення такого клопотання без розгляду.

Крім того, суд відзначає, що ухвалою від 17.05.2017 р. судом відмовлено у задоволенні заяви ПАТ “Єврогазбанк” від 29.03.2017 р. за № 539 про залучення учасником у даній справі Національного банку Українита ухвалою від 13.08.2018 р. судом відмовлено у задоволенні клопотання Національного банку України від 27.06.2018 р. за № 12-0007/35730 про залучення його учасником у справі № 914/1351/16. Зазначені ухвали набрали законної сили.

У судовому засіданні 10.01.2019 р. представниками позивача надано пояснення по суті спору. Просять задоволити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях та матеріалах справи.

Представники кредитора ОСОБА_8 «Ідеа Капітал» в судовому засіданні 10.01.2019р. підтримали позовні вимоги та просили їх задоволити в повному обсязі.

Представник кредитора ТзОВ ФК «Стандарт Кепітал» в судовому засіданні 10.01.2019р. щодо задоволення позовних вимог заперечив.

В судове засідання представники відповідача та ряд інших представників кредиторів не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Позивач звернувся з позовом до відповідача з вимогою про визнання недійсними результатів аукціонів, призначених на 20.07.2018 р. та на 30.07.2018 р., з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю „Трускавецьінвест”.

Позивач в позовній заяві зазначає, щорезультати вказаних аукціонів порушують його права як кредитора та не відповідають нормам чинного Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як зазначає позивач, Товарною біржою «Київ» 15.06.2018 р. (номер публікації 52138) оголошено про проведення 20.07.2018 р. продажу майна ТзОВ «Трускавецьінвест» за загальною вартістю майна 596 098 994,00 грн., до якого, зокрема, входить заставне майно АТ «Єврогазбанк» (нерухоме майно - будівлі та земельні ділянки за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, будинки 63, 63А 63Б, 65), також 23.06.2018 р. (номер публікації 52282) оголошено про проведення 30.07.2018 р. продажу майна ТзОВ «Трускавецьінвест» за загальною вартістю майна 476 879 195,20 грн, до якого, зокрема, входить заставне майно АТ «Єврогазбанк». Вказані аукціони з продажу майна ТзОВ «Трускавецьінвест» визнано такими, що не відбулися у зв'язку із відсутністю учасників (оголошення від 22.06.2018 номер публікації 52273; оголошення від 04.07.2018 номер публікації 52582).

Позивач вважає, що дії ліквідатора ОСОБА_9 під час підготовки тапроведення продажу майна боржника не відповідають вимогам законодавства та порушують права АТ «Єврогазбанк» та інших кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «Трускавецьінвест».

Позивач звертає увагу на вимоги ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі – Закон про банкрутство). Позивач зазначає, що АТ «Єврогазбанк» дозволу на продаж заставного майна не надавав, а ухвали Господарського суду Львівської області від 28.02.2018 р. та 07.03.2018р., якими судом надано дозвіл на продаж нерухомого майна та 3 транспортних засобів, станом на оголошення торгів 11.05.2018, 15.06.2018 та 23.06.2018 року оскаржувалися та оскаржуються АТ «Єврогазбанк»у апеляційному порядку.

У позовній заяві позивач також вказує, що при організації аукціону було порушено рівність учасників аукціону відповідно до ч.8 ст. 49 Закону про банкрутство. А саме зазначає, що відповідно до оголошень 11.05.2018, 15.06.2018 та 23.06.2018 року надано строк для подання пропозицій 7 днів. Однак, відповідно до оголошення від 23.06.2018 року із строку 7 днів 2 дні - 28.07.2018 року та 29.07.2018 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 року № 1-р «Про перенесення робочих днів у 2018 році» були вихідними днями. Крім того, враховуючи, що проведення аукціону доручено Товарній біржі «Київ», яка територіально знаходиться у м. Києві та розташування предмета продажу у Львівській області строк, визначений замовником разом із організатором, є занадто малим для повноцінного ознайомлення із майном, що продається. Отже, такі дії порушують та обмежують права потенційних учасників для подання заявок для участі у аукціоні.

Крім того позивач зазначає, що в порушення ст. 49 Закону про банкрутство ліквідатором ОСОБА_9 інформація про проведення конкурсу із визначення організатора аукціону із зазначенням критеріїв відбору та переваг, за якими обрано переможця до суду не надавалась та не відображена у звіті ліквідатора про виконану роботу станом на 30.05.3018 року.

Позивач стверджує, що 20.06.2018 року під час огляду нежитлових будівель № 61, 63, 63А, 63Б та №65 оголошення про продаж вказаного майна на аукціоні на них не розміщено, що є порушенням вимог ст. 58 Закону про банкрутство.

Позивач також вважає, щоліквідатором в порушення норми ч. 5 ст. 44 Закону про банкрутство, обрано невірний спосіб поділу майна па лоти, що значно знецінює нерухоме майно, а вартість майна, виставленого на продаж, є значно заниженою.

Враховуючи наведене, позивач просить визнати недійсними результатів аукціонів, призначених на 20.07.2018 р. та на 30.07.2018 р., з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю „Трускавецьінвест”.

Ліквідатором ТзОВ «Трускавецьінвест» подано відзив на позовну заяву (вх.№32172/18 від 30.08.2018 р.), в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відповідач вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими. Відповідач зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено такого способу захисту прав, як визнання недійсними результату аукціону, який не відбувся, оскільки позивач просить суд визнати недійсними результати аукціону, який не відбувся, отже, по суті відсутні самі результати, законність яких ставиться під сумнів.

Ліквідатор зазначає, що твердження позивача про відсутність згоди на продаж майна спростовуються тим, що на виконання вимог закону, ліквідатором направлялись заяви на адресу ПАТ «Єврогазбанк» (вих.№01-12 від 12.04.2018р. та №08-19 від 19.04.2018р.) про надання дозволу на реалізацію майна, що знаходиться в заставі, однак листи із вказаними заявами повертались у зв’язку із закінченням встановленого строку зберігання. Водночас, Господарським судом Львівської області надано згоду на продаж майна банкрута, що перебуває в іпотеці та заставі ПАТ «Єврогазбанк», зокрема в ухвалах від 28.02.2018р., від 07.03.2018р. та від 04.05.2018р. у справі №914/1351/16, які набрали законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві також зазначається, що нормами Закону про банкрутство визначено, що організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону оприлюднює на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України (при проведенні електронних торгів - також на своєму веб-сайті) оголошення про проведення аукціону. Оголошення про проведення аукціону на веб-сайті, окрім іншого повинно містити відомості про порядок, місце, строк і час представлення заявок на участь в торгах (ч. 1 ст. 58 та ч. 1 ст. 59 Закону). Жодною нормою Закону не передбачено строків подання заявок. Таким чином, вищевказаними статтями встановлений виключний перелік вимог до оголошення та його змісту, що в свою чергу не підлягає розширеному тлумаченню. Разом з тим, зауваження позивача щодо місцезнаходження Товарної біржі «Київ» та об’єктів продажу суперечать положенням чинного законодавства, адже за змістом ч. 6 ст. 49 Закону про банкрутство, організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди. Жодних застережень щодо місцезнаходження організатора аукціону та майна, що виставляється на продаж, Закон не містить. Аргументи щодо порушення ліквідатором ч. 8 ст. 49 Закону про банкрутство, якою передбачено заборону замовнику та організатору встановлювати вимоги, вчиняти дії чи виявляти бездіяльність, що будь-яким чином порушують рівність учасників аукціону або допускають їх дискримінацію, є безпідставними оскільки для всіх учасників встановлені одинакові вимоги та жоден потенційний учасник не звертався з заявкою на участь в аукціоні та нікому не відмовлено в такій участі.

Ліквідатор зазначає, що доводи стосовно порушення ліквідатором ч. 6 ст. 49 Закону про банкрутство стосовно незалучення ухвалою суду організатора аукціону до проведення останнього є безпідставними з огляду на таке. У ч. 6 ст. 49 Закону про банкрутство визначено, що організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір па проведення аукціону. Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди. Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону. Ліквідатор вважає, що аргументи позовної заяви про те, що організатор аукціону згідно ч. 6 ст. 49 Закону про банкрутство визначається замовником аукціону за конкурсом та діє на підставі ухвали господарського суду про визнання його учасником провадження у справі про банкрутство, ґрунтуються на довільному тлумаченні цієї норми. Крім того, залучення організатора аукціону до проведення такого аукціону або після проведення аукціону під час його оскарження не врегульовано Законом про банкрутство.

Ліквідатор зазначає, що твердження позивача про відсутність оголошення про продаж майна на аукціоні на нежитлових приміщеннях, які виставлені на продаж, спростовується фотографіями, що розміщені в оголошенні про продаж майна.

У відзиві щодо ціни майна зазначається, що після продажу майна в складі цілісного майнового комплексу здійснювався продаж майна частинами, а тому твердження АТ «Єврогазбанк» про заниження вартості майна ґрунтуються виключно на неправильному розумінні обставин справи. Також ліквідатор вказує, що незрозумілими видаються зауваження позивача про те, що ліквідатором, в порушення норми ч. 5 ст. 44 Закону про банкрутство, обрано невірний спосіб поділу майна па лоти, шо значно знецінює нерухоме майно. Зокрема у відзиві зазначає, що, як передбачено ч. 5 ст. 44 Закону про банкрутство, ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами. Водночас як передбачено ч. 8 ст. 26 Закону про банкрутство, до компетенції комітету кредиторів, окрім іншого, належить прийняття рішення про визначення складу майна в разі продажу частини майна у процедурі санації боржника або ліквідації банкрута. Ліквідатор стверджує, що на виконання вимог закону, ліквідатор ініціював скликання комітету кредиторів банкрута, власне на яких 30.05.2018 року більшістю голосів було визначено склад майна та послідовність його продажу окремими лотами. В даному випадку визначення складу майна в разі продажу частини майна у процедурі ліквідації банкрута є виключною компетенцією комітету кредиторів, а не ліквідатора і такий не має голосів на комітеті для прийняття таких рішень. Законодавець відповідно до статті 43, частин 1, 5 статті 44 та статей 64-66 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» надає ліквідатору право вибору способів продажу активів боржника, зазначаючи про те, що такий вибір повинен здійснюватися з метою забезпечення їх відчуження за найвищими цінами (частина 1 статті 44 Закону про банкрутство). При цьому, право вибору ліквідатором способів реалізації майна за редакцією Закону України №4212-УІ від 22.12.2011 вже не пов’язано з наданням згоди комітету кредиторів на обрання способу продажу майна, як було передбачено попередньою редакцією Закону. Разом з тим, частиною 5 статті 44 Закону, законодавець визначає обов'язок ліквідатора застосувати, як переважний, продаж майна боржника цілісним майновим комплексом і тільки після того, якщо продати майно боржника у складі цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами. Відтак, продаж майна боржника цілісним майновим комплексом за сукупною вартістю визнаних вимог кредиторів (частина 1 статті 43 Закону) є обов'язковою умовою початку продажу майна боржника. Продаж майна боржника цілісним майновим комплексом, початковою вартістю якого є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів означає, що вимоги кредитора-заставодержателя включаються до сукупної вартості визнаних вимог кредиторів. Відтак, майно кредитора-заставодержателя також повинно включатися до загальної вартості цілісного майнового комплексу боржника. Отже, приписи частини 4 статті 42 Закону про банкрутство слід застосовувати з врахуванням передбаченого законодавцем винятку щодо продажу майна боржника цілісним майновим комплексом, до якого включається також майно банкрута, що є предметом забезпечення. Законодавцем не визначено в обов'язковому порядку проведення трьох аукціонів з продажу майна цілісним майновим комплексом. Отже, на розсуд ліквідатора відноситься обрання подальших способів продажу майна (проводити повторний, другий повторнийпродаж майна у складі цілісного майнового комплексу, а далі перейти до продажу майна з першого, повторного та другого аукціонів з продажу майна окремими лотами, чи одразу перейти до продажу майна окремими лотами). Відтак, ліквідатор може продовжити продаж майна цілісним майновим комплексом із застосуванням продажу з першого та другого повторного аукціонів відповідно до статті 66 Закону про банкрутство, якщо дійде висновку, що такий продаж дозволить йому отримати найвищу ціну, або перейти до продажу майна частинами (лотами), якщо така реалізація буде обґрунтована можливістю отримання сумарно вищої ціни за ліквідаційні активи боржника, допоможе прискорити хід ліквідаційної процедури, строки якої обмежено законодавцем до 1 року. Відтак, у випадку обрання ліквідатором способу реалізації майна боржника у складі повторного та другого повторного аукціонів цілісним майновим комплексом, такі дії ліквідатора не є порушенням закону.

У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/1351/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (далі - ТО «Трускавецьінвест»). Постановою Господарського суду Львівської області 27.12.2017 року у справі №914/1351/16 ТОВ «Трускавецьінвест» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав і основоположних свобод людини» (надалі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких право-чинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Вказане положення кореспондується з ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI, що набрав чинності 19.01.2013 р.) згідно з вимогами якого суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Суд зазначає, що системний аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави дійти висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються переважно щодо інших законодавчих актів. За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Згідно ч. 8 ст. 44 Закону про банкрутство спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.41 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Частинами 1, 2 ст.43 Закону про банкрутство, визначено, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Частиною 1 ст.44 Закону про банкрутство, встановлено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

Згідно з ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує; продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Як стверджує ліквідатор, на виконання вимог закону, ним направлялись заяви на адресу ПАТ «Єврогазбанк» про надання дозволу на реалізацію майна, що знаходиться в заставі, однак листи із вказаними заявами повертались у зв’язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом Львівської області надано згоду на продаж майна банкрута, що перебуває в іпотеці та заставі ПАТ «Єврогазбанк», зокрема, в ухвалах від 28.02.2018р., віл 07.03.2018р. від 04.05.2018р. у справі №914/1351/16, які набрали законної сили відповідно до положень ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ст. 49 Закону про банкрутство встановлено, що продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Відповідно до ч.2 ст.44 Закону про банкрутство ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. На аукціоні можуть продаватися: основні засоби (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо); відокремлений структурний підрозділ банкрута як частина цілісного майнового комплексу; необоротні активи банкрута; дебіторська заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банкрута. Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор аукціону не може бути заінтересованою особою стосовно кредитора чи боржника.

Частинами 1, 3, 5 ст.51 Закону про банкрутство передбачено, що за договором про проведення аукціону організатор аукціону зобов'язується за свій рахунок провести аукціон та укласти договір з його переможцем, а замовник - сплатити організаторові аукціону обумовлену договором винагороду. Після оприлюднення оголошення про проведення аукціону організатор може відмовитися від договору лише у випадку, коли проведення аукціону стало неможливим з причин, за які організатор аукціону не відповідає. Організатор аукціону виконує такі функції: опубліковує і розміщує повідомлення про продаж майна боржника і повідомлення про результати проведення торгів; приймає заявки на участь в аукціоні; укладає із заявниками договори про завдаток; визначає учасників торгів; здійснює проведення торгів; визначає переможця торгів і підписує протокол про результати проведення торгів; повідомляє учасників торгів про результати проведення торгів.

Згідно вимог ч.3 ст.55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07.05.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» в особі ліквідатора – арбітражного керуючого ОСОБА_9 (замовник) та Товарною біржою «Київ» (організатор) укладено Договір на організацію та проведення відкритих публічних торгів (аукціону) № 07/05-18, відповідно до умов якого організатор за дорученням та від імені замовника зобов’язується за свій рахунок провести відкриті публічні торги (аукціон) з продажу майна (майнових прав), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» та забезпечити укладення договору з його переможцем, а замовник – прийняти та оплатити надані послуги.

Як встановлено судом, Товарною біржою «Київ» 15.06.2018 року (номер публікації 52138) оголошено про проведення 20.07.2018 р. продажу майна ТОВ «Трускавецьінвест» за загальною вартістю майна 596 098 994,00 грн.Також Товарною біржою «Київ» 23.06.2018 року (номер публікації 52282) оголошено про проведення 30.07.2018 року продажу майна ТОВ «Трускавецьінвест» за загальною вартістю майна 476 879 195,20 грн. Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем до виставленого на продаж майна, зокрема, входить заставне майно АТ «Єврогазбанк» (нерухоме майно - будівлі та земельні ділянки за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, будинки 63, 63А, 63Б, 65). Отже, оголошення про проведення аукціонів було опубліковано за місяць до проведення вказаних аукціонів.

Відповідно до положень ст. 55 Закону про банкрутство аукціон визнається таким, що не відбувся, у разі: - відсутності учасників або наявності на торгах лише одного учасника; - коли жоден з учасників не запропонував ціну, вищу за стартову (початкову вартість); - несплати в установлений строк переможцем належної суми за придбане майно. Рішення про визнання аукціону таким, що не відбувся, приймається організатором у триденний строк після виникнення підстави для такого визнання. Результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Як встановлено судом, вказані аукціони з продажу майна ТзОВ «Трускавецьінвест» визнано такими, що не відбулися у зв'язку із відсутністю учасників (оголошення від 22.06.2018 номер публікації 52273; оголошення від 04.07.2018 р. номер публікації 52582).

Будь-яких скарг чи повідомлень на відмову у прийнятті Товарною біржою «Київ» заяв на участь у даному аукціоні, неможливість оглянути майно боржника, яке підлягало продажу на торгах матеріали справи не містять, позивачем не надано доказів протилежного. Наявність таких скарг або заяв не встановлено господарським судом в ході судових засідань.

У разі проведення аукціону та продажу майна до господарського суду можуть бути оскаржені: - рішення про скасування аукціону організатором (частина четверта статті 54 Закону); - рішення про анулювання організатором результатів аукціону (частина друга статті 55 Закону); - результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону (частина третя етапі 55 Закону); - рішення про визнання або про відмову у визнанні заявника учасником торгів (частина шоста статті 61 Закону).

За приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Крім того, як про це зазначено вище. Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» чітко визначені способи захисту у разі проведення аукціону та продажу майна в процедурі банкрутства. Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як визнання недійсними результату аукціону, який не відбувся.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. В даному випадку, позивач просить суд визнати недійсними результати аукціону, який не відбувся, отже, по суті відсутні самі результати, законність яких ставиться під сумнів.

Враховуючи наведене вище, можна прийти до висновку, що обраний АТ "Єврогазбанк" спосіб захисту не відповідає встановленим ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України способам захисту прав та охоронюваних законом інтересів, що є підставою до відмови в задоволенні його заяви (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2017 р. у справі № 902/1255/15).

Суд також звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Вказаною нормою Закону про банкрутствопрямо передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними, а визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу, тобто відновлення прав боржника на реалізоване з торгів майно.Отже, якщо відкриті торги (аукціон) не відбулися, відсутній договір купівлі-продажу, право боржника на майно, що виставлялося на продаж, не порушене, а дане майно може бути реалізовано в майбутньому.

Крім того, однією з підстав для визнання результатів відкритих торгів (аукціону) недійсними є порушення правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів їх проведення.

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені обставини, а саме те, що аукціони, визнання недійсними результатів яких є предметом спору, не відбулися, суд зазначає, що не надається оцінкадоводам заявника щодо порушення, на його думку, встановлених законодавством правил проведення спірних аукціонів, оскільки такі не відбулися та відсутні самі результати, законність яких ставиться під сумнів.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення судові витрати, а саме сплачений за подання даної заяви судовий збір, суд залишає за позивачем.

Враховуючи, що суддя Артимович В.М. перебував у відпустці з 16.01.2019 р. до 18.01.2019 р. включно, повний текст ухвали виготовлено та підписано 22.01.2019 р.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 3, 5, 7-18, 20, 32, 33, 61, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 2, 10, 20, 38, 44, 55, 58, 59 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Європейський газовий банк” про визнання недійсними результатів аукціону, призначеного на 20.07.2018 р. (номер публікації 52138) та про визнання недійсними результатів аукціону, призначеного на 30.07.2018 р. (номер публікації 52282), з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю „Трускавецьінвест” відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені розділом 4 ГПК України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22.01.2019 р.

Суддя Артимович В.М.