Рішення № 79309104, 17.01.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/4141/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Гипколенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення в частині,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) 14.12.2018 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУДФС у Чернігівській області), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.11.2018 №0016435306 у частині накладення штрафу у розмірі 3015,63 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що притягнення його до відповідальності за період з лютого 2018 року по жовтень 2018 року є безпідставним, оскільки авансові внески за вказаний період ним сплачені вчасно. Тільки авансовий внесок, граничний строк сплати якого встановлювався до 20.01.2018 сплачено не у повному обсязі. Враховуючи наведене вважає, що за таких обставин застосування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 50% за інші періоди (лютий-жовтень 2018 року) є неправомірним.

Ухвалою судді від 20.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, надав відзив на позов та пояснив, що за період з 20.01.2018 по 20.10.2018 ФОП ОСОБА_3 порушив терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку, у зв'язку з чим контролюючим органом було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з таких обставин.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.04.2008 внесено відповідний запис (а.с. 27-28). Позивач перебуває на обліку в ГУДФС у Чернігівській області та обрав спрощену систему оподаткування (2 група) (37-39).

На підставі вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1 ст. 75, ст. 76 та ст. 86 Податкового кодексу України посадовими особами контролюючого органу було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб ФОП ОСОБА_3

За результатами перевірки складено акт від 06.11.2018 №621/25-0153-06-25/НОМЕР_1, у якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_3 п. 295.1 ст. 295 розділу XIV глави І Податкового кодексу України, а саме: позивач порушив терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку за період з 20.01.2018 по 20.10.2018 (а.с. 18).

У зв'язку з наведеним, ГУДФС у Чернігівській області винесено ФОП ОСОБА_3 податкове повідомлення-рішення від 26.11.2018 №0016435306, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 3 350,70 грн. (50%) (а.с. 19, 20).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 29 Податкового кодексу України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Відповідно до пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Частиною 293.1 статті 293 Податкового кодексу України встановлено, що ставки єдиного податку для платників другої групи встановлюється у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно із частиною 293.2 статті 293 Податкового кодексу України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 1.2 п. 1 рішення Чернігівської міської ради від 21.12.2017 №26/VIІ-14 «Про внесення змін і доповнень до рішення міської ради від 30 січня 2015 року «Про місцеві податки» (47 сесія 6 скликання) зі змінами і доповненнями (49 сесія, 53 сесія 6 скликання, №3/VIІ-11, №13/VIІ-20, №14/VIІ-20, №16/VIІ-2, №19/VIІ-16, №25/VIІ-26) для другої групи платників єдиного податку установлено ставку єдиного податку на рівні 18 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

В свою чергу, згідно із Законом України від 07.12.2017 №2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.

Таким чином, у 2018 році ставка єдиного податку для платників другої групи складала 670,14 грн. (3723,00*18%).

Як вбачається із наявних у матеріалах справи доказів, зокрема: облікової картки позивача та квитанцій (а.с. 8-17, 40-43), 20.01.2018 ФОП ОСОБА_3 було нараховано єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 670,14 грн. У зв'язку з переплатою в розмірі 11,4 грн., сума недоїмки становила 658,74 грн.

22.01.2018 ФОП ОСОБА_3 було погашено недоїмку у сумі 630,00 грн, у зв'язку з чим сума недоїмки станом на січень 2018 року становила 28,74 грн. (658,74-630,00).

Суд звертає увагу, що пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до даних облікової картки позивача, станом на лютий 2018 року ФОП ОСОБА_3 мав недоїмку у сумі 28,74 грн., що не заперечував і представник позивача у судовому засіданні. 19.02.2018 ФОП ОСОБА_3 сплачено до бюджету 670,14 грн., при цьому, частина вказаної суми, на виконання вищевказаних положень Податкового кодексу України, була зарахована в рахунок погашення податкового боргу у сумі 28,74 грн., після чого виникла переплата у сумі 641,40 грн.

20.02.2018 позивачу нараховано єдиний податок у розмірі 670,14 грн., однак враховуючи переплату у розмірі 641,40 грн., сума податкового боргу станом на лютий 2018 року становила 28,74 грн.

Судом встановлено, що кожного наступного місяця, у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_3 мав недоїмку у сумі 28,74 грн., відбувалось нарахування єдиного податку у розмірі 670,14 грн. та його сплата у сумі 670,14 грн, яка в першу чергу зараховувалась як сума податкового боргу, а вже потім - як сплата єдиного податку. У зв'язку з наведеним, до 20.10.2018 на особовому рахунку ФОП ОСОБА_3 рахувалась недоїмка у розмірі 28.74 грн.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що у період з 20.01.2018 по 20.10.2018 ФОП ОСОБА_3 було порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку.

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) єдиного податку з фізичних осіб передбачена пунктом 122.1 статті 122 Кодексу. Так, несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

За наведених обставин, сума штрафу, який має бути застосований до позивача за порушення термінів сплати єдиного податку становить 3 350,70 грн. (670,14*10):50%, що відповідає сумі, визначеній ГУДФС у Чернігівській області у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 26.11.2018 №0016435306.

Доводи позивача, що ним із лютого 2018 року єдиний податок сплачувався у належному розмірі, тому нарахування штрафу за вищевказаний період є протиправним, суд вважає необґрунтованими, оскільки фактично до 20.10.2018 на його особовому рахунку була наявна заборгованість (недоїмка) у сумі 28,74 грн., яка виникла у зв'язку із реалізацією пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України. Лише 19.11.2018 позивачем вказана заборгованість була фактично погашена.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, підстави винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 необхідно відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення в частині - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22 січня 2019 року.

Суддя С.В. Бородавкіна