Рішення № 79312111, 16.01.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/167/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2019 Справа № 908/2424/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретаря судового засідання Шолохової С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного підприємства “Український державний центр радіочастот” (03179, м. Київ, пр. Перемоги, 151, код ЄДРПОУ 01181756) в особі Центральної філії Державного підприємства “Український державний центр радіочастот” (49064, м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, буд. 41, код ЄДРПОУ 21908235)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА - НЕТ” (69005, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37021073)

про стягнення 3 850 грн. 72 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

16.11.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства “Український державний центр радіочастот” в особі Центральної філії Державного підприємства “Український державний центр радіочастот” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА - НЕТ” 3 589 грн. 92 коп. заборгованості, 213 грн. 01 коп. пені, 29 грн. 84 коп. інфляційних витрат, 17 грн. 95 коп. 3 % річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2018 р., справу № 908/2424/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 19.11.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2424/18, присвоєно справі номер провадження 27/167/18.

Справа № 908/2424/18 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 10.12.2018 р.

Ухвалою суду від 10.12.2018 р. розгляд справи відкладався, засідання суду призначено на 16.01.2019 р.

У судовому засіданні 16.01.2019 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, надіслав до відділу автоматизованого документообігу суду, обробки та контролю виконання документів (канцелярія) заяву, відповідно до якої просить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги в розмірі підтримав в повному обсязі.

Заява позивача прийнята судом.

Відповідач у судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА - НЕТ” є: 69005, АДРЕСА_1, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

В матеріалах справи міститься копія ухвали про відкриття провадження у справі № 908/2424/18, яка була надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА - НЕТ” - 69005, АДРЕСА_1 та яка повернулася на адресу суду з відміткою пошти – «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2424/18.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

01.01.2015 р. між Державним підприємством “Український державний центр радіочастот” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА - НЕТ” (замовник) укладено договір № 37021073 на роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є проведення Виконавцем робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ),згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ Замовника.

Згідно з вимогами Закону України "Про радіочастотний ресурс України " від 01.06.2000 р. № 1770-ІІІ (з послідуючими змінами та доповненнями), на підставі укладеного договору роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, видачею дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів, позивачем виконано роботи з радіочастотного моніторингу, проведено заходи щодо забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, які використовує користувач радіочастотного ресурсу України – Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА - НЕТ”.

Згідно а. 5 п. 2 ст. 6 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" від 01.06.2000 р. № 1770-ІІІ (з послідуючими змінами та доповненнями), користувачі радіочастотного ресурсу України, зобов'язані вносити платежі та збори, передбачені законом, а також у встановленому Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, порядку плату за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування.

Пунктом 2.1 договору визначено, що виконавець зобов’язується протягом всього терміну дії цього договору проводити заходи щодо забезпечення ЕМС РЕЗ, які використовує замовник, згідно з дозволами на експлуатацію РЕЗ.

Згідно п. 2.2.2 договору замовник зобов’язується своєчасно сплачувати на користь виконавця плату за виконання робіт.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна виконаних робіт, пов’язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ визначається на підставі затверджених у встановленому порядку “Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства “Український державний центр радіочастот”, пов’язаними з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу” за один календарний місяць, залежить від кількості РЕЗ щодо яких проводилися роботи і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість розраховується згідно з законодавством України. Розрахунок ціни робіт наведений у Додатку.

Згідно п. 3.2 договору виконання робіт підтверджується відповідними Актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами.

Як зазначено у п. 3.3 договору виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи.

Розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця, не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок (п. 3.4 договору).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору цей договір укладений на строк один календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, дата набрання чинності та строку дії додаткових угод та додатків до цього договору визначається сторонами у тексті самих додаткових угод та додатків. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний строк тривалістю в один календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі.

Згідно п. 6.5 договору оплата робіт, пов’язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, здійснюється замовником до моменту набрання чинності додаткової угоди про припинення зобов’язань за договором.

На час розгляду справи договір є діючим.

На підставі договору, позивачем було виконано роботи з радіочастотного моніторингу у травні 2018 р. – жовтні 2018 р.

Ціну виконаних робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів було визначено на підставі Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та вимірюванням параметрів телекомунікаційних мереж;", Затверджених Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 01.11.2016 р. № 578, Затвердженого в Міністерстві юстиції України 25.11.2016 р. за № 1530/29660.

Акти про виконання робіт, рахунки на оплату на адресу відповідача надсилалися позивачем разом, своєчасно, однак рахунки не сплачено, умови договору відповідачем не виконанні, у зв’язку з чим, сума боргу склала 3 589 грн. 92 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, порушення зобов'язань однією із сторін договору зволікає як правові наслідки можливість розірвання договору, вимагати відшкодування завданих збитків, а також стягнення неустойки.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір № 37021073 від 01.01.2015 р. є змішаним договором, який містить елементи договорів надання послуг та підряду.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави (Глава 63) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Отже, замовник, який безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду, за таких обставин у відповідача виникло грошове зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором.

Згідно приписів частин 4, 6 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Позивач прийняті на себе зобов’язання виконав належним чином.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов’язок щодо оплати виконаних робіт на суму 3 589 грн. 92 коп., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання позивач, посилаючись на пункти 4.2, 4.3 договору, просив стягнути суму пені у розмірі 213 грн. 01 коп. за період з 26.06.2018 р. по 06.11.2018 р.

Згідно п. 4.2 договору за порушення грошових зобов’язань замовник сплачує виконавцю суму простроченого платежу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня за кожен день прострочення.

Пунктом 4.3 договору визначено, що пеня нараховується на суму простроченого платежу, починаючи з 26 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок до повної сплати замовником суми боргу, але не більше ніж за 180 днів з моменту, коли зобов’язання мало бути виконане.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Факт порушення грошових зобов’язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування пені за допомогою за допомогою комп’ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що заявлена до стягнення сума пені є обґрунтованою і тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах розміру заявлених позовних вимоги в сумі 213 грн. 01 коп.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 17 грн. 95 коп. за період з 26.06.2018 р. по 06.11.2018 р. та 29 грн. 84 коп. інфляційних втрат за період з 26.06.2018 р. по 06.11.2018 р.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаним вірно, а тому вимога про стягнення 3% річних у сумі 17 грн. 95 коп. та 29 грн. 84 коп. інфляційних втрат судом задовольняється.

Ст. 218 ГК України встановлено, що Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов’язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

За наведених обставин, судовий збір в розмірі 1 762 грн. 00 коп., в порядку ст. 129 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства “Український державний центр радіочастот”, м. Київ в особі Центральної філії Державного підприємства “Український державний центр радіочастот”, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА - НЕТ”, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА - НЕТ” (69005, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37021073) на користь Державного підприємства “Український державний центр радіочастот” (03179, м. Київ, пр. Перемоги, 151, код ЄДРПОУ 01181756) в особі Центральної філії Державного підприємства “Український державний центр радіочастот” (49064, м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, буд. 41, код ЄДРПОУ 21908235) 3 589 (три тисячі п’ятсот вісімдесят дев’ять) грн. 92 коп. боргу, 213 (двісті тринадцять) грн. 01 коп. пені, 17 (сімнадцять) грн. 95 коп. 3 % річних, 29 (двадцять дев’ять) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 1 762 (одна тисячі сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 22.01.2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова