Рішення № 79312199, 22.01.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2019м. ДніпроСправа № 904/5395/18за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення 6 920,75 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №19/17 від 01 січня 2019 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №2116 від 29 жовтня 2018 року, юрисконсульт структурного підрозділу

С У Т Ь С П О Р У:

Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" шкоду, завдану недостачею вугільного концентрату, у розмірі 6 920,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31 травня 2018 року на виконання умов договору поставки №18/142 від 27.02.2018 та специфікації від 25.04.2018, на адресу Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (вантажоодержувач) направлена партія концентрату вугільного (марка К, група К1) в вагонах за залізничною накладною № 49994566. Відповідно до накладної маса вантажу в вагоні № 56170210 є 69 700 кг., тара - 22 100 кг.

02 червня 2018 року на ст. Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № 460005/672 про наявність виїмок. Так, у комерційному акті зафіксовано, що вагон № 56170210 вантажопідйомністю 70 т прибув поїздом № 2005. Вагон у технічному стані справний.

У розділі "Д" комерційного акту зазначено: на підставі акту загальної форми № 34466 від 01.06.2018 ст. Запоріжжя Ліве проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, прибувшого по груповій відправці, зі зважуванням вагону на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача № 085, повірка 07.05.2018, приймальником поїздів ОСОБА_3, прийомоздавальником заводу ОСОБА_4, в присутності слідчого Заводського ВП Межлумян Е.К. та ДС ОСОБА_5 Згідно перевізного документа значиться 15 напіввагонів, вага 1040900 кг. У вагоні № 56170210 значиться вага: тара 22 100 кг, нетто 69 700 кг. Фактично виявилось брутто 89 900 кг, тара з документу 22 100 кг, нетто 67 800 кг, що менше документу на 1 900 кг. У комерційному відношенні навантаження шапкоподібне на рівні бортів. Вантаж маркований катком-ущільнювачем і поперечними борознами, що відповідає перевізному документу. Маркування порушене, над 1-ми люками вибірка: довжиною 150 см шириною 280 см глибиною 40 см. У технічному відношенні вагон справний, двері цільнометалеві, люка закриті, течі вантажу немає. При повторному переважуванні дані не змінилися.

ТОВ "Інкостіл груп" надало позивачу рахунок № 66052 від 31.05.2018 на суму 5 988 201,94 грн. (з ПДВ) щодо оплати вартості концентрату вугільного (марка К, група К1) загальною кількістю 1 040,9 т (ціна вугільної продукції (без ПДВ) 4 794,09 грн. за 1 т).

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній та масою визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, при перевезенні вугільного концентрату.

З урахуванням норми недостачі 1%, відповідальна вагова недостача складає суму 6 920,75 грн.

Відповідач проти позову заперечує частково, зазначає, що сума природної втрати у даному випадку має складати 2% маси нетто вантажу, зазначеної у перевізних документах, оскільки вантаж перебував у вологому стані, про що зазначено у графі 20 залізничної накладної (показник вологості 10,5%).

Таким чином, відповідальна недостача вантажу складає 506 кг (1900 - 69700*2%), а відповідно вартість недостачі вантажу становить 2 910,97 грн.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти тверджень відповідача щодо застосування до вантажу (вугільний концентрат) 2% природної недостачі, оскільки у графі 20 залізничної накладної, зокрема, волога 10,5% відноситься до якісних характеристик товару, що передбачено умовами договору поставки. Окремих характеристик стосовно того, що товар (вугільний концентрат) переданий до перевезення у вологому чи сирому вигляді, залізнична накладна не містить.

Отже, відповідач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2018 відкрито провадження у справі №904/5395/18/18; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження; перше судове засідання призначено на 20.12.2018. З 20.12.2018 розгляд справи відкладений на 22.01.2019.

У судовому засіданні 22.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

27.02.2018 між Приватним акціонерним товариством "Запоріжкокс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкостіл Груп" (постачальник) укладено договір поставки №18/142, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов’язується передати, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити на умовах договору вугільну продукцію виробництва ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" вугільний концентрат марки К з відповідними показниками якості: зола (max)-9%, волога (max)-10,5%, сірка (max)-0,8%, якщо інше не обумовлено в додаткових угодах та Специфікаціях.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкостіл груп" надало позивачу рахунок № 66052 від 31.05.2018 на суму 5 988 201,94 грн. (з ПДВ) щодо оплати вартості концентрату вугільного (марка К, група К1) загальною кількістю 1 040,9 т (ціна вугільної продукції (без ПДВ) 4 794,09 грн. за 1 т).

Відповідно до договору про відступлення права вимоги №18/142-06П від 27.06.2018 ТОВ "Інкостіл груп" відступило ПАТ "Донецьксталь – Металургійний завод" право вимоги виконання зобов’язання ТОВ "Запоріжкокс" за договором №18/142 від 27.02.2018 на суму 121 728 089,88 грн. (а.с. 17-20).

В свою чергу, згідно з договором про відступлення права вимоги №18/142-06-01 П від 27.06.2018 ПАТ "Донецьксталь – Металургійний завод" відступило ПАТ "Шахтоуправління "Покровське" право вимоги виконання зобов’язання ТОВ "Запоріжкокс" за договором №18/142 від 27.02.2018 на суму 121 728 089,88 грн. (а.с.21-24).

На виконання своїх зобов’язань ТОВ "Запоріжкокс" сплатило на користь ПАТ "Шахтоуправління "Покровське" грошові кошти у розмірі 121 728 089,88 грн., у тому числі і за рахунком №66052 від 31.05.2018, що підтверджується банківською випискою №4500010380 від 27.06.2018 (а.с. 25).

Таким чином, позивач розрахувався за поставлений за договором поставки товар у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 травня 2018 року на виконання умов договору поставки №18/142 від 27.02.2018 та специфікації від 25.04.2018, на адресу Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (вантажоодержувач) направлена партія концентрату вугільного (марка К, група К1) в вагонах за залізничною накладною № 49994566.

Відповідно до підпункту 8 п. 6 розділу 1 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до накладної маса вантажу в вагоні № 56170210 є 69 700 кг., тара - 22 100 кг.

02 червня 2018 року на ст. Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № 460005/672 про наявність виїмок.

Так, у комерційному акті зафіксовано, що вагон № 56170210 вантажопідйомністю 70 т прибув поїздом № 2005. Вагон у технічному стані справний.

У розділі "Д" комерційного акту зазначено: на підставі акту загальної форми № 34466 від 01.06.2018 ст. Запоріжжя Ліве проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, прибувшого по груповій відправці, зі зважуванням вагону на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача № 085, повірка 07.05.2018, приймальником поїздів ОСОБА_3, прийомоздавальником заводу ОСОБА_4, в присутності слідчого Заводського ВП Межлумян Е.К. та ДС ОСОБА_5 Згідно перевізного документа значиться 15 напіввагонів, вага 1040900 кг. У вагоні № 56170210 значиться вага: тара 22 100 кг, нетто 69 700 кг. Фактично виявилось брутто 89 900 кг, тара з документу 22 100 кг, нетто 67 800 кг, що менше документу на 1 900 кг. У комерційному відношенні навантаження шапкоподібне на рівні бортів. Вантаж маркований катком-ущільнювачем і поперечними борознами, що відповідає перевізному документу. Маркування порушене, над 1-ми люками вибірка: довжиною 150 см шириною 280 см глибиною 40 см. У технічному відношенні вагон справний, двері цільнометалеві, люка закриті, течі вантажу немає. При повторному переважуванні дані не змінилися.

Позивач вважає, що недостача вантажу в спірному вагоні виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить стягнути вартість недостачі вантажу із вирахуванням норми природної втрати в сумі 6 920,75 грн., що і є причиною спору.

Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Також, відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; у транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Статтею 23 Закону України від 04.07.1996 №273/96-ВР "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України; перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку (пункт 3.9 роз’яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008 №04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею").

Згідно ст.115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; - за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.

У графі 20 залізничної накладної №49994866 "Найменування вантажу" зазначено, що спірний вантаж (концентрат вугільний УДК) навантажено насипом №419, зола - 9,0%, волога - 10,5%

Таким чином, з урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів, до вказаного вантажу слід застосовувати норму недостачі 2%.

Викладені у відповіді на відзив заперечення позивача, стосовно того, що волога вантажу 10,5% є якісною характеристикою даного виду товару, яка передбачена умовами договору та не впливає на норму природної втрати не приймаються судом, оскільки п. 27 Правил видачі вантажів чітко визначено, що до вантажів, зданих для перевезення у вологому стані застосовується норма природної недостачі у розмірі 2% маси.

Перевіривши розрахунок вартості недостачі, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем застосовано невірну величину недостачі спірного вантажу з урахуванням норми природної втрати вантажу.

Таким чином, при розрахунку суми збитків від втрати частини вантажу судом застосовано підп.3 п.27 Правил видачі вантажів, відповідно до якого норма природної втрати вантажу зданого до перевезення у вологому стані складає 2%, оскільки вантаж містить вологу – 10,5%.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2018 у справі №910/22324/16.

З урахуванням викладеного, вартість недостачі вантажу складає 2 910,97 грн., виходячи з наступного розрахунку:

69 700 кг (нетто вантажу)*2% = 1394 кг (норма природної недостачі);

1900 кг (розмір недостачі вантажу за комерційним актом) – 1394 кг = 506кг (відповідальна нестача).

506 кг * 5 752,90 грн. (вартість за одну тону товару з ПДВ) = 2 910,97 грн.

Згідно відзиву на позов, відповідач в частині стягнення з нього шкоди в розмірі 2 910,97 грн. позов визнає.

Право відповідача визнати позовні вимоги повністю або частково передбачено статтею 46 Господарського процесуального кодексу України. Суд не приймає визнання позову відповідачем у справі, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч.ч.2,6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З урахуванням викладеного відповідальність за вагову недостачу вугільного концентрату слід покласти на відповідача у розмірі 2 910,97 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов’язані зі сплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 741,12 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 6 920,75 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5а, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, ідентифікаційний код 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4, ідентифікаційний код 00191224) шкоду, завдану недостачею у розмірі 2 910 (дві тисячі дев’ятсот десять) грн. 97 коп. та витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у розмірі 741 (сімсот сорок одну) грн. 12 коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено 22.01.2019

Суддя Н.М. Євстигнеєва