Рішення № 79309156, 21.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2019 року № 826/10444/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" про застосування арешту коштів на рахунках у банках,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось з позовом Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі – позивач) до Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" (далі - відповідач) про застосування арешту коштів на рахунках відкритих у банках наведених у мотивувальній частині та рахунках відкритих у період дії арешту.

Позов вмотивовано тим, що посадові особи ДП “ДКТБ ІЕБ ім. Є.О. Патона НАНУ” зокрема, директор підприємства відмовився допустити співробітників ГУ ДФС у м. Києві до проведення планової виїзної перевірки, що зафіксовано актом не допуску до перевірки “ 354/26-15-14-02-01 від 27.07.2017 року, в якому крім іншого вказано, що посадовій особі (законному представнику) ДП “ДКТБ ІЕБ ім. Є.О. Патона НАНУ” повідомлено, що відповідно до пп.94.2.3 п. 94.2 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами) у разі якщо платник відмовляється від проведення документальної або фактично перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу до платника податків може бути застосовано адміністративний арешт майна, що відповідно до ст. 94 Податкового кодексу України є підставою для застосування адміністративного арешту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2017 року відкрито провадження в даній справі, призначено судове засідання на 23.01.2018 року.

В судовому засіданні ухвалено про вирішення справи в прядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 24.12.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Відповідач заперечував проти задоволення позову та зазначив, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2017 року, залишеною без змін Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, адміністративний позов Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологіне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування Наказу №5121 від 15 червня 2017 року, на підставі якого позивачем вчинено дії щодо проведення перевірки, внаслідок яких відповідачем не допущено посадових осіб позивача до проведення перевірки, отже відсутні підстави для застосування адміністративного арешту.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

ГУ ДФС у м. Києві прийнято Наказ №5121 від 15.06.2017 року “Про проведення документальної планової виїзної перевірки ДП “ДКТБ ІЕБ ім. Є.О. Патона НАНУ” (код 5417457).

Контролюючим органом оформлені направлення на перевірку від 26.06.2016 року №1432/26-15-14-06-04, №721/26-15-14-02-03, №2155/21-15-14-03-03, №720/26-15-14-02-03 з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року.

Як зазначає позивач, у відповідності до вимог ст.77 ПК України, копію наказу ГУ ДФС у м. Києві про проведення документальної планової виїзної перевірки ДП “ДКТБ ІЕБ ім. Є.О. Патона НАНУ” від 15.06.20__ №5121 та повідомлення від 16.06.2017 року №17154/10/26-15-14-02-03, направлено на адресу відповідача 16.06.2017 року рекомендованим листом, з повідомленням про вручення, що відповідно до п.42.2 ПК України вважається врученим належним чином.

В подальшому, 27.06.2017 року з метою перевірки ДП “ДКТБ ІЕБ ім. Є.О. Патона НАНУ” співробітниками ГУ ДФС у м. Києві здійснено вихід за адресою здійснення господарської діяльності.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, посадові особи ДП “ДКТБ ІЕБ ім. Є.О. Патона НАНУ” зокрема, директор підприємства відмовився допустити співробітників ГУ ДФС у м. Києві до проведення планової виїзної перевірки, що зафіксовано актом не допуску до перевірки “ 354/26-15-14-02-01 від 27.07.2017 року, в якому крім іншого вказано, що посадовій особі (законному представнику) ДП “ДКТБ ІЕБ ім. Є.О. Патона НАНУ” повідомлено, що відповідно до пп.94.2.3 п. 94.2 ст.94 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами) у разі якщо платник відмовляється від проведення документальної або фактично перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу до платника податків може бути застосовано адміністративний арешт майна.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України, у відповідності до пункту 94.2 якої арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас чинне законодавство розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу.

При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України . Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України . Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Аналогічну позицією висловлює і Вищий адміністративний суд України в листі від 29.04.2013 року № 642/12/13-13 “Щодо застосування адміністративного арешту коштів”.

Загальна процедура застосування адміністративного арешту майна платника податків регулюється Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №568 від 10.10.2013 року (далі - Порядок, в редакції чинній на момент винесення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 7.1 Порядку арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п. 7.3 Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Тобто, арешт коштів платника податків які знаходяться на рахунках у банках з метою забезпечення виконання платником податків його обов'язків визначених законом здійснюється після прийняття рішення керівника (його заступника) органу державної податкової служби про накладення адміністративного арешту майна платника податків.

При цьому, визначальним при вирішенні питання щодо наявності підстав для арешту коштів є з'ясування наявності законних підстав для проведення документальної перевірки платника податків.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 81.2 статті 81 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Як зазначено вище, податковим органом складено акт №354/26-15-14-02-01 від 27.07.2017 року про відмову у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки, відмову у наданні первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, інших документів, пов’язаних з нарахуванням та сплатою податків, зборів (обов’язкових платежів) до перевірки.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, адміністративний позов Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологіне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування Наказу №5121 від 15 червня 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Відтак, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва №826/8227/17 від 28 вересня 2017 року набрала законної сили 16 січня 2018 року.

З огляду на викладене, суд вважає, відсутніми підстави для застосування адміністративного арешту.

Крім того, враховуючи вимоги ст. 94 Податкового кодексу України, Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 7 листопада 2011 року, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Доказів застосування арешту майна відповідача та підтвердження у судовому порядку обґрунтованості такого арешту згідно з п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України позивачем не надано, отже підстави для застосування арешту коштів на відкритих рахунках товариства відсутні, оскільки такий арешт є лише складовою загального арешту майна.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Державного підприємства "Дослідне конструкторсько-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" про застосування арешту коштів на рахунках.

Відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII “Перехідні положення” КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда