Рішення № 79309335, 22.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2019 року № 826/14651/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод»

до

Державної фіскальної служби України

про

визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» (далі – позивач/ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі – відповідач), в якій просить суд:

1. визнати протиправною відмову Державної фіскальної служби України зареєструвати:

розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №6 від 21.06.2018 до податкової накладної №235 від 26.12.2014;

розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №7 від 21.06.2018 до податкової накладної №232 від 26.12.2014;

розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №8 від 21.06.2018 до податкової накладної №233 від 26.12.2014;

розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №9 від 21.06.2018 до податкової накладної №236 від 26.12.2014;

2. розрахунки коригування кількісних і вартісних показників №6 від 21.06.2018 до податкової накладної №235 від 26.12.2014; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №7 від 21.06.2018 до податкової накладної №232 від 26.12.2014; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №8 від 21.06.2018 до податкової накладної №233 від 26.12.2014; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №9 від 21.06.2018 до податкової накладної №236 від 26.12.2014 визнати такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у день їх фактичного надходження , а саме – 21.06.2018;

3. зобов’язати Державну фіскальну службу України відобразити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми податку , що містяться у розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №6 від 21.06.2018 до податкової накладної №235 від 26.12.2014; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №7 від 21.06.2018 до податкової накладної №232 від 26.12.2014; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №8 від 21.06.2018 до податкової накладної №233 від 26.12.2014; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №9 від 21.06.2018 до податкової накладної №236 від 26.12.2014.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, на думку позивача, протиправно відмовляється реєструвати розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, оскільки, при складанні та направленні для реєстрації вказаних розрахунків позивачем були дотримані всі передбачені Податковим кодексом України та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (у редакції постанови КМУ від 26.04.2017 року № 341), а вказана відповідачем в квитанціях причина відмови у прийнятті розрахунків коригування не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам законодавства.

У встановлений судом строк, відповідач відзиву на позов не подав.

Згідно частини п’ятої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» (продавець) та приватним акціонерним товариством «Криворізбкий завод гірничого обладнання» (покупець) укладений договір постачання від 22.12.2014 « 1-14ф на поставку готової продукції.

Як зазначено позивачем, на підставі вищевказаного договору покупець здійснив передплату на користь позивачу в рахунок майбутнього придбання готової продукції згідно договору постачання від 22.12.2014 №1-14ф в загальному розмірі 170000000 грн.

ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» виписано на користь покупця та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні:

- від 26.12.2014 №232 на суму 60000000 грн. (ПДВ 10000000 грн.);

- від 26.12.2014 №233 на суму 60000000 грн. (ПДВ 10000000 грн.);

- від 26.12.2014 №234 на суму 40000000 грн. (ПДВ 6666666,67 грн.);

- від 26.12.2014 №235 на суму 5000000 грн. (ПДВ 833333,33 грн.);

- від 26.12.2014 №236 на суму 5000000 грн. ( ПДВ 833333,33 грн.).

В подальшому позивачем 02.11.2016 частково повернуто отриману передоплату покупцю на загальну суму 48000000 грн. (ПДВ 8000000 грн.), про що виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 02.1.2016 №3,4,5 до податкових накладних від 26.12.2014 №234, №232.

Надалі позивачем перерахована залишок отриманої передплати на рахунок покупця відповідно до платіжного доручення від 21.06.2018 №2117194817 на суму 122000000 грн. (ПДВ 20333333,332 грн.), позивачем направлено покупцю розрахунки коригування:

розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №6 від 21.06.2018 до податкової накладної №235 від 26.12.2014;

розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №7 від 21.06.2018 до податкової накладної №232 від 26.12.2014;

розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №8 від 21.06.2018 до податкової накладної №233 від 26.12.2014;

розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №9 від 21.06.2018 до податкової накладної №236 від 26.12.2014.

При спробі реєстрації контрагентом вказаних розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державною фіскальною службою України направлено квитанції № 1 з вказівкою, що “документ не може бути прийнятий порушено вимоги статті 102 Податкового кодексу України та пункту 6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р № 1246 (у редакції постанови КМУ від 26.04.2017 р. №341), а сама дата складання податкової накладної не може бути меншою ніж 1095 календарних днів від дати складання самого розрахунку коригування”.

Позивач вважаючи безпідставною відмову відповідача у прийнятті до реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників, а свої права та охоронювані законом інтереси порушені, звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час складання податкових накладних), податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

За приписами пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України,якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Згідно абзаців 5 та 6 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем). Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов'язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на отримувача (покупця) - платника податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

У підпункті 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України закріплено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

При цьому, постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної (абзац другий підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що підтвердженням продавцю про прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно із пунктами3, 4 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі за текстом - Порядок № 1246), до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації. Операційний день триває в робочі дні з 8 до 20-ї години.

Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (п. 5 Порядку № 1246).

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1246, після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податково їнакладної та/аб орозрахунку коригування в електронній формі та надсилаєїх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог ЗаконівУкраїни "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п. 12 Порядку № 1246).

Згідно із пунктами 13 - 14 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття (п. 15 Порядку № 1246).

Отже, податковим законодавством визначено обов'язок контролюючого органу щодо прийняття для реєстрації податкових накладних та/або розрахунку коригування та визначений конкретний перелік підстав для відмови у реєстрації податкових накладних та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, підставою відмови Державної фіскальної служби України в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригування стали висновки про порушення строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України та пункту 6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246(у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341; надалі - Порядок № 1246).

Між тим, суд зазначає, що стаття 102 Податкового кодексу України не визначає порядок та строки здійснення реєстрації розрахунків коригування зобов'язань з податку на додану вартість. Пункт 102.5 статті102 Податкового кодексу України регулює тільки питання повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань.

Водночас, розрахунок коригування податку на додану вартість не є заявкою про повернення надмірно сплачених грошових коштів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не може бути застосований до правовідносин стосовно реєстрації розрахунків коригування податку на додану вартість.

У свою чергу, у пункті 6 Порядку № 1246 зазначено, що розрахунок коригування до податкової накладної, яка складена до 1 лютого 2015 року та не підлягала реєстрації відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, підлягає реєстрації після реєстрації такої накладної, для чого постачальник (продавець) товарів/послуг повинен протягом операційного дня зареєструвати податкову накладну (незалежно від дати її складення з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України) та розрахунок коригування.

При цьому суд зазначає, що дана норма не застосовується до спірних правовідносин, оскільки матеріалами справи підтверджується, що податкові накладні, до яких були складені розрахунки коригування, підлягали реєстрації та були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, строки давності, встановлені статтею 102 Податкового кодексу України застосовуються до складання та реєстрації розрахунку коригування до податкових накладних, якщо такі накладні були складені до 1 лютого 2015 року та не підлягали реєстрації відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Згідно пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що податкові накладні, до яких складалися розрахунки коригування, підлягали обов'язковій реєстрації та фактично були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зважаючи, що податкові накладні вже були зареєстровані раніше, відмова в прийнятті до реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до таких податкових накладних з посиланням на пункт 6 Порядку №1246 є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму N 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

В той же час, зміст принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов’язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи наведене, з огляду на те що позовні вимоги викладені таким чином, що не дають змогу захистити правові інтереси позивача в повній мірі, суд дійшов висновку, що для повного забезпечення захисту прав позивачів необхідно вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних позивача.

Водночас, суд звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що відповідно до квитанцій ДФС, датою фактичного надходження спірних розрахунків коригування є 10.07.2018, проте позивач зазначає в прохальній частині дату – 21.06.2018.

Отже, враховуючим вищенаведене, з огляду на похідний характер позовних вимог, для повного забезпечення захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників №6 від 21.06.2018 до податкової накладної №235 від 26.12.2014; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №7 від 21.06.2018 до податкової накладної №232 від 26.12.2014; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №8 від 21.06.2018 до податкової накладної №233 від 26.12.2014; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №9 від 21.06.2018 до податкової накладної №236 від 26.12.2014 днем їх фактичного надходження , а саме – 10.07.2018.

Відповідно до абз. 1 п. 201-1.1. ст. 201-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, після реєстрації розрахунків коригування, відповідні суми повинні бути відображені в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Враховуючи вказане, суд відмовляє в задоволенні позовної заяви в частині позовних вимог про зобов’язання Державної фіскальної служби України відобразити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми податку, що містяться у розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №6 від 21.06.2018 до податкової накладної №235 від 26.12.2014; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №7 від 21.06.2018 до податкової накладної №232 від 26.12.2014; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №8 від 21.06.2018 до податкової накладної №233 від 26.12.2014; розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №9 від 21.06.2018 до податкової накладної №236 від 26.12.2014, оскільки ця вимога є похідною вимог про визнання протиправною дій відповідача щодо відмови у прийнятті розрахунків коригування та на даній стадії є передчасною.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частинами першою та третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 – 11, 19, 72 – 77, 90, 139, 241 – 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог.

2. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №6 від 21.06.2018 до податкової накладної №235 від 26.12.2014, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №7 від 21.06.2018 до податкової накладної №232 від 26.12.2014, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №8 від 21.06.2018 до податкової накладної №233 від 26.12.2014, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №9 від 21.06.2018 до податкової накладної №236 від 26.12.2014.

3.Зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №6 від 21.06.2018 до податкової накладної №235 від 26.12.2014, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №7 від 21.06.2018 до податкової накладної №232 від 26.12.2014, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №8 від 21.06.2018 до податкової накладної №233 від 26.12.2014, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №9 від 21.06.2018 до податкової накладної №236 від 26.12.2014 днем їх фактичного надходження – 10.07.2018.

4. В решті позову відмовити.

5. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн. відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян