Рішення № 79309422, 22.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2019 року № 826/15095/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, матеріали адміністративної справи

за позовом Державного реєстратора Буринської міської ради Горошко Наталії Вікторівни

до 1) Міністерства юстиції України

2) Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства

юстиції України

про визнання протиправним та скасування наказу та висновку,

ВСТАНОВИВ:

Державний реєстратор Буринської міської ради Горошко Наталія Вікторівна (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, з урахуванням уточненої позовної заяви, про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 13 серпня 2018 року №2632/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», визнання протиправним та скасування висновку Комісії з питань розгляду державної реєстрації 09 серпня 2018 року за результатами розгляду скарги Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» від 03 липня 2018 року №03/07-18юр, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 липня 2018 року за №21422-33-18.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що стало підставою для звернення ПрАТ «Райз-Максимко» зі скаргою на дії позивача, винесене позивачем відповідно до норм чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду, протягом 15-ти днів з дня отримання ухвали суду, відзив на позовну заяву та всі письмові докази, наявні у відповідача разом з доказами направлення позивачу відзиву з додатками. Роз'яснено відповідачу, що, у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справу буде вирішено за наявними матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Буринської міської ради Сумської області від 08 квітня 2016 року №21-К позивача призначено на посаду провідного спеціаліста - державного реєстратора відділу державної реєстрації прав апарату виконавчого комітету міської ради. Розпорядженням міської ради Сумської області від 08 грудня 2017 року №87-К позивача переведено на посаду провідного спеціаліста - державного реєстратора відділу державної реєстрації апарату виконавчого комітету Буринської міської ради з 08 грудня 2017 року.

Листом Міністерства юстиції України від 23 липня 2018 року №3/21422-33-18/19/5 у зв'язку зі скаргою ПрАТ «Райз-Максимко» від 03 липня 2018 року на виконання п.11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 позивачу направлено копію скарги ПрАТ «Райз-Максимко» на рішення позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39041671 від 29 грудня 2017 року, індексний номер 39713442 від 16 лютого 2018 року, індексний номер 35971285 від 04 липня 2017 року, індексний номер 40880559 від 02 травня 2018 року, індексний номер 31099735 від 26 серпня 2016 року, індексний номер 31101111 від 26 серпня 2018 року, індексний номер 39972128 від 03 березня 2018 року, індексний номер 40349119 від 28 березня 2018 року, індексний номер 39912323 від 28 лютого 2018 року, індексний номер 39912323 від 28 лютого 2018 року, індексний номер 40350390 від 28 березня 2018 року, індексний номер 40345921 від 28 березня 2018 року.

Згідно витягу з протоколу №69 засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 9 серпня 2018 року вирішено задовольнити скарги ПрАТ «Райз-Максимко» частково, тимчасово заблокувати доступ позивача до Державного реєстру прав на нерухоме майно строком на 1 місяць.

Висновком Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги ПрАТ «Райз-Максимко» від 03 липня 2018 року №03/07-18юр, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 липня 2018 року за №21422-33-18 від 9 серпня 2018 року 14:00-19:00 год. встановлено, зокрема, що скарга є такою, що підлягає частковому задоволенню, оскільки згідно з даними Державного реєстру прав суб'єкт оскарження під час прийняття рішень №35971285 та розгляду заяви не було дотримано вимог норм законодавства (ст. 3, 10, 18, 23 Закону, п.12, 14 Порядку №1227), про що свідчить відсутність у державному реєстрі прав інформації стосовно направлення запиту до органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та здійснює ведення державного земельного кадастру, який є розпорядником інформації про зареєстровані до 01.01.2013 речові права на земельні ділянки. Тому Комісія дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення №35971285. Враховуючи порушення, допущені позивачем, комісія прийшла до висновку про тимчасове блокування позивачу доступу до Державного реєстру прав. Враховуючи викладене, відповідно до ч.2, ч.5 ст.26, пп. «а», «г» п.2 ч.6 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 комісія вирішила задовольнити скаргу ПрАТ «Райз-Максимко» від 03 липня 2018 року №03/07-18юр частково, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 липня 2017 року №35971285, прийняте позивачем та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису, внесеного на підставі цього рішення. Тимчасово заблокувати доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Наказом Міністерства юстицію України від 13 серпня 2018 року №2632/5 задоволено скаргу ПрАТ «Райз-Максимко» від 03 липня 2018 року №03/07-18юр частково, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 липня 2017 року №35971285, прийняте позивачем та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису, внесеного на підставі цього рішення. Тимчасово заблоковано доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Вважаючи вказані висновок та наказ протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Правові відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються нормами Конституції України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, тощо.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до норм ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» засади державної реєстрації прав загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених в абзаці першому цієї частини.

Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про обєкти та субєктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до ч.4 ст.18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до ч.1 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до ч.2 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відповідно до ч.4 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі: 1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна, що є невідємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав; 3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону; 4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно; 5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава; 6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до абз.1, 2 п.12 Порядку №1127, розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

У разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви (п.14 Порядку №1127).

Так, з матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Райз-Максимко» використовує земельні ділянки з 2008 року відповідно до договорів оренди, зареєстрованих у Буринському реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП «Державний земельний кадастр» при Держкомземі України, про що свідчать вчинені записи у Державному реєстрі земель у пеірод з 15 вересня 2008 по 28 листопада 2008 року, відповідно до умов яких останні укладені сторонами строком на 10 років. В свою чергу, з наданих відповідачем матеріалів вбачається, що оскаржуване ПрАТ «Райз-Максимко» рішення 35971285 прийняте позивачем за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ФГ «Едельвейс-2007», зареєстрованої у базі даних заяв Державного реєстру 30 чеврня 2017 року за №23015706, до якої додано договір оренди від 30 червня 2017 року, де орендарем є ФГ «Едельвейс-2007».

Суд зазначає, що згідно вимог ст. ст. 124, 125 Земельного кодексу України, ст. 18 Закону України «Про оренду землі», ст. 640 Цивільного кодексу України, чинного на момент укладання договорів оренди та згідно судової практики Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 18.09.2013 №6-99цс13, від 13.06.2016 №6-643цс16) договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до Тимчасовою порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року №174 у редакції, чинній на дату укладання договору оренди земельних ділянок ПрАТ «Райз-Максимко», книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною Державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (п.1.2 Тимчасового порядку).

Згідно п.4.2, 4.3 Тимчасового порядку державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації. У книзі реєстрації реєструються, зокрема, договори оренди землі.

Згідно відміток на договорах оренди та листа Держземкадастру, вони зареєстровані 15 вересня 2008 та 28 листопада 2008 року Городоцьким районним відділом ХРФ ЦДЗК Хмельницької області, у зв'язку з чим відповідно до зазначених вище норм законодавства позивач під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний був перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року справа №21-760а15, від 15 листопада 2016 року №825/1287/15-а.

Відповідно до частин першої, другої статті 37 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1952-ІV) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Частиною шостою статті 37 Закону № 1952-ІV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Процедуру розгляду відповідно до законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами визначає Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128).

Згідно з пунктами 2, 3, 4 Порядку №1128 для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Така скарга у день її надходження реєструється суб'єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.

Відсутність у скарзі обов'язкових відомостей, передбачених Законами, не є підставою для відмови у її реєстрації.

Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" з урахуванням особливостей, передбачених законами України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», які обраховуються з моменту реєстрації її суб'єктом розгляду скарги.

Пунктом 8 Порядку № 1128 встановлено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 1128 суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

Пунктом 11 Порядку № 1128 встановлено, що копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

За результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законами України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у формі наказу (пункт 12 Порядку № 1128).

Відповідно до пунктів 13, 14, 17 Порядку № 1128, якщо у скарзі заявлено дві або більше вимог, комісія надає правову оцінку кожній із них, яка включається до висновку комісії.

Висновок комісії, на підставі якого суб'єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов'язково містить інформацію про те, що:

1) рішення, дії або бездіяльність суб'єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації;

2) скарга підлягає задоволенню в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням у якій частині) шляхом прийняття суб'єктом розгляду скарги рішень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктом 2 частини шостої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Копії рішення, прийнятого за результатом розгляду скарги, засвідчені в установленому законодавством порядку, надсилаються скаржнику, суб'єкту оскарження, а також особам, які брали участь у розгляді скарги по суті, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Як встановлено під час розгляду справи, ПрАТ «Райз-Максимко» звернулося до Міністерства юстиції України із скаргою, в якій просило скасувати рішення позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, анулювати доступ відповідача до Державного реєстру прав.

За результатами розгляду скарги ПрАТ «Райз-Максимко», Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації складено висновок 03 липня 2018 року, яким, відповідно до ч.2, ч.5 ст.26, пп. «а», «г» п.2 ч.6 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 задоволено скаргу ПрАТ «Райз-Максимко» від 03 липня 2018 року №03/07-18юр частково, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 липня 2017 року №35971285, прийняте позивачем та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису, внесеного на підставі цього рішення. Тимчасово заблоковано доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць. У задоволенні інших вимог відмовлено.

На підставі висновку Комісії Міністерством юстиції України прийнято оскаржуваний наказ.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та з огляду на встановлені у суді обставини суд приходить до висновку про прийняття Комісією та Міністерством юстиції України спірних висновку Комісії з питань розгляду державної реєстрації 09 серпня 2018 року за результатами розгляду скарги Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» від 03 липня 2018 року №03/07-18юр, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 липня 2018 року за №21422-33-18 та наказу від 13 серпня 2018 року №2632/5 в межах наданих повноважень та з дотриманням порядку їх прийняття.

Тобто, здійснюючи перевірку та складаючи спірні висновок та наказ відносно позивача, відповідачі діяли у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з урахуванням чого позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 13 серпня 2018 року №2632/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», визнання протиправним та скасування висновку Комісії з питань розгляду державної реєстрації 09 серпня 2018 року за результатами розгляду скарги Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» від 03 липня 2018 року №03/07-18юр, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 липня 2018 року за №21422-33-18 задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно положень ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами доведено правомірність винесення оскаржуваних висновку та наказів, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Державного реєстратора Буринської міської ради Горошко Наталії Вікторівни не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Державного реєстратора Буринської міської ради Горошко Наталії Вікторівни - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова